Нелегкий вибір

Спочатку Саул любив Давида і поставив його на чолі свого війська. Але це тривало недовго. Саул допустив, щоб у його серці зародилась заздрість, риса, якої цурався його син. У боротьбі проти філістимлян, лютих ворогів Ізраїля, Давид здобував перемогу за перемогою. Ці перемоги принесли йому всенародне визнання і славу. Ізраїльські жінки навіть співали: «Саул убив тисячі ворогів, а Давид — десятки тисяч». Це дуже не подобалося Саулу. «Відтоді він завжди дивився на Давида з підозрою» (1 Самуїла 18:7, 9). Він боявся, що Давид захопить його владу. Як же це немудро. Так, Давид знав, що буде наступником Саула, але він не допускав і думки, щоб зазіхати на трон Божого помазанця, поки той ще правив.

Саул задумав влаштувати так, щоб Давид загинув на війні. Однак його план провалився. Давид і далі здобував перемоги і щораз більшу любов та повагу людей. Але Саул не покидав спроб здійснити задумане і почав підмовляти своїх слуг та Йонатана скласти змову, щоб убити Давида. Це стало для Йонатана справжнім ударом (1 Самуїла 18:25—30; 19:1). Він був відданим сином, але й відданим другом. Тепер Йонатану доведеться обирати, кому залишитись відданим — батькові чи Давидові.

Йонатан сказав батькові: «Цар не повинен чинити гріха проти свого слуги Давида, бо він не згрішив проти тебе і робив тобі тільки добро. Ризикуючи життям, він убив філістимлянина, щоб Єгова дав усьому Ізраїлю велику перемогу. Ти бачив це і дуже радів. То навіщо тобі грішити проти невинної крові і ні за що вбивати Давида?». На якусь мить в Саулі заговорив здоровий глузд — він прислухався до Йонатана і навіть поклявся не чіпати Давида. Але Саул не був людиною слова. Успіх Давида стрімко зростав, тож одного дня, сповнений люті і заздрості Саул метнув у нього списом (1 Самуїла 19:4—6, 9, 10). Давид ухилився і втік.

Чи ви коли-небудь опинялися в подібній ситуації? Обрати, кому залишитись відданим, може бути дуже важко. Хтось може переконувати вас, що рідня має бути на першому місці. Але Йонатан так не вважав. Хіба міг він зайняти сторону батька і стати ворогом відданого слуги Єгови? Йонатан був відданий найперше Єгові, і це допомогло йому зробити вибір — він став по стороні Давида. Все ж це не означає, що Йонатан не був відданий батькові, адже він відверто давав йому поради, а не влещував вуха. Кожному з нас варто наслідувати Йонатана і залишатись відданим.

Ціна відданості

Йонатан ще раз спробував примирити Саула з Давидом, але цар навіть слухати про це не хотів. Давид таємно зустрівся з Йонатаном і сказав йому, що боїться за своє життя. «Лише крок відділяє мене від смерті»,— сказав він. Йонатан пообіцяв, що довідається про наміри батька і повідомить Давида. Давид чекатиме у схованці, а Йонатан за допомогою лука і стріл дасть йому знак. За це Йонатан попросив Давида пообіцяти йому одне: «Ніколи не відмовляй у своїй відданій любові моїм домашнім, навіть коли Єгова зітре з лиця землі всіх Давидових ворогів». Давид запевнив друга, що завжди дбатиме про його домашніх (1 Самуїла 20:3, 13—27).

У розмові з батьком Йонатан намагався захистити Давида, але той спалахнув гнівом. Він назвав Йонатана «сином непокірної жінки» і сказав, що його дружба з Давидом — це ганьба для родини. Він навіть старався зіграти на самолюбстві Йонатана, кажучи: «Поки син Єссея буде жити на землі, не встояти ні тобі, ні твоєму царству». Та Йонатан рішуче відповів: «Навіщо його вбивати? Що він зробив?». І тут Саул ошалів. Хоча Саул уже був немолодий, він ще був дужим воїном. Зі всієї люті він жбурнув списом у власного сина! Але промахнувся. Ображений і принижений, Йонатан у гніві пішов геть (1 Самуїла 20:24—34).

Наступного ранку Йонатан вийшов у поле, до місця, де переховувався Давид. Він, як і домовився з Давидом, випустив стрілу, даючи йому знати, що Саул все ще прагне його смерті. Після цього Йонатан відправив свого слугу назад у місто, тож двоє друзів мали змогу трохи порозмовляти наодинці. Обоє розплакались, і Йонатан з важким серце попрощався з любим другом, який відтепер став утікачем (1 Самуїла 20:35—42).

Йонатан довів щирість своєї відданості. Сатана, ворог усіх відданих служителів Бога, прагнув побачити, як Йонатан іде батьковим шляхом на поводі власних амбіцій і жаги слави та влади. Не забуваймо, Сатана старається грати на егоїстичних схильностях людей. Йому вдалося спокусити наших прабатьків, Адама і Єву (Буття 3:1—6). Але як же він прогадав з Йонатаном! Така невдача, напевне, дуже його розлютила. Пам’ятаймо, що сучасний світ охоплений епідемією егоїзму і Сатана старається грати на нашому самолюбстві (2 Тимофія 3:1—5). Нехай Йонатанова відданість і безкорисливість будуть для нас прикладом.

«Ти був такий дорогий моєму серцю!»

Саула повністю опанувала ненависть до Давида. Йонатан міг лише безсило спостерігати, як його батько в пориві безумства по цілий країні з військом шукає смерті невинної людини (1 Самуїла 24:1, 2, 12—15; 26:20). Чи Йонатан брав у цьому участь? У Біблії про це немає жодної згадки. Йонатан не порушував своєї клятви довіку дружити з Давидом. Крім того, він був відданим Єгові та своєму другу, і тому, очевидно, не підтримував Саула.

Давид багато навчився від Йонатана, що значить бути відданим і чесним, що значить бути вірним другом, навіть якщо за це треба йти на ризик. А який урок для нас? Шукаймо собі справжніх друзів, таких, як Йонатан. Будьмо для інших справжніми друзями. Якщо ми допомагаємо своїм друзям розвивати і зміцняти віру в Єгову, якщо ставимо на перше місце відданість Єгові і якщо залишаємось вірними, а не шукаємо вигоди лиш для себе, то будемо такими ж друзями для інших, яким був Йонатан для Давида. Так ми будемо наслідувати його віру.