4 Біблійні краї

6 Світ за днів патріархів

8 З Єгипту в Обіцяний край

10 Ізраїль та навколишні краї

12 «Край добрий і просторий»

14 Коли «Єгова давав їм суддів»

16 Ізраїль за днів Давида і Соломона

18 Обіцяний край

20 Єрусалим і храм Соломона

22 Імперії, які нападали на Обіцяний край

24 Божий народ повертається у свій край

26 Вплив Греції та Риму на юдеїв

28 Ісус «в Юдейському краї»

30 Єрусалим і храм за днів Ісуса

32 Поширення християнства

34 Покажчик до карт

КОЛИ ізраїльський народ готувався увійти до Обіцяного краю, Мойсей висловив Богу своє палке бажання: «Дозволь мені, будь ласка, перейти Йордан і побачити цей добрий край — чудову гористу місцевість» (Пв 3:25).

Хоча Мойсей не ввійшов до Обіцяного краю, Єгова дозволив йому піти на гору навпроти Єрихона й побачити весь той край — «від Гілеаду до Дана, всю землю... Юди до західного моря, Негев та Йорданську округу» (Пв 3:27; 34:1—4). Чи ви вже чули ці назви? А знаєте, де шукати їх на карті?

Сьогодні мало хто із служителів Єгови може відвідати місцевості, про які читає в Біблії. Більшість людей не має можливості зробити того, що зробив Авраам, послухавшись слів Бога,— перейти Обіцяний край вздовж і впоперек (Бт 13:14—17). Все ж правдиві християни прагнуть знати більше про місцевості, згадані в Біблії, а також про їхнє взаємне географічне розташування.

Публікація «Подивімося на той добрий край» допоможе вам поглибити розуміння Святого Письма. У ній містяться фотографії різних біблійних місцевостей, як-от Гілеад, що зображений на обкладинці. Також ви знайдете карти, котрі поглиблять ваші знання про біблійні землі.

На карті, поміщеній на 2-й і 3-й сторінках, позначено найбільші краї та місцевості. Наприклад, побачивши розташування Ассирії та Єгипту стосовно Обіцяного краю, ви ліпше зрозумієте пророцтва, в яких згадуються ці країни (Іс 7:18; 27:13; Ос 11:11; Мих 7:12). Невеличка смуга землі, названа Обіцяним краєм, лежала на перехресті багатьох важливих доріг давнини, і чимало держав прагнуло заволодіти її родючими полями, виноградниками та оливковими садами (Пв 8:8; Сд 15:5).

Інколи цікаво порівняти різні карти. Наприклад, Єгова скерував Йону до столиці Ассирії, а той вирушив кораблем до Таршішу (Йн 1:1—3). Чи ви бачите обидві місцевості на першій карті цієї брошури? До речі, слід бути обережним і не переплутати Таршіш із Тарсом, де народився апостол Павло. Окрім Тарса, ви знайдете інші визначні міста на цій карті.

Побачивши на карті Ур, Харан та Єрусалим, подумайте про подорож Авраама та про відстань, яку йому довелось подолати. Після того як Єгова покликав Авраама з Ура, він оселився у Харані, а потім вирушив до Обіцяного краю (Бт 11:28—12:1; Дії 7:2—5). Якщо ви ознайомитесь з розділом «Світ за днів патріархів» (сторінки 6, 7), подорож Авраама оживе у вашій уяві.

Перша карта і та, яку ви бачите в цьому розділі, не стосуються якогось конкретного проміжку часу. Але наступні карти розміщено здебільшого у хронологічному порядку. На кожній з них вказано міста і різні деталі, пов’язані з подіями певного періоду. В покажчику (сторінки 34, 35) не наведено всіх місць, зазначених на картах, проте, послуговуючись ним, ви швидко знайдете карти з потрібними вам місцевостями.

На карті, що міститься всередині брошури (сторінки 18, 19), позначено найбільше великих і малих міст Обіцяного краю. Умовні позначення допоможуть вам знайти міста левітів, шість міст-сховищ, а також довідатись, чи певна місцевість згадувала в Єврейських чи Грецьких Писаннях або ж і там, і там.

Розташування деяких згаданих у Біблії місцевостей сьогодні невідоме, тому більшість із них на центральній карті не позначено. Крім того, було неможливо позначити на ній усі великі та малі міста, як-от кожне місто, що належало тому чи іншому племені (ІсН, розд. 15—19). Але там зазвичай показано сусідні міста, отже ви зможете встановити приблизне розташування потрібної вам місцевості. На карті позначено деякі географічні одиниці (гори, річки, долини); до того ж за допомогою різних кольорів показано височини та загальний рельєф місцевості. Такі деталі допоможуть ліпше уявити різні біблійні події.

Ви зможете більше довідатись про згадані у Біблії місця з енциклопедії «Розуміння Біблії», яка доступна багатьма мовамиa. Послуговуючись цим та іншими біблійними довідниками, тримайте під рукою брошуру «Подивімося на той добрий край». Заглядайте в неї, коли вивчаєте Писання, яке може надзвичайно благотворно вплинути на ваше життя (2Тм 3:16, 17).

[Примітка]

[Карта на сторінках 4, 5]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Біблійні краї та головні міста

А1 ІТАЛІЯ

А2 РИМ

А3 СИЦИЛІЯ

А4 МАЛЬТА

В2 МАКЕДОНІЯ

В2 Філіппи

В2 ГРЕЦІЯ

В3 АФІНИ

В3 Коринф

В3 КРИТ

В4 ЛІВІЯ

Г3 Антіохія (в Пісідії)

Г3 Ефес

Г3 ПАТМОС

Г3 РОДОС

Г4 МЕМФІС

Г5 ЄГИПЕТ

Д2 МАЛА АЗІЯ

Д3 Тарс

Д3 Антіохія (в Сирії)

Д3 КІПР

Д4 Сидон

Д4 Дамаск

Д4 Тир

Д4 Кесарія

Д4 ОБІЦЯНИЙ КРАЙ

Д4 ЄРУСАЛИМ

Д4 МОАВ

Д4 Кадеш

Д4 ЕДОМ

Е3 Едемський сад (?)

Е3 АССИРІЯ

Е3 Харан

Е3 СИРІЯ

Е5 АРАВІЯ

Є3 НІНЕВІЯ

Є4 ВАВИЛОН

Є4 ХАЛДЕЯ

Є4 Сузи

Є4 Ур

Ж3 МІДІЯ

[Гори]

Д5 г. Сінай

Є2 гори АРАРАТ

[Моря, затоки]

В3 Середземне море (Велике море)

Д1 Чорне море

Д5 Червоне море

Ж2 Каспійське море

Ж5 Перська затока

[Річки]

Г5 річка Ніл

Е3 річка Євфрат

Є3 річка Тигр

СТЕПАН розпочав свою відому промову, згадавши декілька географічних місцевостей: «Перед тим як наш прабатько Авраам оселився в Харані, Бог слави [Єгова] з’явився йому в Месопотамії і сказав: “...йди до краю, який я тобі покажу” (Дії 7:1—4). В результаті цього наказу відбулися подальші важливі події, які сталися в Обіцяному краї,— події, котрі стосувалися Авраама, Ісака та Якова і були пов’язані з наміром Бога поблагословити людство (Бт 12:1—3; ІсН 24:3).

Бог покликав Авраама (або Аврама) з Ура халдейського — багатого міста, розташованого в той час на східному березі річки Євфрат. Якою дорогою мав вирушити в подорож Авраам? Здавалося, що з Халдеї (місцевості, знаної як Шумер або Шинар) найпростіше було піти прямо на захід. Чому ж тоді Авраам пішов аж до Харана, тобто в північному напрямку?

Місто Ур лежало на сході так званого Родючого Півмісяця, що простягався півколом від Палестини до басейну річок Тигру та Євфрату. Колись у цій території, очевидно, панував більш помірний клімат. На південь від Півмісяця лежала Сирійська пустеля з характерними вапняковими узвишшями та піщаними рівнинами. У «Британській енциклопедії» говориться, що це була «майже нездоланна перепона» між Середземним морем і Месопотамією. Деякі каравани, можливо, переходили цю пустелю, йдучи від Євфрату до Тадмора, а тоді прямували до Дамаска. Проте Авраам не повів свою родину та череди пустелею.

Він вирушив до Харана, йдучи вгору долиною річки Євфрат. Звідти він подався торговим шляхом до броду в Кархеміші, а тоді попрямував на південь через Дамаск до Галілейського моря, як його згодом стали називати. Повз Мегіддо й аж до Єгипту тяглася Віа Маріс, або «Дорога моря». Однак Авраам подорожував через гори Самарії і зрештою отаборився у Сихемі. Згодом він рушив далі на південь, тримаючись гірського шляху. Ви можете «здійснити» цю подорож разом з ним, читаючи книгу Буття 12:8—13:4. Зверніть увагу на такі місця, як Дан, Дамаск, Хова, Мамре, Содом, Герар, Беер-Шева і Морія (Єрусалим),— всі вони пов’язані з життям Авраама (Бт 14:14—16; 18:1—16; 20:1—18; 21:25—34; 22:1—19).

Вивчення географії проливає більше світла на події з життя Ісака та Якова. Скажімо, коли Авраам був у Беер-Шеві, куди він послав слугу, аби знайти дружину для Ісака? На північ, до Паддан-Араму, у бік Месопотамії (або Межиріччя). Тепер уявіть, яку важку дорогу подолала Ревека, щоб зустрітися з Ісаком. Вона проїхала верхи на верблюді до Негеву, ймовірно, розташованого біля Кадешу (Бт 24:10, 62—64).

Згодом їхній син Яків (Ізраїль) здійснив таку ж довгу подорож, щоб одружитися з поклонницею Єгови. Яків повертався у свій край трохи іншим шляхом. Перейшовши вбрід Яббок, що біля Пенуїла, він боровся з ангелом (Бт 31:21—25; 32:3, 23—31). Там же Яків зустрівся з Ісавом, і вони розійшлися й оселились у різних місцевостях (Бт 33:1, 15—20).

Після того як доньку Якова, Діну, зґвалтували в Сихемі, Яків вирушив до Бетеля. Чи знаєте ви, наскільки далеко було те місце, де Йосип знайшов своїх братів, котрі випасали худобу їхнього батька Якова? Ця карта (а також карта на сторінках 18, 19) допоможе побачити, яка відстань пролягала між Хевроном і Дотаном (Бт 35:1—8; 37:12—17). Брати Йосипа продали його торговцям, котрі прямували в Єгипет. Ця подія згодом призвела до переселення ізраїльтян у Єгипет, а потім до виходу з нього. Яким, на вашу думку, шляхом ішли ті торговці? (Бт 37:25—28).

[Карти на сторінці 7]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Подорожі Авраама (дивіться публікацію)

Подорожі Ісака (дивіться публікацію)

Подорожі Якова (дивіться публікацію)

Головні дороги (дивіться публікацію)

Епоха патріархів (загальні відомості)

А4 ГОШЕН

А5 ЄГИПЕТ

Б4 ШУР

Б5 ПАРАН

В3 Дамаск

В3 Дан (Лаїш)

В4 Сихем

В4 Бетель

В4 Хеврон (Кір’ят-Арба)

В4 Герар

В4 Беер-Шева

В4 СЕЇР

В4 Кадеш

В5 ЕДОМ

Г1 Кархеміш

Г2 Тадмор

Г3 Хова

Д1 ПАДДАН-АРАМ

Д1 Харан

Е2 МЕСОПОТАМІЯ

Є1 Ніневія

Є2 РОДЮЧИЙ ПІВМІСЯЦЬ

Є3 Вавилон

Ж4 ХАЛДЕЯ

Ж4 Ур

[Гори]

В4 Морія

[Моря]

Б3 Середземне море (Велике море)

[Річки]

Д2 Євфрат

Є2 Тигр

Епоха патріархів (в Обіцяному краї)

ХАНААН

Мегіддо

ГІЛЕАД

Дотан

Сихем

Суккот

Маханаїм

Пенуїл

Бетель (Луз)

Ай

Єрусалим (Салим)

Віфлеєм (Ефрат)

Мамре

Хеврон (Махпела)

Герар

Беер-Шева

Содом (?)

НЕГЕВ

Реховот (?)

Беер-Лахай-Рої

Кадеш

Головні дороги

Віа Маріс

Царський шлях

[Гори]

Морія

[Моря]

Солоне море

[Річки і потоки]

Яббок

Йордан

[Ілюстрація на сторінці 6]

Річка Євфрат біля Вавилона

[Ілюстрація на сторінці 6]

Авраам жив у Беер-Шеві і випасав неподалік свої череди

[Ілюстрація на сторінці 6]

Ваді Яббок

ПРО вихід ізраїльтян з Єгипту відомо всім. А що чекало Мойсея і Божий народ після того, як вони перейшли через Червоне море? Куди вони вирушили і як дійшли до річки Йордан, щоб увійти в Обіцяний край?

Перед ізраїльтянами була мета — дістатися до ханаанського краю. Проте Мойсей не вибрав найкоротший шлях, який простягався на 400 кілометрів вздовж піщаного узбережжя і вів прямо у Філістею, ворожу територію. Не пішов він і через широку центральну частину Сінайського півострова, де палюче сонце розжарює гравій та вапнякове плато. Мойсей повів народ на південь, вниз по вузькій прибережній рівнині. Першим місцем, де вони отаборилися, була Мара. Саме там Єгова перетворив гірку воду на солодку.a Покинувши Елім, народ почав нарікати на їжу. Тоді Бог послав їм перепілок і дав манну. У Рефідімі ізраїльтяни знову почали нарікати, що не мають води; у тому ж місці вони перемогли амаликітян, які напали на них; тут Мойсей отримав від свого тестя пораду взяти собі на допомогу здібних чоловіків (Вх, розд. 15—18).

Потім Мойсей повів Божий народ далі на південь, у напрямку до гір. Цього разу ізраїльтяни отаборилися біля гори Сінай, де отримали Закон, збудували святий намет і принесли жертви. Другого року після виходу з Єгипту ізраїльтяни рушили на північ через «велику й страшну пустелю» до місцевості Кадеш (Кадеш-Барнеа). Ця подорож, імовірно, тривала 11 днів (Пв 1:1, 2, 19; Пв 8:15). Коли народ почув погану звістку десяти розвідників, він піддався страху і через це 38 років блукав пустелею (Чс 13:1—14:34). Серед місць, де ізраїльтяни ставали табором, були Аврона та Еціон-Гевер. Потім народ знову пішов у Кадеш (Чс 33:33—36).

Коли ізраїльтяни зрештою наблизилися до Обіцяного краю, то не пішли прямо на північ. Їхній шлях проліг довкола основних володінь Едому, а далі на північ «Царським шляхом» — головним шляхом царів (Чс 21:22; Пв 2:1—8). Цей маршрут був нелегким для народу, який ішов з дітьми, худобою і наметами. Люди мусили спускатися, а потім підніматися звивистими стежками крутих ущелин Зереду й Арнону (приблизно 520 метрів завглибшки) (Пв 2:13, 14, 24).

Зрештою ізраїльтяни дійшли до гори Нево. Міріам померла в Кадеші, Аарон — біля гори Гор, а Мойсей — перед самим входом до краю, в який він так прагнув увійти (Пв 32:48—52; 34:1—5). Тепер ввести Ізраїль у цей край мав Ісус Навин. На цьому й закінчилася подорож, що тривала 40 років (ІсН 1:1—4).

[Примітка]

[Карта на сторінці 9]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Вихід з Єгипту

Шлях, яким ішли ізраїльтяни

А7 ЄГИПЕТ

А5 Рамесес (?)

Б5 Суккот (?)

В5 Ефам (?)

В5 Пігахірот

Г6 Мара

Г6 Елім

Д6 ПУСТЕЛЯ СІН

Д7 Дофка

Е8 Рефідім

Е8 г. Сінай (Хорив)

Е8 ПУСТЕЛЯ СІНАЙ

Е7 Ківрот-Гаттава

Є7 Гацерот

Є6 Риммон-Перец

Є5 Рисса

Є3 Кадеш

Є3 Бене-Яакан

Є5 Хор-Гаггідгад

Ж5 Йотвата

Ж5 Аврона

Ж6 Еціон-Гевер

Є3 Кадеш

Є3 ПУСТЕЛЯ ЦИН

Ж3 г. Гор

Ж3 Цалмона

З3 Пунон

З3 Іє-Аварим

З2 МОАВ

З1 Дівон

З1 Алмон-Дівлатаїм

Ж1 Єрихон

[Інші місцевості]

А3 А3 ГОШЕН

А4 Он

А5 Мемфіс (Ноф)

Б3 Цоан

Б3 Тахпанхес

В5 Мігдол

Г3 ШУР

Г5 ПУСТЕЛЯ ЕФАМ

Е5 ПУСТЕЛЯ ПАРАН

Є1 ФІЛІСТЕЯ

Є1 Ашдод

Є2 Газа

Є2 Беер-Шева

Є3 Ацмон

Є3 НЕГЕВ

Ж1 Єрусалим

Ж1 Хеврон (Кір’ят-Арба)

Ж2 Арад (ханаанський)

Ж4 СЕЇР

Ж4 ЕДОМ

З7 МІДІЯН

Головні дороги

шлях до філістимського краю

шлях до Шуру

З4 Царський шлях

Караванний шлях

Шлях Дарб-ель-Хадж

[Гори]

Е8 г. Сінай (Хорив)

Ж3 г. Гор

З1 г. Нево

[Моря]

Д2 Середземне море (Велике море)

Г7/Є7 Червоне море

З1 Солоне море

[Річки і потоки]

А6 річка Ніл

Е3 Єгипетська ваді

З2 Арнон

З3 Зеред

[Ілюстрація на сторінці 8]

Каравани переходили Сінайським півостровом

[Ілюстрація на сторінці 8]

Ізраїльтяни таборували біля гори Сінай

[Ілюстрація на сторінці 9]

Воду брали з джерел у Кадеші або неподалік нього

[Ілюстрація на сторінці 9]

Всі ізраїльтяни мусили перейти ваді Арнон

ЄГОВА сказав Аврааму: «Покинь свій край [Ур в Месопотамії]... і йди до краю, який я тобі покажу». Цей край був заселений і навколо його території жили різні народи (Бт 12:1—3; 15:17—21).

Божий народ, вийшовши з Єгипту, сподівався протидії з боку ворогів, таких, як «деспоти Моаву» (Вх 15:14, 15, прим.). Шлях, яким ізраїльтяни рушили до Обіцяного краю, пролягав через землі амаликітян, моавітян, аммонітян та амореян (Чс 21:11—13; Пв 2:17—33; 23:3, 4). Також у самому краї, який їм пообіцяв Бог, ізраїльтяни мали зустрітися з багатьма ворожими народами.

Бог наказав Ізраїлю «прогнати» сім великих «народів», котрі заслуговували знищення,— хетян, гіргашеян, амореян, ханаанців, періззеян, хіввеян і євусеян. Ці народи були морально зіпсованими й мали корумповані релігійні системи. Вони поклонялись Ваалу, використовуючи фалічні кам’яні стовпи, богині родючості Ашторет (Астарті) та Молоху, якому приносили в жертву дітей (Пв 7:1—4; 12:31; Вх 23:23; Лв 18:21—25; 20:2—5; Сд 2:11—14; Пс 106:37, 38).

Іноді вся територія, яку Бог дав Ізраїлю,— починаючи з території на північ від міста Сидон і аж до Єгипетської ваді,— у Біблії називається Ханааном (Чс 13:2, 21; 34:2—12; Бт 10:19). А іноді Біблія згадує імена різних народів, міст-держав або мешканців того краю. Декотрі народи населяли певні місцевості, наприклад, філістимляни жили на березі Середземного моря, а євусеяни — в горах поблизу Єрусалима (Чс 13:29; ІсН 13:3). Інші з бігом часу змінювали місце проживання (Бт 34:1, 2; 49:30; ІсН 1:4; 11:3; Сд 1:16, 23—26).

На час виходу ізраїльтян із Єгипту амореяни, ймовірно, були панівним плем’ямa (Пв 1:19—21; ІсН 24:15). Вони захопили територію, яка належала моавітянам і яка простягалася на південь до ваді Арнон. А втім, землі навпроти Єрихона за Йорданом і далі називалися «пустельними рівнинами Моаву». Аморейські царі правили теж над Башаном і Гілеадом (Чс 21:21—23, 33—35; 22:1; 33:46—51).

Хоча ізраїльтяни мали Божу підтримку, вони не знищили всіх засуджених народів, а ті з часом звели Ізраїль (Чс 33:55; ІсН 23:13; Сд 2:3; 3:5, 6; 2Цр 21:11). Справді, ізраїльтяни потрапили в пастку, не послухавшись перестороги: «Не йдіть за іншими богами, богами довколишніх народів» (Пв 6:14; 13:7).

[Примітка]

[Карта на сторінці 11]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Народи, що мали бути вигнані з Обіцяного краю

ФІЛІСТЕЯ (Г8)

В8 Ашкелон

В9 Газа

Г8 Ашдод

Г8 Гат

Г9 Герар

ХАНААН (Г8)

Б10 АМАЛИКІТЯНИ

В12 Хацар-Аддар (Аддар?)

В12 Кадеш (Кадеш-Барнеа)

Г8 Лахіш

Г9 Беер-Шева

Г10 АМОРЕЯНИ

Г11 НЕГЕВ

Д4 Дор

Д5 Мегіддо

Д5 Таанах

Д6 Афек

Д6 ХІВВЕЯНИ

Д7 ЄВУСЕЯНИ

Д8 Бет-Шемеш

Д8 Хеврон (Кір’ят-Арба)

Д9 ХЕТЯНИ

Д9 Девір

Д10 Арад (ханаанський)

Д10 КЕНЕЯНИ

Д11 Акраввім

Е4 ГІРГАШЕЯНИ

Е6 Сихем

Е7 ПЕРІЗЗЕЯНИ

Е7 Гілгал

Е7 Єрихон

Е8 Єрусалим

Є2 ХІВВЕЯНИ

Є2 Дан (Лаїш)

Є3 Хацор

ФІНІКІЯ (Е2)

Д2 Тир

Е1 Сидон

ЕДОМ (Е12)

Е11 СЕЇР

Є11 Боцра

АМОРЕЯНИ (СИГОН) (Є8)

Є6 ГІЛЕАД

Є7 Шиттім

Є7 Хешбон

Є9 Ароер

СИРІЯ (Ж1)

Є1 Ваал-Гад

Є2 ХІВВЕЯНИ

З1 Дамаск

МОАВ (Ж10)

АМОРЕЯНИ (ОГ) (З5)

Є6 ГІЛЕАД

Ж3 БАШАН

Ж4 Аштарот

Ж4 Едрей

АММОН (З7)

Ж7 Рабба

[Пустелі]

Ж12 ПУСТЕЛІ АРАВІЙСЬКОГО П-ВА

[Гори]

Д4 г. Кармель

Д11 г. Гор

Є1 г. Хермон

Є8 г. Нево

[Моря]

В6 Середземне море (Велике море)

Е9 Солоне море

Є4 Галілейське море

[Річки і потоки]

Б11 Єгипетська ваді

Е6 річка Йордан

Є6 ваді Яббок

Є9 ваді Арнон

Є11 ваді Зеред

[Ілюстрації на сторінці 10]

Справа: аморейський цар Ог правив над Башаном — територією, яка славилася своїми биками та вівцями

Внизу: Моав. Вигляд, що відкривається через Солоне море в напрямку Юдейської пустелі

[Ілюстрація на сторінці 11]

Єгова наказав ізраїльтянам, щоб вони вигнали народи, котрі поклонялися фальшивим богам,— Ваалу, Молоху і богині родючості Астарті (зображена)

БІЛЯ палаючого куща Бог сказав Мойсею: «Я... визволю їх [свій народ] з рук єгиптян та виведу з цього краю у край добрий і просторий, край, що тече молоком і медом» (Вх 3:8).

Ці дві моделі, виготовлені за допомогою комп’ютерної графіки, допоможуть вам уявити розмаїття природних регіонів та рельєфу Обіцяного краю. (Висота над рівнем моря візуально перебільшена, щоб підкреслити співвідношення висот різних місцевостей). На кольоровій діаграмі зазначено їхню висоту над рівнем моря.

У таблиці перераховано природні регіони краю в певному порядку. Ви знайдете опис цих місцевостей, а також біблійні посилання в таких працях, як «Усе Писання натхнене Богом і корисне» (Урок 1, сторінки 270 —278, англ.) та «Розуміння Біблії» (стаття «Палестина»)a.

[Примітка]

[Таблиця/Карти на сторінках 12, 13]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Топографія краю

Таблиця природних регіонів

А. Узбережжя Великого моря

Б. Рівнини на захід від Йордану

1. Долина Акко

2. Узбережна смуга Дора

3. Пасовища Шарону

4. Філістимська рівнина

5. Центральна східно-західна долина

а. Рівнина Мегіддо

б. Долина Єзреїл

В. Гори на захід від Йордану

1. Пагорби Галілеї

2. Пагорби Кармелю

3. Пагорби Самарії

4. Шефела (низькі пагорби)

5. Пагориста місцевість Юди

6. Юдейська пустеля

7. Негев

8. Пустеля Паран

Г. Арава (Рифтова долина)

1. Озеро Хула

2. Регіон навколо Галілейського моря

3. Долина річки Йордану

4. Солоне море (Мертве море)

5. Арава (на південь від Солоного моря)

Д. Гори/плоскогір’я на схід від Йордану

1. Башан

2. Гілеад

3. Аммон і Моав

4. Гірське плато Едому

Е. Ліванські гори

[Карта]

г. Хермон

Дан

Єрусалим

Беер-Шева

Профіль рельєфу Обіцяного краю

метри фути

2500 7500

2000 6000

1500 4500

1000 3000

500 1500

0 0 (Рівень моря)

-500 -1500

Філістимська рівнина

Шефела

Пагориста місцевість Юди

Юдейська пустеля

Рифтова долина

Солоне море

Моавський край

[Ілюстрація на сторінці 13]

Гора Хермон (2814 метрів)

[Ілюстрація на сторінці 13]

Берег Солоного моря; найнижча точка на землі (приблизно 400 метрів нижче рівня моря)

Коли «Єгова давав їм суддів»

ДОСИТЬ легко знайти на карті гору Тавор (Е4), яка розташована на південний захід від Галілейського моря, в долині Єзреїл. Спробуйте уявити 10-тисячне військо на верхів’ї цієї гори. Єгова послуговувався суддею Бараком і пророчицею Деворою, щоб зібрати ізраїльське військо проти ханаанського царя Явіна, який утискував народ протягом 20 років. Під командуванням воєначальника Сісери дев’ятсот Явінових колісниць, колеса яких мали гострі залізні коси, рушили з Харошета до висохлого русла потоку Кішон між Мегіддо та горою Тавор.

Суддя Барак повів ізраїльських чоловіків у долину, щоб воювати з військом Сісери. Єгова подарував ізраїльтянам перемогу, навівши повінь. Колісниці Сісери погрузли в болоті, а серед ханаанців почалася паніка (Сд 4:1—5:31). Це була лише одна з багатьох перемог, які Бог дав Ізраїлю в час правління суддів.

Ізраїльські племена, завоювавши Ханаан, поділили між собою цей край. Зверніть увагу на місця, де оселилися різні нелевітські племена. Маленьке плем’я Симеона отримало міста на території Юди. Після того як помер Ісус Навин, народ занепав духовно і морально. Вороги почали сильно утискувати ізраїльтян, і тим було «дуже тяжко». Тому, виявляючи співчуття, «Єгова давав... суддів». Ці дванадцять вірних і сміливих мужів визволяли Ізраїль упродовж трьох століть (Сд 2:15, 16, 19).

Суддя Гедеон, маючи всього 300 легко озброєних, спритних воїнів, завдав поразки 135-тисячному мідіянському війську. Полем бою була місцевість між горою Гілбоа і горою Море́. Після початкової перемоги Гедеон витіснив ворога на схід, до пустелі (Сд 6:1—8:32).

Їфтах, гілеадівець з племені Манасії, визволив від аммонітських гнобителів ізраїльські міста, що розташовувалися на схід від Йордану. Під час свого переможного походу Їфтах, очевидно, рухався Царським шляхом від Рамот-Гілеада до Ароера (Сд 11:1—12:7).

Самсон вів героїчну боротьбу з філістимлянами в основному на узбережних територіях навколо Гази та Ашкелона. Газа лежить у добре зрошуваному регіоні, який славиться рільництвом. Самсон використав 300 лисиць, щоб підпалити філістимські поля, виноградники й оливкові сади (Сд 15:4, 5).

Судді діяли на всій території Обіцяного краю, що підтверджується біблійними розповідями або згадками про те, до котрого племені належав кожен із суддів. Хоч би де відбувалися події, Єгова завжди дбайливо турбувався про свій розкаяний народ, коли той потрапляв у скрутне становище.

[Карта на сторінці 15]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Племена і судді

Судді

1. Отніїл (плем’я Манасії)

2. Егуд (плем’я Юди)

3. Шамгар (плем’я Юди)

4. Барак (плем’я Нефталима)

5. Гедеон (плем’я Іссахара)

6. Тола (плем’я Манасії)

7. Яір (плем’я Манасії)

8. Їфтах (плем’я Гада)

9. Івцан (плем’я Асира)

10. Елон (плем’я Завулона)

11. Авдон (плем’я Єфрема)

12. Самсон (плем’я Юди)

Наділи племен (Дивіться публікацію)

Міста, відділені для Манасії

Д4 Дор

Д5 Мегіддо

Д5 Таанах

Е4 Ен-Дор

Е5 Бет-Шеан (Бет-Шан)

Е5 Ївлеам (Гат-Риммон)

Міста, відділені для Симеона

В9 Шарухен Шаараїм Шилхім

В10 Бет-Леваот (Бет-Бірі)

Г8 Етер (Тохен)

Г9 Циклаг

Г9 Аїн

Г9 Хацар-Суса (?)

Г9 Ашан

Г9 Беер-Шева

Г10 Хацар-Шуал

Д9 Етам

Д9 Бет-Маркавот

Д9 Бетуїл (?) (Кесіл?)

Д9 Шева (?) (Єшуа)

Д10 Ваалат-Беер (Ваал)

Д10 Ецем

Міста-сховища левітів

Д8 Хеврон

Е3 Кадеш

Е6 Сихем

Ж4 Голан

Ж5 Рамот-Гілеад

Ж8 Бецер

Головні дороги

Б10 Віа Маріс

Є10 Царський шлях

Ізраїлеві Племена

ДАН (Г7)

Г7 Йоппія

Д8 Цора

ЮДА (Г9)

В8 Ашкелон

В9 Газа

В9 Шарухен Шаараїм Шилхім

В10 Бет-Леваот (Бет-Бірі)

В12 Ацмон

В12 Кедеш

Г7 Явнеїл

Г8 Етер (Тохен)

Г9 Циклаг

Г9 Аїн

Г9 Хацар-Суса (?)

Г9 Ашан

Г9 Беер-Шева

Г10 Хацар-Шуал

Д8 Лехі

Д8 Віфлеєм

Д8 Хеврон

Д9 Етам

Д9 Бет-Маркавот

Д9 Бетуїл (?) (Кесіл?)

Д9 Шева (?) (Єшуа)

Д10 Ваалат-Беер (Ваал)

Д10 Ецем

АСИР (Д3)

Д2 Тир

Д4 Харошет

Д4 Дор

Е1 Сидон

МАНАСІЯ (Д5)

Д6 Шамір (Самарія)

Д6 Піратон

Е6 Сихем

Є5 Авель-Мехола

ЄФРЕМ (Д7)

Д7 Тімнат-Серах

Е6 Таппуах

Е6 Шіло

Е7 Бетель (Луз)

НЕФТАЛИМ (Е3)

Е2 Бет-Анат

Е3 Кедеш

Є3 Хацор

ЗАВУЛОН (Е4)

Д4 Віфлеєм

ІССАХАР (Е5)

Д5 Мегіддо

Д5 Кедеш (Кішйон)

Д5 Таанах

Е4 Ен-Дор

Е5 Бет-Шитта

Е5 Бет-Шеан (Бет-Шан)

Е5 Ївлеам (Гат-Риммон)

ВЕНІЯМИН (Е7)

Е7 Гілгал

Е8 Єрусалим

ДАН (Є2)

Є2 Дан (Лаїш)

МАНАСІЯ (Ж3)

Ж4 Голан

ГАД (З6)

Є6 Суккот

Є6 Пенуїл

Є6 Міцпа

Є7 Йогбега

Ж5 Рамот-Гілеад

Ж7 Рабба

Ж7 Авель-Керамім

РУВИМ (Ж8)

Є7 Хешбон

Є9 Ароер

Ж7 Мінніт

Ж8 Бецер

[Інші місцевості]

З1 Дамаск

[Гори]

Е4 г. Тавор

Е4 Море

Е6 г. Гілбоа

Е5 г. Евал

Е6 г. Геризім

[Моря]

В5 Середземне море (Велике море)

Е9 Солоне море

Є4 Галілейське море

[Річки і потоки]

Б11 Єгипетська ваді

Е6 річка Йордан

Є6 ваді Яббок

Є9 ваді Арнон

Є11 ваді Зеред

[Ілюстрація на сторінці 14]

Гора Тавор здіймається над долиною Єзреїл, що на території Іссахара

[Ілюстрація на сторінці 14]

Потік (ваді) Кішон. Тут погрузли в болоті колісниці Сісери

БОГ пообіцяв, що дасть потомству Авраама зе́млі «від єгипетської ріки... до ріки Евфрат» (Бт 15:18; Вх 23:31; Пв 1:7, 8; 11:24). Обіцяний край розширився до цих меж приблизно через 400 років після того, як Ісус Навин ступив на ханаанський край.

Цар Давид повалив арамейське царство Цови, чиї володіння простягалися до Євфрату, на півночі Сиріїa. Завдяки Давидовій перемозі над філістимлянами територію краю було розширено на південь аж до єгипетського кордону (2См 8:3; 1Хр 18:1—3; 20:4—8; 2Хр 9:26).

Його син Соломон правив «від Ріки [Євфрат] до філістимського краю і до кордону з Єгиптом». Його правління було прообразом мирного правління Месії (1Цр 5:1—5; 8:65; 1Хр 13:5; Пс 72:8; Зх 9:10). Все ж зазвичай говорилося, що Ізраїль простягався «від Дана до Беер-Шеви» (2См 3:10; 2Хр 30:5).

Не послухавшись Бога, цар Соломон завів собі коней та колісниці (Пв 17:16; 2Хр 9:25). На той час у краю можна було пересуватись мережею доріг (ІсН 2:22; 1Цр 11:29; Іс 7:3; Мт 8:28). Ми маємо відомості лише про кілька з них, наприклад, про дорогу, «яка йде від Бетеля до Сихема, та на південь від Левони» (Сд 5:6; 21:19).

У книжці «Дороги та головні шляхи стародавнього Ізраїлю» (англ.) зазначається: «Досліджування мережі доріг стародавнього Ізраїлю ускладнюється в основному через те, що у країні не збереглося доріг з періоду Старого Завіту, адже дороги [у той час] були немощені». А втім, топографія й археологічні розкопки міст допомагають визначити розташування багатьох шляхів.

Напрямки руху військ часто залежали від того, де проходили дороги (1См 13:17, 18; 2Цр 3:5—8). Щоб напасти на ізраїльтян, філістимляни рушили з Екрона і Гата до місцевості «між Сохо й Азекою». Саулове військо зустріло їх «у долині Ела». Після того як Давид убив Голіафа, філістимляни почали втікати до Гата і Екрона, а Давид повернувся до Єрусалима (1См 17:1—54).

Лахіш (Г10), Азека (Г9) і Бет-Шемеш (Г9) розташовувались обабіч шляхів, котрі пролягали через Шефелу в напрямку гористого краю Юдеї. Отже, ці міста були важливими стратегічними пунктами, де можна було зупинити ворога, який рухався по Віа Маріс, і перешкодити йому ввійти у центр ізраїльської землі (1См 6:9, 12; 2Цр 18:13—17).

[Примітка]

[Карти на сторінці 17]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Територія і дороги в часи об’єднаної монархії

Кордони (за часу Соломона)

Тіфсах

Хамат

Тадмор

Беротай (Кун?)

Сидон

Дамаск

Тир

Дан

Єрусалим

Газа

Ароер

Беер-Шева

Тамар

Еціон-Гевер

Елат (Елот)

[Річки і потоки]

Євфрат

Єгипетська ваді

Часи Давида і Соломона (дороги)

Б10 Газа

В8 Йоппія

В9 Ашдод

В10 Ашкелон

В11 Циклаг

В12 ПУСТЕЛЯ ПАРАН

Г5 Дор

Г6 Хефер

Г8 Афек

Г8 Рама

Г9 Шаалвім

Г9 Гезер

Г9 Макац

Г9 Екрон

Г9 Бет-Шемеш

Г9 Гат

Г9 Азека

Г10 Сохо

Г10 Адуллам

Г10 Кеїла

Г10 Лахіш

Г11 Яттір

Г12 Беер-Шева

Д2 Тир

Д4 Кавул

Д5 Йокнеам (Йокмеам?)

Д5 Мегіддо

Д6 Таанах

Д6 Аруббот

Д7 Піратон

Д8 Левона

Д8 Цереда

Д8 Бетель

Д9 Нижній Бет-Хорон

Д9 Верхній Бет-Хорон

Д9 Гева

Д9 Гівон

Д9 Гіва

Д9 Кір’ят-Єарим

Д9 Нов

Д9 Ваал-Перацим

Д9 Єрусалим

Д9 Віфлеєм

Д10 Текоя

Д10 Хеврон

Д11 Зіф

Д11 Хореш (?)

Д11 Кармель

Д11 Маон

Д11 Ештемоа

Е5 Ен-Дор

Е5 Шунем

Е5 Єзреїл

Е6 Бет-Шеан

Е7 Тірца

Е7 Сихем

Е8 Царетан

Е8 Шіло

Е8 Офра (?)

Е9 Єрихон

Е11 Ен-Геді

Є2 Авель-Бет-Мааха

Є2 Дан

Є3 Хацор

Є3 МААХА

Є5 Ло-Девар (Девір)

Є5 Рогелім

Є6 Авель-Мехола

Є7 Суккот

Є7 Маханаїм

Ж1 СИРІЯ

Ж4 ГЕШУР

Ж6 Рамот-Гілеад

Ж8 Рабба

Ж9 Медева

Ж11 Ароер

Ж12 МОАВ

З4 Хелам (?)

З9 АММОН

[Головні дороги]

В10 Віа Маріс

Ж6 Царський шлях

[Гори]

Е5 г. Гілбоа

[Моря]

В8 Середземне море (Велике море)

Е10 Солоне море (Мертве море)

Є4 Галілейське море

[Джерело або криниця]

Д9 Ен-Рогель

[Ілюстрації на сторінці 16]

Справа: долина Ела. Вигляд у східному напрямку до гористого краю Юдеї

Внизу: мережа доріг полегшувала подорожі Обіцяним краєм

Обіцяний край

Умовні позначення

▴ Міста левітів

▵ Міста-сховища

• Місцевості, згадані у Єврейських Писаннях

○ Місцевості, згадані у Грецьких Писаннях

▪ Місцевості, згадані як у Єврейських, так і в Грецьких Писаннях

Єрусалим та околиці

▴ Гева

▪ Рама

▴ Гівон

• Азмавет

○ Еммаус

• Кефіра

• Гіва

• Хацор

▴ Алмон

• Галлім

• Кір’я́т-Єарим

▴ Анатот

• Моца

• Нов

• Бахурим

• Ваал-Перацим

○ Вітфагія

▪ ЄРУСАЛИМ

○ Віфанія

• Манахат

▪ Віфлеєм

[Джерела та криниці]

Нефтоах

Ен-Шемеш

Ен-Рогель

Обіцяний край (найбільші міста)

А11 • Ашкелон

А11 ▪ Газа

А12 • Герар

А13 • Шарухен (Шаараїм) (Шилхім)

Б8 ▴ Гат-Риммон

Б8 ▪ Йоппія

Б9 • Бет-Дагон

Б9 ▴ Ельтеке

Б9 • Явнеїл

Б10 • Гедера

Б10 ▪ Ашдод

Б11 • Еглон

Б11 • Кітліш

Б12 • Циклаг

Б13 ▴ Ашан (Аїн)

Б13 • Беер-Шева

В5 • Дор

В6 ○ Кесарія

В7 • Хефер

В7 • Сохо

В8 • Ваал-Шаліша

В8 ▪ Афек (Антипатрида)

В8 • Евен-Езер

В8 • Єгуд

В8 ▪ Рама (Ариматея)

В8 • Оно

В9 • Неваллат

В9 • Хадід

В9 ▪ Лод (Лідда)

В9 • Гімзо

В9 • Шаалвім

В9 ▴ Гезер

В9 ▴ Гіббетон

В10 ▴ Айялон

В10 • Тімна

В10 • Ештаол

В10 • Екрон

В10 • Цора

В10 ▴ Бет-Шемеш

В10 • Лехі

В10 • Маккеда

В10 • Заноах

В10 • Ярмут

В10 • Гат

В10 • Азека

В10 • Тімна

В10 • Сохо

В11 ▴ Холон

В11 • Адуллам

В11 • Морешет

В11 ▴ Лівна

В11 • Кеїла

В11 • Мареша

В11 • Лахіш

В11 • Шафір

В11 • Етам

В12 • Бет-Ецел

В12 ▴ Девір

В12 • Анав

В12 • Гошен

В12 • Аїн

В12 ▴ Яттір

В12 • Мадманна (Бет-Маркавот)

В12 • Сансанна (Хацар-Суса?)

В13 • Єшуа

В13 • Хацар-Шуал

В13 • Ягур

Г1 ▪ Сарепта

Г1 • Хелба

Г2 ▪ Тир

Г2 • Хаммон

Г3 • Місрефот-Маїм

Г3 • Ахзів

Г3 ▴ Авдон

Г3 • Бет-Емек

Г4 • Акко

Г4 ○ Птолемаїда

Г4 • Рехов

Г4 • Неіїл

Г4 • Кавул

Г4 • Афек

Г4 • Йотва

Г4 • Халі

Г5 • Віфлеєм

Г5 • Харошет

Г5 • Шімрон

Г5 ▴ Хелкат

Г5 • Даббашет

Г5 ▴ Йокнеам

Г5 • Сарид

Г5 • Мегіддо

Г6 ▴ Кедеш (Кішйон)

Г6 • Гададриммон

Г6 ▴ Таанах

Г6 • Дотан

Г6 • Аруббот

Г7 • САМАРІЯ

Г8 • Піратон

Г8 • Таппуах

Г8 • Левона

Г8 • Цереда

Г8 • Гілгал

Г9 • Тімнат-Серах

Г9 • Єшана

Г9 • Офні

Г9 • Бетель (Луз)

Г9 • Ай

Г9 ▴ Нижній Бет-Хорон

Г9 • Міцпа

Г9 • Верхній Бет-Хорон

Г9 • Мігрон

Г9 ▴ Гева

Г9 ▪ Рама

Г9 ▴ Гівон

Г10 ○ Еммаус

Г10 • Кефіра

Г10 • Гіва

Г10 • Кір’ят-Єарим

Г10 ▴ Анатот

Г10 ▪ ЄРУСАЛИМ

Г10 ○ Віфанія

Г10 ▪ Віфлеєм

Г10 • Етам

Г10 • Гіва

Г10 • Нетофа

Г11 • Текоя

Г11 • Гіло

Г11 • Бет-Цур

Г11 • Мамре

Г11 ▵ Хеврон (Махпела)

Г11 • Каїн

Г12 • Зіф

Г12 • Хореш (?)

Г12 ▴ Ютта

Г12 • Кармель

Г12 • Маон

Г12 ▴ Ештемоа

Г12 • Хацор (Бетуїл?) (Кесіл?)

Г13 • Арад

Г13 • Рама (Ваал)

Д2 • Мігдал-Ель

Д2 • Кана

Д2 • Бет-Анат

Д3 • Їрон

Д3 • Рама

Д4 ○ Кана

Д4 • Мадон

Д4 ▴ Дімна

Д4 • Рума

Д5 • Гат-Хефер

Д5 • Лашшарон

Д5 ○ Назарет

Д5 ▴ Даверат

Д5 • Кесулот

Д5 • Ен-Дор

Д5 ○ Наїн

Д5 • Шунем

Д5 • Офра

Д6 • Єзреїл

Д6 • Бет-Шитта

Д6 ▴ Ен-Ганнім

Д6 ▴ Ївлеам (Гат-Риммон)

Д7 • Безек

Д7 • Тевец

Д7 • Тірца

Д7 ○ Сихар

Д7 ▵ Сихем

Д8 • Міхметат

Д8 • Таанат-Шіло

Д8 • Арума

Д8 • Царетан

Д8 • Шіло

Д9 • Ваал-Хацор

Д9 ▪ Єфрем (Офра?)

Д9 • Наара

Д9 • Гілгал

Д9 • Міхмас

Д9 ▪ Єрихон

Д10 • Пара

Д10 ▴ Алмон

Д10 • Соляне місто

Д10 • Сехаха

Д10 • Нівшан

Д12 • Ен-Геді

Д13 • Содом (?)

Е1 • Ваал-Гад

Е1 • Ійон

Е2 • Авель-Бет-Мааха

Е2 • Дан (Лаїш)

Е2 ○ Кесарія Філіппова

Е2 • Яноах

Е2 ▵ Кедеш

Е3 • Едрей

Е3 • Мероз

Е3 • Хацор

Е4 ○ Хоразін

Е4 ○ Віфсаїда

Е4 ○ Капернаум

Е4 • Кіннерет

Е4 ○ Магадан

Е4 • Раккат

Е4 ○ Тиберіада

Е4 • Афек

Е4 ▴ Хаммат (Хаммот-Дор)

Е5 • Явнеїл

Е5 • Бет-Шемеш

Е5 ○ Гадара

Е5 ▴ Рамот (Ярмут)

Е5 • Ло-Девар (Девір)

Е6 ▪ Бет-Шеан (Бет-Шан) (Скіфополіс)

Е6 ○ Пелла

Е6 • Явеш-Гілеад (?)

Е6 ○ Салім

Е6 ○ Енон

Е7 • Авель-Мехола

Е7 • Цафон

Е8 • Суккот

Е8 ▴ Маханаїм

Е8 • Пенуїл

Е8 • Адам

Е9 • Бет-Німра

Е9 • Бет-Арава

Е10 • Шиттім

Е10 • Бет-Хогла

Е10 • Бет-Гаран

Е10 • Бет-Пеор

Е10 • Бет-Єшимот

Е11 • Церет-Шахар

Е11 • Атарот

Е11 • Кір’ятаїм

Е13 • Еглаїм

Є6 • Бет-Арвель

Є6 • Рогелім

Є6 • Хам

Є7 ○ Гераза (Джараш)

Є8 • Міцпа

Є8 • Йогбега

Є9 • Бетонім

Є10 • Ель-Але

Є10 ▴ Хешбон

Є10 ▵ Бецер

Є10 • Нево

Є10 • Бамот-Ваал

Є10 • Медева

Є10 • Ваал-Меон

Є11 • Алмон-Дівлатаїм

Є11 ▴ Кедемот

Є11 • Дівон

Є12 • Ароер

Є13 • Дімон

Є13 • Кір моавський (Кір-Харесет)

Ж4 ▴ Аштарот (Беештера)

Ж4 ▵ Голан

Ж5 • Едрей

Ж6 ▵ Рамот-Гілеад

Ж4 ▪ Рабба (Філадельфія)

Ж9 • Авель-Керамім

Ж9 ▴ Мефаат

Гірські вершини

В5 г. Кармель

Г7 г. Евал

Г7 г. Геризім

Г10 г. Сеїр

Д5 г. Тавор

Д5 Море

Д6 г. Гілбоа

Є1 г. Хермон

Є10 г. Нево (Пісга)

Ваді

А12 ваді Герар

А13 ваді Бесор

Б10 ваді Сорек

Г4 ваді Кішон

Д7 ваді Фара

Є5 ваді Ярмук

Є8 ваді Яббок

Є12 ваді Арнон

[Моря, озера]

Б8 Середземне море (Велике море)

Д11 Солоне море (Мертве море)

Е3 озеро Хула

Е4 Галілейське море

[Річки]

Б8 річка Яркон

Е8 річка Йордан

[Джерела та криниці]

Г10 Ен-Рогель

Д3 води Мерома

Д6 Джерело Харод

Єрусалим і храм Соломона

ЙОГО називали «містом Величного Царя», «краса якого досконала» (Пс 48:3; 50:2; Пл 2:15). Єрусалим був столицею країни Божого народу (Пс 76:2). Після того як Давид захопив у євусеян місто і зробив його своєю столицею, Єрусалим стали називати «Давидовим містом» або просто «Сіоном» (2См 5:7).

Хоча Єрусалим не лежав у стратегічно вигідному місці, він прославився тим, що Бог вибрав це місто для свого імені (Пв 26:2). Воно стало релігійним і адміністративним центром держави.

Єрусалим розташований на висоті 750 метрів над рівнем моря в центральній частині Юдейських гір. У Біблії сказано, що це «узвишшя» і що до нього «піднімаються» поклонники Єгови (Пс 48:2; 122:3, 4). Стародавнє місто було оточене долинами — на заході та півдні долиною Гіннома і на сході долиною Кедрон (2Цр 23:10; Єр 31:40). Джерело Гіхонa у долині Кедрон та Ен-Рогель на півдні забезпечували мешканців прісною водою, яка була особливо необхідною під час ворожих нападів (2См 17:17).

На діаграмі, що міститься на сторінці 21, Давидове Місто позначено червоним кольором. Протягом правління Давида і Соломона місто розширилось у північному напрямі, зайнявши Офел (позначено зеленим) і гору Морія (позначено синім) (2См 5:7—9; 24:16—25). Соломон побудував величний храм для Єгови на самій вершині гори Морія. Лише уявіть натовпи поклонників, які стікалися на «гору Єгови» у щорічні свята! (Зх 8:3). Їхню подорож полегшувала мережа доріг, показана на сторінці 17.

Храм Соломона, оздоблений золотом і коштовним камінням, був однією з найдорожчих будівель, яку будь-коли зводили. Варто зазначити, що його архітектурний план дав сам Єгова. Як ви бачите на малюнку, біля храму розташовувалися великі подвір’я та адміністративні будівлі. Дослідивши його складові частини, ви знайдете багато цікавого (1Цр 6:1—7:51; 1Хр 28:11—19; Єв 9:23, 24).

[Примітка]

[Схема/Ілюстрація на сторінці 21]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Єрусалим/храм Соломона

ХРАМ ТА ЙОГО ОКОЛИЦІ ЗА ДНІВ СОЛОМОНА

Храм

1. Найсвятіше

2. Святе

3. Притвор

4. Боаз

5. Яхін

6. Мідний жертовник

7. Море, вилите з металу

8. Візки

9. Бічні кімнати

10. Їдальні

11. Внутрішнє подвір’я

ТЕРИТОРІЯ ХРАМУ

г. Морія

Їдальні

Візки

Бічні кімнати

Найсвятіше

Боаз

Святе

Притвор

Мідний жертовник

Яхін

Внутрішнє подвір’я

Візки

Море, вилите з металу

Офел

Майдан (?)

Водна брама (?)

ДАВИДОВЕ МІСТО

г. Сіон

Палац Давида

Джерельна брама

Мур Манасії (?)

Вежа Хананеля

Вежа Меа

Овеча брама

Брама Сторожі

Оглядова брама

Кінська брама

ДОЛИНА КЕДРОН

Долішній мур (?)

Гіхон

Водний тунель пізнішого часу

ДОЛИНА ТИРОПЕОН

Брама Попелищ (Черепкова брама)

Ен-Рогель

Долинна брама

ДОЛИНА ГІННОМА

Наріжна брама

Вежа Печей

Широкий мур

Єфремова брама

Площа

Брама Старого міста

Ранній північний мур

НОВА ЧАСТИНА МІСТА

Рибна брама

[Ілюстрація]

Офел

Дім для фараонової дочки

Палац Соломона

Дім з ліванського лісу

Колонна галерея

Тронний зал

г. Морія

Велике подвір’я

Храм

[Ілюстрація на сторінці 20]

На передньому плані показано місце, де лежало «Давидове Місто». Храм розташовувався на рівній площині (на задньому плані)

[Ілюстрація на сторінці 20]

Комп’ютерне зображення стародавнього «Давидового міста» і Соломонового храму

Імперії, які нападали на Обіцяний край

У 740 році до н. е. ассирійці захопили Самарію, столицю північного царства Ізраїля. Внаслідок цього ізраїльтяни опинилися в руках жорстокої імперії. Ассирія лежала на півночі Месопотамської рівнини біля Тигру, однієї з найбільших річок Родючого Півмісяця. Головні міста Ассирії — Ніневія і Калах — були засновані Німродом (Бт 10:8—12). За днів правління Салманасара III Ассирія розширила свої володіння на захід, зайнявши частину добре зрошуваних та родючих земель Сирії і північного Ізраїля.

Ассирія почала гнобити Ізраїль за правління царя Тіглатпаласара III (Пула), згаданого в Біблії. Військовий похід цього царя вплинув також на Юду, яка лежала на південь від Ізраїля (2Цр 15:19; 16:5—18). З плином часу бурхливі «води» Ассирії затопили Юду і досягли її столиці, Єрусалима (Іс 8:5—8).

Ассирійський цар Сінаххеріб напав на Юду в 732 році до н. е. (2Цр 18:13, 14). Він захопив і пограбував 46 юдейських міст, у тому числі Лахіш, розташований у стратегічно вигідному місці в Шефелі. Його війська, обійшовши столицю Юди, Єрусалим, оточили її, як це видно на карті. Сінаххеріб у своїх літописах хвалився, що тримає Єзекію, «немов птаха в клітці». Водночас оповіді ассирійців зовсім не згадують про те, що Божий ангел знищив вояків Сінаххеріба (2Цр 18:17—36; 19:35—37).

Дні Ассирійської імперії були полічені. Мідійці, які жили на гористому плато, розташованому на території теперішнього Ірану, почали нападати на рештки ассирійського війська. Це відвернуло увагу Ассирії від її західних провінцій, жителі яких теж бунтувались. А тим часом набирали сили вавилоняни. Вони навіть захопили місто Ашшур. У 632 році до н. е. вавилонські війська, об’єднавшись з мідійцями та войовничими скіфами, які жили на північ від Чорного моря, захопили і зруйнували Ніневію, «кровожерне місто». Так сповнились пророцтва Наума і Софонії (На 3:1; Сф 2:13).

Ассирія зазнала остаточної поразки у Харані. Коли на ассирійців напало безстрашне вавилонське військо, вони намагалися утримати свої позиції, чекаючи допомоги з Єгипту. Але на півночі, біля Мегіддо, проти фараона Нехо вийшов юдейський цар Йосія зі своїми військами (2Цр 23:29). Коли Нехо зрештою дійшов до Харана, було вже запізно — Ассирійська імперія впала.

Вавилонська імперія

Яке місто приходить вам на думку, коли чуєте вислів «висячі сади»? Вавилон, столиця однойменної світової держави, яка була пророчо змальована як крилатий лев (Дн 7:4). Вавилон славився своїм багатством, торгівлею, релігією та астрологією. Центральна частина імперії лежала на болотистих рівнинах південної Месопотамії, між річками Тигр і Євфрат. Саме місто Вавилон розкинулося на обох берегах Євфрату і через свої величезні мури здавалося неприступним.

Вавилоняни проклали торговельні шляхи через гористу пустелю північної Аравії. Певний час цар Набонід проживав у Темі, залишивши Валтасара правити у Вавилоні.

Вавилон тричі нападав на Ханаан. У 625 році до н. е. Навуходоносор переміг єгиптян біля Кархеміша і рушив на південь до Хамата, де знову завдав поразки єгиптянам, які відступали. Далі вавилонські війська попрямували вниз по узбережжю до Єгипетської ваді, зруйнувавши по дорозі Ашкелон (2Цр 24:7; Єр 47:5—7). Унаслідок цього походу Юда стала васалом Вавилону (2Цр 24:1).

У 618 році до н. е. юдейський цар Єгояким збунтувався. Тоді Вавилон послав проти Юди війська поблизьких народів, а самі вавилонські загони оточили і підкорили Єрусалим. Незабаром цар Седекія, вступивши в союз з Єгиптом, підштовхнув вавилонян до жорстокого остаточного нападу на Юду. Вони почали знищувати юдейські міста (Єр 34:7). Зрештою у 607 році до н. е. Навуходоносор скерував свої війська на Єрусалим і завоював його (2Хр 36:17—21; Єр 39:10).

[Карта на сторінці 23]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Вавилонська/Ассирійська імперії

Ассирійська імперія

Б4 Мемфіс (Ноф)

Б4 Цоан

Б5 ЄГИПЕТ

В2 КІПР (КІТТІМ)

В3 Сидон

В3 Тир

В3 Мегіддо

В3 Самарія

В4 Єрусалим

В4 Ашкелон

В4 Лахіш

Г2 Харан

Г2 Кархеміш

Г2 Арпад

Г2 Хамат

Г3 Ривла

Г3 СИРІЯ

Г3 Дамаск

Д2 Гозан

Д2 МЕСОПОТАМІЯ

Е2 МІННІ

Е2 АССИРІЯ

Е2 Хорсабад

Е2 Ніневія

Е2 Калах

Е2 Ашшур

Е3 ВАВИЛОНІЯ

Е3 Вавилон

Е4 ХАЛДЕЯ

Е4 Ерех

Е4 Ур

Є3 Сузи

Є4 ЕЛАМ

Вавилонська імперія

В3 Сидон

В3 Тир

В3 Мегіддо

В3 Самарія

В4 Єрусалим

В4 Ашкелон

В4 Лахіш

Г2 Харан

Г2 Кархеміш

Г2 Арпад

Г2 Хамат

Г3 Ривла

Г3 СИРІЯ

Г3 Дамаск

Г5 Тема

Д2 Гозан

Д2 МЕСОПОТАМІЯ

Д4 АРАВІЯ

Е2 МІННІ

Е2 АССИРІЯ

Е2 Хорсабад

Е2 Ніневія

Е2 Калах

Е2 Ашшур

Е3 ВАВИЛОНІЯ

Е3 Вавилон

Е4 ХАЛДЕЯ

Е4 Ерех

Е4 Ур

Є3 Сузи

Є4 ЕЛАМ

[Інші місцевості]

Є2 МІДІЯ

Головні дороги (Дивіться публікацію)

[Моря, затоки]

Б3 Середземне море (Велике море)

В5 Червоне море

Ж1 Каспійське море

Ж5 Перська затока

[Річки]

Б5 Ніл

Д2 Євфрат

Е3 Тигр

[Ілюстрація на сторінці 22]

Тель-Лахіш

[Ілюстрація на сторінці 22]

Макет стародавнього Мегіддо

[Ілюстрація на сторінці 23]

Вавилонські висячі сади очима художника

Божий народ повертається у свій край

ПЛАТО, на якому лежить сучасний Іран, оточене двома величними гірськими системами — Ельбурсом (на південь від Каспійського моря) і Загросом (на південний схід у напрямку Перської затоки). Гори розділені довгими родючими долинами, їхні схили вкриті деревами. У долинах панує помірний клімат, але вище, на посушливих та незахищених від вітру рівнинах, дуже холодно в зимову пору року. Поблизу плато лежить малонаселена пустеля. Саме тут, на сході Месопотамії, виникла Мідо-Перська імперія.

Мідійці населяли в основному північну частину плато, хоча згодом вони також зайняли Вірменію та Кілікію. Перси займали південно-західну частину плато, тобто територію на схід від долини річки Тигр. За часу правління Кіра, в середині VI сторіччя до н. е., ці два царства об’єдналися й утворили Мідо-Перську світову імперію.

У 539 році до н. е. Кір захопив Вавилон. На сході його імперія простягалася аж до Індії. На заході вона займала Єгипет і землі сучасної Туреччини. Даниїл влучно описав Мідо-Перську імперію, як ненажерливого «ведмедя», котрому було сказано: «Їж багато м’яса» (Дн 7:5). Кір запровадив гуманну й толерантну систему правління. Він розділив імперію на провінції, кожною з яких правив сатрап. Сатрапами були переважно перси. Однак місцевий правитель, який підкорявся сатрапу, теж мав певну владу. Народи, що входили до складу імперії, могли підтримувати свої традиції та сповідувати свою релігію.

Тримаючись такої політики, Кір дозволив юдеям повернутися на батьківщину, щоб відновити правдиве поклоніння і відбудувати Єрусалим, як описано в книгах Ездри і Неемії. Чи ця велика група людей поверталася тим самим шляхом, що й Авраам, тобто вгору по річці Євфрат у напрямку до Кархеміша, чи, може, вибрала коротшу дорогу через Тадмор і Дамаск? Біблія цього не вказує. (Див. сторінки 6, 7.) З часом юдеї оселилися в різних частинах імперії, зокрема в дельті Нілу та інших місцях далі на південь. Чимало юдеїв залишилось у Вавилоні. Можливо, саме тому це місто через багато століть відвідав апостол Петро (1Пт 5:13). Отож, Мідо-Перська імперія значною мірою посприяла тому, що протягом правління її наступниць — Грецької та Римської імперій — юдеї проживали в багатьох місцевостях.

Завоювавши Вавилон, Мідо-Персія зробила це місто, в якому влітку панує сильна спека, своїм адміністративним центром. Одним із царських міст були Сузи (Шушан), колишня столиця Еламу. Згодом у цьому місті перський цар Ахашверош (очевидно, Ксеркс I) зробив Естер своєю царицею та розладнав задум ворогів, які хотіли знищити Божий народ по всій величезній імперії. В Мідо-Персії було ще дві столиці — Екбатана з приємним літнім кліматом (розташована на висоті понад 1900 метрів) та Пасаргади (лежали на тій самій висоті, приблизно 650 кілометрів на південний схід).

Як припинила своє існування ця світова держава? У зеніті свого розквіту Мідо-Персія намагалась придушити заворушення греків біля північно-західного кордону імперії. На той час Греція була поділена на міста-держави, що воювали між собою, однак вони об’єдналися та у вирішальних битвах біля Марафона і Саламіну перемогли перські війська. Це поклало початок пануванню об’єднаної Греції над Мідо-Персією.

[Карта на сторінці 24]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Мідо-Перська імперія

А2 МАКЕДОНІЯ

А2 ФРАКІЯ

А4 Кірена

А4 ЛІВІЯ

Б2 Візантій

Б2 ЛІДІЯ

Б3 Сарди

Б4 Мемфіс (Ноф)

Б4 ЄГИПЕТ

Б5 Но-Амон (Фіви)

Б5 Севене

В3 КІЛІКІЯ

В3 Тарс

В3 Ісс

В3 Кархеміш

В3 Тадмор

В3 СИРІЯ

В3 Сидон

В3 Дамаск

В3 Тир

В4 Єрусалим

Г2 Фасіс

Г2 Вірменія

Г3 АССИРІЯ

Г3 Ніневія

Г4 Вавилон

Д3 МІДІЯ

Д3 Екбатана (Ахмета)

Д3 ГІРКАНІЯ

Д4 Сузи (Шушан)

Д4 ЕЛАМ

Д4 Пасаргади

Д4 Персеполь

Д4 ПЕРСІЯ

Е3 ПАРФІЯ

Е4 ДРАНГІАНА

Є2 Мараканда (Самарканд)

Є3 СОГДІАНА

Є3 БАКТРІЯ

Є3 АРІЯ

Є4 АРАХОСІЯ

Є4 ГЕДРОЗІЯ

Ж5 ІНДІЯ

[Інші місцевості]

А2 ГРЕЦІЯ

А3 Марафон

А3 Афіни

А3 Саламін

В1 СКІФІЯ

В4 Елат (Елот)

В4 Тема

Г4 АРАВІЯ

[Гори]

Д3 ГОРИ ЕЛЬБУРС

Д4 ГОРИ ЗАГРОС

[Моря, затоки]

Б3 Середземне море (Велике море)

В2 Чорне море

В5 Червоне море

Д2 Каспійське море

Д4 Перська затока

[Річки]

Б4 Ніл

В3 Євфрат

Г3 Тигр

Ж4 Інд

[Ілюстрація на сторінці 24]

Щоб дійти до Вавилона, загони Кіра мусили переходити гори Загрос

[Ілюстрація на сторінці 25]

Вгорі: Ворота всіх націй у Персеполі

[Ілюстрація на сторінці 25]

Вставка: гробниця Кіра в Пасаргадах

Вплив Греції та Риму на юдеїв

РОЗШИРЕННЯ майбутньої Грецької імперії почалося у горах Македонії. Саме тут у 20-річного Александра виникла думка про завоювання східних земель. У 334 році до н. е. він повів свою армію через протоку Геллеспонт (Дарданелли), яка розділяла Європу та Азію. Греки під проводом Александра, немов прудкий «леопард», швидко завоювали кілька територій (Дн 7:6). Поблизу Трої, на рівнині річки Гранік, Александр здобув перемогу над персами, а біля Ісса завдав їм нищівної поразки.

Греки вторглися в Сирію та Фінікію і після семимісячної облоги взяли місто Тир (Єз 26:4, 12). Оминувши Єрусалим, Александр захопив Газу (Зх 9:5). Потім він прибув до Єгипту, де заснував Александрію, яка стала центром торгівлі і науки. Перейшовши ще раз Обіцяний край, Александр знову розгромив персів. Це відбулося біля Гавгамел, що неподалік руїн Ніневії.

Тоді Александр попрямував на південь і захопив Вавилон, Сузи (Шушан) та Персеполь — перські адміністративні центри. Після цього він промчав володіннями Персії і дійшов до річки Інд, що на території сучасного Пакистану. Всього за вісім років Александр завоював більшість земель знаного на той час світу. Але 323 року до н. е. у віці 32 років він помер від малярії у Вавилоні (Дн 8:8).

Греки сильно вплинули на мешканців Обіцяного краю. Декотрі колишні воїни Александра оселилися на ізраїльських землях. Уже на початку I століття тут існував союз грекомовних міст, Десятимістя (Мт 4:25; Мр 7:31). Єврейські Писання були перекладені грецькою мовою. Загальновживана грецька мова (койне) навіть стала основною мовою, якою поширювалися християнські вчення.

Римська імперія

А що ж відбувалось на заході? Місто Рим, яке постало з невеличкої групи сіл на березі річки Тибр, почало набирати сили. Завдяки ефективній військовій організації та централізованій політичній владі Рим захопив території, якими правили чотири генерали Александра. У 30 році до н. е. Римська імперія стала панівною державою, раннім виявом «звіра страшного», якого Даниїл бачив у своєму видінні (Дн 7:7).

Володіння Римської імперії простягалися від Британії аж до Північної Африки, від Атлантичного океану до Перської затоки. Оскільки землі імперії розміщувались довкола Середземного моря, римляни назвали його Маре Нострум (в перекладі з латинської «наше море»).

Правління Риму також відбилося на юдеях, коли їхні землі стали частиною Римської імперії (Мт 8:5—13; Дії 10:1, 2). За днів правління імператора Тиберія охрестився і помер Ісус Христос. Декотрі римські імператори жорстоко переслідували християн, але їм не вдалося знищити правдиве поклоніння. Проіснувавши тринадцять сторіч, Римська імперія розпалась у результаті нападів германських племен на півночі та кочових завойовників на сході.

[Карта на сторінці 26]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Грецька імперія

Після смерті Александра величезною імперією почали правити його чотири генерали.

▪ Кассандр

▫ Лісімах

○ Птолемей I

• Селевк I

А2 ▪ ГРЕЦІЯ

А2 ▪ Афіни

А2 ▪ АХАЙЯ

А3 ○ Кірена

А3 ○ ЛІВІЯ

Б2 ▫ Візантій

Б3 ○ КІПР

Б4 ○ Но-Амон (Фіви)

В3 Пальміра (Тадмор)

В3 ○ Гераза

В3 ○ Філадельфія

В3 ○ Єрусалим

В5 ○ Севене

Є2 • Александрія Маргіана

Шлях Александра

А2 ▪ МАКЕДОНІЯ

А2 ▪ Пелла

А2 ▫ ФРАКІЯ

Б2 ▫ Троя

Б2 ▫ Сарди

Б2 ▫ Ефес

Б2 ▫ Гордіон

В2 ▫ Анкара

В3 • Тарс

В3 • Ісс

В3 • Антіохія (в Сирії)

В3 ○ Тир

В4 ○ Газа

Б4 ○ ЄГИПЕТ

Б4 ○ Мемфіс

Б4 ○ Александрія

Б4 ○ Оазис Сіва

Б4 ○ Мемфіс

В4 ○ Газа

В3 ○ Тир

В3 ○ Дамаск

В3 • Алеппо

Г3 • Нізібін

Г3 • Гавгамели

Г3 • Вавилон

Д3 • Сузи

Д4 • ПЕРСІЯ

Д4 • Персеполь

Д4 • Пасаргади

Д3 • МІДІЯ

Д3 • Екбатана

Д3 • Рага

Д3 • Гекатомпіль

Е4 • ПАРФІЯ

Є3 • АРІЯ

Є3 • Александрія Аріана

Є3 • Александрія Профтасія

Е4 • ДРАНГІАНА

Є4 • АРАХОСІЯ

Є4 • Александрія Арахозія

Ж3 • Кабул

Є3 • Драпсака

Ж3 • Александрія Оксіана

Є3 • Драпсака

Є3 • БАКТРІЯ

Є3 • Бактра

Є2 • Дербент

Є2 • СОГДІАНА

Є2 • Мараканда

Є2 • Бухара

Є2 • Мараканда

Ж2 • Александрія Есхата

Є2 • Мараканда

Є2 • Дербент

Є3 • Бактра

Є3 • БАКТРІЯ

Є3 • Драпсака

Ж3 • Кабул

Ж3 • Таксіла

Ж5 • ІНДІЯ

Ж4 • Александрія

Ж4 • ГЕДРОЗІЯ

Е4 • Пура

Д4 • ПЕРСІЯ

Е4 • Александрія

Д4 • КАРМАНІЯ

Д4 • Пасаргади

Д4 • Персеполь

Д3 • Сузи

Г3 • Вавилон

[Інші місцевості]

А3 КРИТ

Г4 АРАВІЯ

[Моря, затоки]

Б3 Середземне море

В5 Червоне море

Д4 Перська затока

Є5 Аравійське море

[Річки]

Б4 Ніл

Г3 Євфрат

Г3 Тигр

Є4 Інд

[Карта на сторінці 27]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Римська імперія

А1 БРИТАНІЯ

А3 ІСПАНІЯ

Б1 ГЕРМАНІЯ

Б2 ГАЛЛІЯ

Б2 ІТАЛІЯ

Б2 Рим

Б3 Карфаген

В2 ІЛЛІРІЯ

В3 ГРЕЦІЯ

В3 Акцій

В3 Кірена

Г2 Візантій (Константинополь)

Г3 МАЛА АЗІЯ

Г3 Ефес

Г3 Алеппо

Г3 Антіохія (в Сирії)

Г3 Дамаск

Г3 Гераза (Джараш)

Г3 Єрусалим

Г3 Александрія

Г4 ЄГИПЕТ

[Океани, моря]

А2 Атлантичний океан

В3 Середземне море

Г2 Чорне море

Г4 Червоне море

[Ілюстрація на сторінці 26]

Птолемей II, відбудувавши Раббу, перейменував це місто на Філадельфію. Руїни великого римського театру

[Ілюстрація на сторінці 27]

Гераза (Джараш) — одне з міст Десятимістя

[Ілюстрація на сторінці 27]

Римські дороги, як ось ця неподалік Алеппо, проходили через Європу, Північну Африку та Близький Схід. Християни подорожували цими дорогами, щоб поширювати біблійну правду

Ісус «в Юдейському краї»

АПОСТОЛ Петро, даючи свідчення Корнилію, згадав про діла Ісуса, які він чинив «в юдейському краї та в Єрусалимі» (Дії 10:39). На яких територіях, на вашу думку, Ісус проводив служіння, яке вплинуло на всю історію людства?

Певний час Ісус перебував у «юдейському краї», виконуючи доручену Богом працю. Після хрещення Ісус провів 40 днів у Юдейській пустелі — досить посушливому безлюдному регіоні, де часто блукали бунтівники та розбійники (Лк 10:30). Згодом, подорожуючи на північ від Юдеї, Ісус свідчив самарянці біля міста Сихар (Ів 4:3—7).

З Євангелій можна дізнатися, що Ісусове служіння проходило переважно в Галілеї. Ісус ходив на південь, до Єрусалима, лише на щорічні святкування, а більшість часу протягом перших двох років свого служіння він провів у північній частині Обіцяного краю (Ів 7:2—10; 10:22, 23). Наприклад, біля Галілейського моря або на самому морі Ісус пояснив багато важливих вчень і здійснив чуда, які справили глибоке враження на очевидців. Пригадайте, як він заспокоїв бурхливі води і навіть ішов по них. Сидячи в човні, він проповідував натовпу, що розмістився на кам’янистому березі моря. Його перші учні й близькі товариші походили з навколишніх місцевостей, де населення займалося рибальством та сільським господарством (Мр 3:7—12; 4:35—41; Лк 5:1—11; Ів 6:16—21; 21:1—19).

Осередком Ісусового служіння в Галілеї був Капернаум — місто на узбережжі, яке було для Ісуса «своїм містом» (Мт 9:1). Недалеко звідти, на схилі пагорба, він виголосив відому Нагірну проповідь. Іноді Ісус вирушав з Капернаума на човні, щоб дістатися до Магадана, Віфсаїди та інших поблизьких міст.

Зверніть увагу, що Капернаум лежав недалеко від таких міст, як Назарет, де Ісус виріс, Кана, де він перетворив воду на вино, Наїн, де він воскресив сина вдови, і Віфсаїда, де він, учинивши чудо, нагодував 5000 чоловіків і повернув зір сліпому.

Після Пасхи 32 року н. е. Ісус пішов на північ до Тира і Сидона, фінікійських портів. Потім він розширив своє служіння, охопивши кілька з десяти огречених міст, союз яких називався Десятимістям. Ісус був біля Кесарії Філіппової (Е2), коли Петро визнав його за Месію, а незабаром, очевидно на горі Хермон, відбулося преображення. Пізніше Ісус проповідував в області Переї, за Йорданом (Мр 7:24—37; 8:27—9:2; 10:1; Лк 13:22, 33).

Ісус провів останній тиждень свого земного життя разом з учнями в Єрусалимі, «місті великого Царя», та його околицях (Мт 5:35). Ви можете знайти на цій карті поблизькі місцевості, про які читаєте в Євангеліях, наприклад, Еммаус, Віфанію, Вітфагію і Віфлеєм (Лк 2:4; 19:29; 24:13; дивіться вставку «Єрусалим та його околиці» на сторінці 18).

[Карта на сторінці 29]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Обіцяний край (за днів Ісуса)

Край за днів Ісуса

Міста Десятимістя

Д5 Гіппос

Д6 Пелла

Д6 Скіфополіс

Е5 Гадара

Е7 Гераза

Є5 Діон

Є9 Філадельфія

Ж1 Дамаск

Ж4 Рафана

З5 Каната

Головні дороги (Дивіться публікацію)

Головний шлях від Галілеї до Єрусалима (Дивіться публікацію)

Шлях від Галілеї до Єрусалима через Перею (Дивіться публікацію)

А11 Газа

Б6 Кесарія

Б8 Йоппія

Б9 Лідда

Б12 Беер-Шева

В4 Птолемаїда

В8 САМАРІЯ

В8 Антипатрида

В8 Ариматея

В9 Еммаус

В10 ЮДЕЯ

В11 Хеврон

В12 ІДУМЕЯ

Г1 Сидон

Г2 Тир

Г3 ФІНІКІЯ

Г4 ГАЛІЛЕЯ

Г4 Кана

Г5 Сепфоріс

Г5 Назарет

Г5 Наїн

Г7 Самарія

Г7 Сихар

Г9 Єфрем

Г9 Вітфагія

Г9 Єрусалим

Г9 Віфанія

Г10 Віфлеєм

Г10 Іродіон

Г10 ЮДЕЙСЬКА ПУСТЕЛЯ

Г12 Масада

Д4 Хоразін

Д4 Віфсаїда

Д4 Капернаум

Д4 Магадан

Д5 Тиберіада

Д5 Гіппос

Д6 Віфанія (?) (за Йорданом)

Д6 Скіфополіс

Д6 Пелла

Д6 Салім

Д6 Енон

Д9 Єрихон

Е1 АВІЛІН

Е2 Кесарія Філіппова

Е4 Гамала

Е5 Авіла (?)

Е5 Гадара

Е7 ПЕРЕЯ

Е7 Гераза

Є3 ІТУРЕЯ

Є5 Діон

Є6 ДЕСЯТИМІСТЯ

Є9 Філадельфія

Ж1 Дамаск

Ж3 ТРАХОНІТИДА

Ж4 Рафана

Ж12 АРАВІЯ

З5 Каната

[Гори]

Г7 г. Евал

Г7 г. Геризім

Е2 г. Хермон

[Моря]

Б6 Середземне море (Велике море)

Д4 Галілейське море

Д10 Солоне море (Мертве море)

[Річки]

Д7 річка Йордан

[Джерела та криниці]

Г7 колодязь Якова

[Ілюстрація на сторінці 28]

Галілейське море. Капернаум зліва на передньому плані. Вигляд на південний захід через Генісаретську рівнину

[Ілюстрація на сторінці 28]

Самаряни поклонялися на горі Геризім. Гора Евал на задньому плані

Єрусалим і храм за днів Ісуса

НЕВДОВЗІ після того як народився Ісус, Йосип і Марія взяли його до Єрусалима — міста, яке його небесний Батько обрав для свого імені (Лк 2:22—39). У віці 12 років Ісус прийшов до Єрусалима на свято Пасхи і здивував своїм знанням учителів у храмі (Лк 2:41—51). Тодішній комплекс споруд храму був частиною будівельної програми Ірода Великого. Праця над ним тривала понад «46 років» (Ів 2:20).

Протягом свого служіння Ісус приходив до Єрусалима на свята і часто навчав великі натовпи людей. Двічі він вигнав міняльників грошей та продавців з подвір’я храму (Мт 21:12; Ів 2:13—16).

На північ від храму, біля купальні Бетзата (Віфесда), Ісус зцілив чоловіка, котрий хворів 38 років. Божий Син також повернув зір сліпому, сказавши йому вмитися в купальні Сілоам, що в південній частині міста (Ів 5:1—15; 9:1, 7, 11).

Ісус часто відвідував Віфанію, яка розташовувалась «приблизно за 3 кілометри» на схід від Єрусалима. Тут жили його друзі — Лазар, Марія і Марта. (Ів 11:1, 18; 12:1—11; Лк 10:38—42; 19:29; дивіться «Єрусалим та околиці», сторінка 18). За кілька днів перед смертю Ісус підійшов до Єрусалима з боку Оливкової гори. Спробуйте уявити, як Ісус дивиться на Єрусалим, розташований на захід від гори, і плаче за ним (Лк 19:37—44). Перед Ісусом розкрився краєвид, подібний до того, який ви бачите на наступній сторінці вгорі. Потім Ісус в’їжджає на молодому ослі в Єрусалим, імовірно, через одну зі східних брам міста. Натовпи вітають його як майбутнього царя Ізраїля (Мт 21:9—12).

Важливі події перед смертю Ісуса відбувалися в самому Єрусалимі або в його околицях: у Гефсиманському саду, де Ісус молився; в залі Синедріону; в домі Кайяфи; в палаці намісника Пилата і згодом на Голгофі (Мр 14:32, 53—15:1, 16, 22; Ів 18:1, 13, 24, 28).

Після воскресіння Ісус з’являвся в Єрусалимі та в його околицях (Лк 24:1—49). Потім він вознісся на небо з Оливкової гори (Дії 1:6—12).

[Схема на сторінці 31]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Єрусалим/Храм Ірода

Храм

1. Найсвятіше

2. Святе

3. Жертовник для цілопалень

4. Море, вилите з металу

5. Подвір’я священиків

6. Подвір’я Ізраїля

7. Подвір’я жінок

8. Подвір’я язичників

9. Перегородка (сорег)

10. Царська колонада

11. Соломонова колонада

ХРАМ

брама

Подвір’я священиків

брама

Найсвятіше

Жертовник для цілопалень

Святе

Подвір’я Ізраїля

Подвір’я жінок

Море, вилите з металу

брама

Соломонова колонада

Перегородка (сорег)

Подвір’я язичників

брама

Царська колонада

брами

фортеця Антонія

міст

Синедріон (?)

ДОЛИНА ТИРОПЕОН

купальня Сілоам

Водопровід

дім Кайяфи (?)

палац намісника

Голгофа (?)

Голгофа (?)

купальня Бетзата

Гефсиманський сад (?)

ОЛИВКОВА ГОРА

ДОЛИНА КЕДРОН

джерело Гіхон

Ен-Рогель

ДОЛИНА ГІННОМА (ГЕЄНА)

[Ілюстрація на сторінці 30]

Вигляд на схід через сучасний Єрусалим: (А) околиці храму, (Б) Гефсиманський сад, (В) Оливкова гора, (Г) Юдейська пустеля, (Д) Мертве море

[Ілюстрація на сторінці 31]

Вигляд на захід від Оливкової гори за днів Ісуса

НА ОЛИВКОВІЙ горі, що неподалік Віфанії, Ісус доручив своїм учням проповідницьку працю, яка вплинула на історію всього людства. Учні почали цю працю в Єрусалимі, приблизно три кілометри на захід від цієї гори. Вони донесли свою звістку до поблизьких земель Юдеї та Самарії і з часом досягли «найвіддаленіших куточків землі» (Дії 1:4, 8, 12).

Незабаром після того як Ісус дав це доручення, відбулося свято П’ятидесятниці, на відзначання якого зійшлись юдеї та прозеліти з різних куточків Римської імперії, з країв, вказаних нижче на карті. Апостол Петро, проповідуючи їм того дня, відкрив шлях для швидкого поширення християнства (Дії 2:9—11).

Минуло небагато часу, і в Єрусалимі почали переслідувати Ісусових послідовників, тому вони були змушені тікати в інші краї. Петро та Іван допомогли самарянам почути і прийняти добру новину (Дії 8:1, 4, 14—16). Після того як Пилип дав свідчення ефіопові на пустельній дорозі, що вела «з Єрусалима до Гази», християнство стало поширюватись в Африці (Дії 8:26—39). Приблизно в той же час проповідування доброї новини принесло плоди в Лідді, що на рівнині Шарон, та в портовому місті Йоппії (Дії 9:35, 42). Потім Петро пішов до Кесарії, де допоміг римському сотнику Корнилію, його родичам і друзям стати помазаними духом християнами (Дії 10:1—48).

Павло, колишній гонитель, став апостолом для інших народів. Упродовж своїх трьох місіонерських подорожей та поїздки в Рим він мандрував як суходолом, так і морем. Цей апостол, а також інші учні донесли добру новину до багатьох міст Римської імперії. Павло прагнув дійти до Іспанії (дивіться сторінку 2), а Петро служив далеко на сході, навіть у Вавилоні (1Пт 5:13). Під керівництвом Христа його послідовники поширили християнство у багатьох краях. У 60—61 роках н. е. добра новина «проповідувалась усьому створінню під небом» (Кл 1:6, 23). Відтоді ця добра новина буквально досягла «найвіддаленіших куточків землі».