Чи потрібно відводити проповідуванню перше місце?

Щоразу, коли говориться про протестантських місіонерів у Африці, згадується ім’я Давіда Лівінгстона. Він народився у Шотландії 1813 року і став медичним місіонером, здійснивши великі мандрівки по цілій Африці. Його додатковими мотивами були глибока любов до «чорного континенту» та захоплення відкриттями. У «Новій британській енциклопедії» говориться про «християнство, комерцію і цивілізацію» як про «трійцю, котра, на його думку, мала відкрити Африку».

Лівінгстон досягнув багато чого. А втім, очевидно, що проповідування не стояло у нього на першому місці. У цій енциклопедії підсумовується його 30-річну місіонерську працю «у Південній, Центральній та Східній Африці, часто у тих місцях, де ще не ступала нога жодного європейця» такими чином: «Лівінгстон, либонь, прищепив африканцям західний спосіб мислення більше, ніж будь-хто до нього і після нього. Його географічні, технічні, медичні та суспільні відкриття утворюють комплексне знання, яке ще досі не втратило своєї вартості. ...Лівінгстон щиро вірив у те, що Африканський континент може стати розвинутою частиною світу. З цього погляду він став передвісником не лише європейського імперіалізму в Африці, але й африканського націоналізму». Лівінгстон виявляв велике співчуття до африканців.

[Ілюстрація на сторінці 21]

Місіонери загальновизнаного християнства, як, наприклад, Лівінгстон, не завжди ставили проповідування на перше місце.

[Відомості про джерело]

З книжки Geschichte des Christentums