Найдавнішим джерелом, з якого можна щось дізнатися про релігію греків, є твори Гомера. Історики вважають його автором таких епопей, як «Іліада» та «Одіссея». Припускається, що найдавніші папіруси з їхніми уривками датуються періодом до 150 р. до н. е. Професор Дж. Мюррей, знавець грецької мови, каже, що ці давні тексти «разюче відрізняються» від тексту, що був загальноприйнятим протягом останніх століть (Encyclopædia Britannica. 1942. Vol. 11. Р. 689). Тож, на відміну від Біблії, твори Гомера не залишились незмінними. Як показав професор Мюррей, існувало багато їхніх версій. У тих творах розповідається про воїнів-героїв та богів, що дуже нагадували людей.

А тепер подивімося, про що розповідається в текстах, авторство яких приписують Гомеру та Гесіоду.

У згаданих творах боги та богині мали людську зовнішність і були дуже вродливими, хоча часто зображались як істоти велетенського зросту з надлюдською силою. Вони їли, пили, спали, мали інтимні стосунки одне з одним та навіть з людьми, створювали сім’ї, сварилися та билися, зваблювали і ґвалтували. Боги вважалися святими і безсмертними, але були здатні на будь-який злочин і підлість. Вони могли пересуватися серед людей як видимо, так і невидимо. Пізніше грецькі письменники й філософи намагалися усунути з творів Гомера та Гесіода описи деяких найжахливіших діл цих богів.