Які ваші манери під час телефонної розмови?
«Що ще, окрім теплих родинних стосунків, здоров’я та приємної роботи, дає стільки втіхи в житті, відновлює й зміцнює почуття власної гідності, як ґречна манера говорити?»
ПОКІЙНА американська письменниця Люсі Елліот Кілер, ставлячи це запитання, високо цінувала піднесення власної гідності й самовдосконалення від усного обміну думками — дару, з яким Бог велелюбно створив людину (Вихід 4:11, 12).
Александер-Грейам Белл, винахідник телефону, вніс велику лепту у зріст потоку людської мови за минулі 12 десятиріч. Нині для мільярдів мешканців нашої планети телефон, байдуже, чи його використовують для ділових розмов, чи для дружніх, забезпечує важливий зв’язок між людьми.
Телефон і ви
Якою мірою телефон збагачує ваше життя? Хіба ж ви не погодитеся з тим, що все це здебільшого залежить від людей, а не від самого апарата? Справді-бо, дуже доречно поставити вам запитання: які ваші манери під час телефонної розмови?
Те, як ми розмовляємо по телефону, залежить від напряму думок, вміння говорити та слухати. Також доречно згадати про звичку користуватися телефоном і спосіб справлятися з надокучливими дзвінками.
Чуле ставлення до інших
Як це справджується у випадку з усіма людськими стосунками, добрі манери під час телефонної розмови походять від людської люб’язності. Апостол Павло написав: «Майте на увазі користь не власну, а радше інших» (Филип’ян 2:4, Хоменко).
В одної досвідченої операторки телефонного комутатора запитали: «Який, на вашу думку, приклад поганих манер під час розмови по телефону зустрічається найчастіше?» Вона відповіла, що на одному з перших місць було те, що «люди, які дзвонять, кажуть: «Це Марія» (чи ж у світі існує лише одна Марія?) або ж навіть ще гірше, коли кажуть: «Це я» чи «Відгадайте, хто це». Такі бездумні, але, можливо, незловмисні фрази, спантеличують і дратують людину на іншому кінці лінії. Операторка продовжує: «Чому б не назвати одразу чітко свого імені й через люб’язність до того, кому дзвоните, не запитати, чи ви подзвонили у зручний для нього час?»
Пам’ятайте, хоч і співрозмовнику не видно вашого виразу обличчя, та умонастрій він може визначити. Яким чином? Через тон вашого голосу. Дратівливість, нудьга, гнів, байдужість, щирість, піднесеність, люб’язність та сердечність — все це можна відчути. Це правда, що природною реакцією на те, що хтось вам заважає, може бути роздратування. У такій ситуації, заради добрих манер, спробуйте почекати якусь мить і перед відповіддю додати до тону свого голосу «усміху». Цілком можливим є не погоджуватися без образливого тону.
Поєднання люб’язності та приємного тону голосу може викликати «з уст ваших... лише гарне [слово], що може в потребі повчити» й піти «на користь тим, які чують його» (Ефесян 4:29, Хом.).
Вміння говорити
Авжеж, важливо, аби ми розмовляли люб’язно. Чи погоджуєтесь ви з наступними правилами? Говоріть природно, чітко й виразно. Не бурмотіть собі під ніс. Не кричіть, навіть під час міжміської чи міжнародної телефонної розмови. Не ковтайте слів. Уникайте недбалої мови, котра характеризується скороченням чи пропусканням складів; теж уникайте «слів-паразитів» та повторювання окремих речень, що може лише бентежити та дратувати співрозмовника. Не говоріть монотонно. Належні змістові інтонація і модуляція збагачують і відсвіжають розмову. Також пам’ятайте: їда під час телефонної розмови не ушляхетнить її й не віддзеркалюватиме ваших добрих манер.
А ще важливо при розмові вибирати слова. Вам слід бути проникливим. Висловлюйтесь недвозначно, просто й легкозрозуміло. Слова мають підтекст. Вони можуть бути люб’язними чи жорстокими, вони можуть заспокоювати чи дратувати, підбадьорювати чи знеохочувати. Опріч того, людина може бути дотепною без в’їдливості, відвертою, але не грубою чи брутальною, тактовною, але не ухильною. Такі ґречні вирази, як «будь ласка» та «дякую», завжди тішать вухо. Апостол Павло мав на увазі власне люб’язні, делікатні та приємні слова, коли написав: «Слово ваше нехай буде завжди ласкаве, приправлене сіллю, щоб ви знали, як ви маєте кожному відповідати» (Колосян 4:6).
Будьте добрими слухачами
Один юнак запитав свого батька, у чому полягає секрет доброго співрозмовника. «Слухай, мій сину»,— сказав батько. «Я слухаю,— відповів він, домагаючись і далі: — Ну, кажи». «Я більше не маю, що сказати»,— відповів батько. І так воно насправді є, на одному з перших місць у рецепті добрих манер під час телефонної розмови стоїть уміння бути співчутливим слухачем.
Невміння дотримуватися елементарних правил може призвести до того, що про вас будуть думати як про телефонну зануду. Що це таке? Не говоріть лише самі. Не пануйте над розмовою, скажімо, безконечно детально оповідаючи про ваші буденні справи чи нудно розповідаючи про свої болячки. І знову ж таки ми маємо підхоже стисле біблійне правило, цього разу від Якова. «Нехай буде кожна людина швидка послухати, забарна говорити» (Якова 1:19).
Прикінцеві зауваження
Звернімось тепер до двох заключних запитань, що постали в результаті аналізу манер під час телефонних розмов. Що можна сказати про звичку користуватися телефоном? Чи є якісь пропозиції щодо того, як поводитися з небажаними дзвінками?
Чи колись у вас бувало так, що голос на другому кінці періодично то вщухав, то посилювався? Це повинно вам нагадувати про необхідність розмовляти у слухавку, тримаючи її на відстані близько двох сантиметрів. Окрім того, контролювати зовнішні шуми завжди є правилом доброго тону. Коли ви дзвоните до когось, уважно набирайте цифри, щоб не потрапити до когось помилково, а після розмови легко кладіть трубку на місце.
Чи ви стали жертвою набридливих дзвінків? На жаль, таке трапляється дедалі частіше. Нерозсудлива, сороміцька та непристойна мова заслуговує лише одного — її припинення. (Порівняйте Ефесян 5:3, 4). Подібно слід повестися, коли людина, що дзвонить, не хоче представитися. Якщо якийсь телефонний дзвінок викликає у вас підозру, то, згідно з публікацією «Як ліпше писати та говорити» (англ.), «не відповідайте, коли незнайомий голос запитує ваше ім’я, і не розповідайте про свої плани чужинцеві».
Потішає те, що у кінцевому підсумку вправляння у добрих манерах під час телефонної розмови не вимагає довгого списку правил та вказівок! Як і в усіх людських стосунках, приємні та корисні взаємини спираються на те, що називають золотим правилом. Ісус Христос сказав: «Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви» (Матвія 7:12). Християни до того ж прагнуть догодити тому, хто наділив людину даром мовлення. Псалмоспівець молився: «Нехай слова уст моїх будуть тобі милі, і мислі мого серця перед тобою, Господи, моя Скеле й мій Ізбавителю» (Псалом 19:15, Хом.).