Вони прийшли, незважаючи на труднощі й небезпеку
ЦЕ СТАЛОСЯ 2 січня 1992 року. Місце подій — провінція Макіке Іньямбане. Африканські нічні звуки країни Мозамбік чітко врізався звук включеного радіоприймача. «Свідки Єгови проводять у нашій провінції конгрес «Любителі свободи»,— оголосив диктор.— Їхня мета — навчати людей про нову справжню свободу, яку можна віднайти в сьогоднішньому світі. Усіх ласкаво просимо відвідати цей конгрес».
Там, у далекому закутку Африки відбулася історична подія! Свідки Єгови вперше провели конгрес, на якому було 1024 присутніх. Лише декілька років тому така подія так відкрито ніколи не могла б відбутися в Мозамбіку, оскільки діяльність Свідків Єгови була під забороною. Чи ви хотіли б дізнатись, які великі жертви треба було зробити, щоб відвідати цей конгрес?
Провінція Іньямбане, як і багато інших районів Африки, є винятково прекрасною. Рибацькі човни, схожі на арабські каботажні судна з трикутними вітрилами, курсують морем вздовж узбережжя. Рясніють кокосові пальми. Але загрозлива примара підкрадається до округи — громадянська війна!
Для тих, хто спить рано вранці в пальмовій хатині, немає нічого дивного, коли прокидаються від глухого гуркоту тяжкої артилерії поблизу сільської місцевості, коли всю ніч шаленіють бої в лісі. І дуже часто страждають невинні громадяни. Іноді можна побачити кульгаючу дитину з відірваною або покаліченою кінцівкою. Навіть декотрі Свідки Єгови мають шрами на обличчі та на тілі через брутальність, від якої вони постраждали.
У такій ситуації всі присутні глибоко цінували конгрес «Любителі свободи». Незважаючи на можливість засідки при дорозі до конгресу, багато сімей із сільських місцевостей вирішили прибути на конгрес. Доїхати туди також не було зручно, тому що перевезення людей головним чином здійснюється на відкритих вантажних автомобілях. Іноді аж до 400 пасажирів втискується в один вантажний автомобіль! Багато цих грузовиків шикуються у транспортну колону, підсилену військовою охороною.
Нора та її три дочки віком один, три та шість років були серед тих, хто рискнув життям, щоб подорожувати в цей спосіб. Вона протягом місяців заздалегідь заощаджувала гроші, щоб дозволити собі вирушити в цю подорож. Її не стримав той факт, що на час конгресу в неї не було призначеного житла. Нора та її сім’я разом з багатьма іншими готували поживу, їли та спали просто-таки на відкритому майдані біля місця проведення конгресу.
Навіть несамовита тропічна спека, яка супроводжувалася проливними дощами, не змогла зменшити постійної радості від духовного бенкету, яким брати всі разом втішалися. Вони розуміли, що для них немає нічого важливішого, ніж бути на конгресі. Сімнадцять осіб засвідчили своє присвячення в теплих водах Індійського океану. У той час, як проходило хрещення, великий натовп радісних спостерігачів щиро заспівав пісні на хвалу Єгові.
Ця група поклонників насправді довідалася, що значить стати людьми, котрі люблять Божу свободу. Ганс, представник столичного міста Мапуту, сказав: «Ми тільки що бачили початок нової сторінки діяльності Свідків Єгови в цій частині Африки».