1, 2. а) З якими труднощами стикаються наші брати і сестри? б) Які запитання ми обговоримо?

«КОЛИ в Бурунді почалася громадянська війна, наша сім’я була на конгресі,— розповідає брат Лідже.— Ми бачили, як люди бігають, стріляють. Мої батьки та одинадцятеро нас, дітей, втекли, взявши з собою небагато речей. Дехто з моїх рідних зрештою опинився в таборі біженців у Малаві, подолавши понад 1600 кілометрів. Інші з нас розпорошились».

4, 5. Яка небезпека загрожує біженцям а) під час втечі? б) у таборах?

⁴ Біженцям може загрожувати небезпека під час втечі або в таборах. «Ми йшли тижнями, проходячи повз сотні мертвих тіл,— пригадує Гад, молодший брат Лідже.— Мені було 12 років. Мої ноги так набрякли, що я сказав рідним іти далі без мене. Батько почав мене нести, щоб я не потрапив у руки повстанців. Кожен день міг стати для нас останнім, тому ми молились до Єгови і покладались на нього. Іноді ми їли тільки манго, яке росло вздовж дороги» (Філ. 4:12, 13).

⁵ Більшість членів сім’ї брата Лідже багато років прожили в таборах біженців, відкритих Організацією Об’єднаних Націй. Але там вони не почувалися безпечно. Лідже, який тепер служить районним наглядачем, говорить: «Більшість людей не працювала. Вони пліткували, пили, грали в азартні ігри, крали і чинили розпусту».