Дослідники Джон Качоппо та Вільям Патрік присвятили цьому питанню свою книжку «Самотність. Людська природа й потреба в спілкуванні». У ній згадується одне вивчення, яке виявило, що «через повсюдне використання Інтернету люди відвикають від живого спілкування і стають жертвами соціальної ізольованості та депресії».

У сучасному світі з його шаленим темпом дуже важко знайти час на теплі взаємини. А спілкуючись по телефону або перечитуючи електронну пошту, ми не бачимо привітної усмішки чи сповнених любов’ю очей.

Самотність підстерігає людей не тільки на роботі, але й у сімейному колі. В багатьох родинах не прийнято разом споживати їжу чи розмовляти, бо кожен живе своїм життям. Діти постійно сидять в комп’ютері та більше нічим не цікавляться. Хоча молоді люди активно спілкуються, використовуючи новітні технології, немало з них є одинокими.

Навіть подружні узи не захищають від самоти. Чоловік і дружина можуть жити під одним дахом, але їхні шляхи рідко перетинаються і зазвичай їм ні про що поговорити. Самотність у подружжі — це найстрашніша самотність.

Особливо часто з цим гнітючим почуттям борються одинокі батьки. Новітні засоби комунікації та багато іншого утруднюють спілкування між батьками й дітьми, тому відчуття самотності в неповних сім’ях зростає. Крім того, це почуття знайоме й багатьом неодруженим. Адже вони мріють знайти собі пару на все життя, але не можуть.

Що може бути причиною самотності?

● Багатолюдні міста

Хоча у великих містах тисячі, а то й мільйони людей живуть поряд, чимало мешканців страждає від самотності. У гамірних і метушливих мегаполісах сусіди, не маючи часу на спілкування, залишаються чужі одні одним. Недовіра до інших і боязнь пускати когось у своє життя часто породжує почуття самотності.

● Нелюдські методи керівництва

Сьогодні на багатьох підприємствах майже до всіх працівників ставляться як до гвинтиків великої машини. Тож вони почуваються нікчемними та непотрібними і через високі вимоги працюють у постійному стресі.

Крім того, у великих компаніях працівників систематично перекидають з місця на місце, що викликає в них непевність, ізольованість і самотність. Газета «Інтернешнл гералд трібюн», обговорюючи стрімкий зріст самогубств серед персоналу в деяких французьких корпораціях, зазначила, що працівники «вже не витримують постійних змін».

● Електронне спілкування

Професор Тецуро Сайто з Японії каже: «Через популярність мобільних телефонів та інших новинок техніки люди забувають, що таке живе спілкування». За повідомленням «Санді телеґраф», «технології... роблять австралійців дедалі більш відлюдкуватими. Вони не розмовляють одні з одними, а тільки листуються за допомогою електронної пошти чи обмінюються sms-повідомленнями».

Ось що говорить про причину своєї самотності Рейчел, 21-літня француженка: «Люди стали рідше відвідувати одні одних, бо вважають, що достатньо вислати листа електронною поштою, якусь sms-ку або побалакати в чаті. Але від таких контактів я почуваюсь ще самотнішою».

● Переїзд

Через економічну кризу люди змушені часто переїжджати, щоб не втратити роботи чи знайти нову. Тож вони розлучаються з сусідами, друзями, однокласниками, а іноді й рідними. Багато з них почувається так, ніби їх пересадили в нове місце, а коріння залишили на старому.

Френсіс пригадує час, коли він перебрався з Гани до Франції: «Мовний бар’єр, брак друзів і холодний клімат гнітили мене і робили дуже самотнім».

А ось що каже про свій приїзд до Англії емігрантка Бейджет: «Я ніяк не могла пристосуватись до місцевої культури. І, хоча в мене з’явились нові знайомі, все ж бракувало справжніх друзів і родичів, які б дали добру пораду й вислухали».

● Втрата близької людини

Після смерті подружнього партнера чимало людей відчувають страшну пустку. Найважче тим, хто довгий час доглядав за дорогою особою. Їм може здаватися, що не знесуть самотності.

Фернанд, вдова з Парижа, розповідає: «Дуже болить те, що я втратила не лише чоловіка, але й найближчого друга, якому в усьому звірялась». Вдова, на ім’я Енні, зізнається, що чоловіка їй особливо бракує тоді, «коли треба приймати важливі рішення стосовно здоров’я або інших справ».

● Розлучення, нарізне проживання, бажання одружитися

Розлучення і нарізне проживання теж породжують почуття нікчемності й самотності. Колись вважали, що розлучення батьків не дуже впливає на дітей, але насправді саме вони зазвичай страждають найбільше. На думку деяких фахівців, такі діти в дорослому віці частіше потерпають від одинокості.

Жертвами самотності бувають і неодружені, особливо ті, хто хоче, але не може створити сім’ю. Їм завдають сильного болю нетактовні слова на кшталт: «Скільки ти ще будеш мучитися? Знайди собі когось».

Від цього почуття також страждають одинокі батьки. Річ у тім, що діти приносять не лише радощі, але й проблеми, які одинокі батьки мусять долати самотужки.

● Похилий вік і юнацька недосвідченість

Літні люди часто почуваються одинокими, навіть якщо родичі дбають про них. Хоча рідні та друзі час від часу навідують їх, але днями, а то й тижнями вони можуть бути самі.

Від самоти не застрахована й молодь. І це не дивно, адже багато юних проводить весь вільний час у товаристві телевізора або комп’ютера.