Ісус Христос. Коли Ісус Христос був на землі, його надзвичайно зміцняло передречення про те, що Бог не залишить в могилі свого найбільш відданого служителя (Пс 16:10). У П’ятидесятницю 33 р. н. е. апостол Петро пояснив, що це пророцтво стосувалося Ісуса. Він говорив: «Давид передбачив воскресіння Христа, коли сказав, що він не буде залишений у могилі, а тіло його не побачить тління. Бог воскресив того Ісуса, і всі ми цьому свідки» (Дії 2:25—28, 31, 32; пор. Дії 13:32—37). В одній праці в коментарі до Дії 2:27 сказано, що єврейське слово хасı́д (вжите в Пс 16:10) «стосується не тільки побожної чи релігійної особи, але й особи, до якої Єгова виявляє віддану любов» (The Expositor’s Greek Testament / edited by W. R. Nicoll. 1967. Vol. II).

Дотримуючись угоди про Царство, укладеної з Давидом, Єгова виявив віддану любов і після смерті Ісуса, коли воскресив свого «відданого слугу» і цим виконав пророцтво: «Я незмінно виявлятиму вам віддану любов, яку обіцяв Давиду» (Пс 16:10; Дії 13:34; Іс 55:3).