Початок перекладу

У першій половині 1820-х років єдине на той час малагасійське письмо називалося «сурабе» — малагасійські слова, передані арабськими буквами. Лише невелика кількість людей могла його читати. Тому місіонери порадилися з королем Радамою I, і він дозволив прийняти римський алфавіт замість «сурабе».

Потім він вмовив короля Мадагаскару, Радаму I, запросити вчителів з Лондонського місіонерського товариства на Великий червоний острів, як часто називають Мадагаскар.

Інша перешкода виникла 27 липня 1828 року, після смерті Радами І. Король Радама дуже сприяв проекту перекладу. Дейвід Джонс свого часу сказав: «Король Радама — надзвичайно добра і привітна людина. Він високо освічений і хоче, щоб його народ ознайомлювався з досягненнями цивілізації, бо вважає це ціннішим, ніж золото і срібло».