Чи німецькі лютерани є у небезпеці зникнення?

Від нашого кореспондента в Федеративній Республіці Німеччини

ДЕКОТРІ телеглядачі можливо здивувались, коли почули наступні слова передані німецькою телевізією: „Лютеранська церква зовсім немає майбутності”. Ще більш тривожним є те, що ті слова почались недалеко місця в якому народився Мартін Лютер, засновник тієї церкви й діяч Реформації.a

Правда, в З’єднаній Євангелічно-Лютеранській церкві в Німеччині є близько 25 мільйонів членів,— згідно з останнім офіційним переписом, а це близько 45 разів більше, як належать до всіх інших протестантських релігій в Німеччині. Однак, Лютеранська церква знаходиться в безладді, так як є відповідно символізовано на обкладинці цього журналу з руїн бомбардованої Меморіальної Церкви Кайзера Вільгельма в західному Берліні.

У 1961 р., більше як 50 процентів усіх німців належали до Лютеранської церкви. До 1970 р., було 49 процентів, а до 1980 р., 46. Потім здавалось, що обставини поліпшувались. У німецькому щоденнику було сказано спочатку 1981 р.: „Лютеранська церква в Німеччині вже перестала регресувати, занепадати який то напрям почався десятиліття тому... Вихід від членства... вже не відбувається таким великим розмахом”.

Але цифри на 1984 р., виявили передчасність такої життєрадості. Підраховують, що до наступних десятьох років від церкви відступить ще 4 500 000 членів. Отже, до року 2030, тільки одна третина або й менше населення буде лютеранами.

Чому люди залишають церкву?

На вищезгаданій телевізійній передачі в 1986 р., сім колишніх членів Лютеранської церкви висловлювали свої причини на незадоволення: тому що церква противиться спортивним змаганням у неділю, тому що вона оплачує комуністичні партизанські рухи, через її позицію в урядовій політиці захисту, тому що від церкви звільнили двох гомосексуалістів-священиків, і через те, що церква занедбує догляд тварин. Інший обурювався через те, що церковні податки відраховуються від зарплати її членів. Значно, тільки два члени згадали Бога. Однак, чи ж Бог не стосується релігії?

Хоч це становище серйозне, то більш турбуючим від зниження членів, каже Йоганнес Гансен, головний теолог Лютеранської церкви, є „дійсне нещасне релігійне становище церковних членів”. Це пояснює чому в неділю, як звичайно, менше як 6 процентів приходять на церковну службу, а по великих містах ще менше. Тільки один з чотирьох членів вірить, що ходити до церкви або читати Біблію є християнською вимогою. По суті, близько вісім з кожних десятьох кажуть, що бути добрим лютераном, то людина тільки мусить охреститись і здійснити обряд прийняття в члени церкви, тоді жити пристойно й бути вірогідною. Не дивно, що Франкфуртер Алгемейне Цайтунг сказав у редакторській статті: „Небезпека для Лютеранської церкви не походить від кількості її членів, але від браку духовної міцності!”

Слабодуховні члени церкви так само дивляться на свою релігію. Вони люблять її багату історію, хваляться гарними будинками, і користають із громадських вигод, яких церква постачає. Але, коли прийдеться „шукати Бога”, то багато людей воліють шукати Його в природі ніж у церкві. Це спонукало одного провідника церкви запитати в’їдливою насмішкою, чому люди не постараються, щоб похоронні служби проводив відділ лісового господарства замість церква.

„Здається те чого [церкві] бракує”, сказав США журнал кілька років тому, „є пристрасного захоплення Богом та Його правдою так як робили перші лютерани”. Чому ж так багато лютеранів вважають їхню церкву бути тільки вигідним засобом хрестити немовлят, приймати юнаків та дівчат у члени й одружувати дорослих? Чому вони шукають Бога в природі, а тоді, коли життя кінчається, повертаються до церкви, щоб їх „пристойно поховати”? Чому ж такий брак духовності?

[Примітка]