Одержання та надання грошей у позику між друзями

«ПОЗИЧАЄ БЕЗБОЖНИЙ — І НЕ ВІДДАЄ, А ПРАВЕДНИЙ МИЛІСТЬ ВИСВІДЧУЄ ТА РОЗДАЄ» (ПСАЛОМ 37:21).

«НЕ ВЛАЗЬ в борги й не позичай нікому,— і гроші й друга можеш втратить ти...». Так написав англійський драматург Вільям Шекспір, повторюючи стару, як світ, мудрість. Безсумнівно, у стосунках між людьми мало що може збурити стільки почуттів, як одержання або надання грошей у позику. Попри найліпші плани та найщиріші наміри, наші сподівання не завжди справджуються (Екклезіяста 9:11, 12).

Деколи виникають обставини, через які боржнику стає важко або й неможливо сповнити свої зобов’язання. Або буває, що позикодавцю терміново потрібні гроші, котрі він дав у борг. Коли таке трапляється, то, як зауважив Шекспір, дружба й стосунки з іншими опиняються під загрозою.

Звичайно, у людини можуть бути справді вагомі причини брати гроші в борг. У скрутній фінансовій ситуації, як-от після нещасного випадку або втрати роботи, позичка інколи здається єдиним виходом. Біблія заохочує всіх у силу можливостей допомагати тим, хто потребує (Приповістей 3:27). Це стосується й надання грошей у позику. Але як необхідно ставитись до своїх зобов’язань християнам, котрі вдаються до такого заходу?

Принципи, які слід розглянути

Біблія — не фінансовий посібник. У ній не обговорюються всі деталі, пов’язані з одержанням або наданням грошей у позику. Питання про те, чи нараховувати проценти за позику та в якому саме розмірі, мають вирішувати ті, хто укладає угодуa. Але Біблія містить чіткі й сповнені любові принципи, які повинні керувати ставленням та поведінкою кожного, хто одержує або дає в борг.

Позикодавець

Тоді як головна відповідальність лягає на боржника, певні принципи стосуються й позикодавця. Біблія виявляє, що ми повинні помагати нужденному, коли маємо таку можливість (Якова 2:14—16). Але це не означає, що хтось зобов’язаний давати гроші в борг, навіть коли про позику просить духовний брат. «Мудрий бачить лихе — і ховається»,— говориться в Біблії (Приповістей 22:3).

Прониклива людина, озброєна знанням та розумінням тих реальних пасток, які пов’язані з одержанням та наданням грошей у позику, старанно обміркує будь-яке прохання про неї. Чи це прохання обґрунтоване? Чи той, хто просить, добре все обдумав? Чи майбутній позичальник є організованою людиною з доброю репутацією? Чи він погоджується підписати документ, в якому міститимуться основні умови угоди? (Порівняйте Єремії 32:8—14). Чи позичальник дійсно готовий повернути борг?

Це не означає, що християнин має відмовити нужденній людині, коли невідомо, чи ця людина в будь-якому випадку зможе повернути гроші. Особисті обов’язки християнина стосовно інших охоплюють набагато більше, ніж укладання вигідних грошових угод. «Хто має достаток на світі, і бачить брата свого в недостачі, та серце своє зачиняє від нього, то як Божа любов пробуває в такому?» — запитує апостол Іван. Так, християни повинні виявляти ‘любов не словом, ані язиком, але ділом та правдою’ (1 Івана 3:17, 18).

Буває, що християнин вирішує не давати грошей у позику своєму нужденному братові. Можливо, він воліє натомість дати дарунок або запропонувати іншу допомогу. Подібно, коли з угодою про позичку виникають якісь проблеми, позикодавець може вирішити діяти милосердно. У такому разі він розгляне змінені обставини позичальника та дозволить виплачувати борг довший час чи зменшить борг або й зовсім скасує його. Такі рішення є особистими, і кожному слід приймати їх самостійно.

Християни повинні пам’ятати, що Бог усе бачить і покличе нас до відповідальності за те, як ми поводимося та використовуємо свої ресурси (Євреїв 4:13). Біблійна порада: «Хай з любов’ю все робиться в вас», безсумнівно, стосується одержання та надання грошей у позику між друзями (1 Коринтян 16:14).