Калькутта. Місто, сповнене життя та контрастів
Від нашого кореспондента в Індії
ДЛЯ англійського письменника Редьярда Кіплінга вона була «містом жахливої ночі», «заразним містом, де яблуку ніде впасти». А для відомого поета урду Мірзи Галіба — «містом, що так відсвіжає», «тим небесним містом». Письменник Домінік Лап’єр зауважив, що кожного разу, коли відвідував це місто, переживав «неповторні чарівні хвилини», тимчасом як Пітер Т. Уайт, пишучи в журналі «Нешнл джіоґрефік», цитував висловлювання декотрих людей, які говорили, що воно «страшне, огидне, страхітливе». Називали його «найбільшими нетрями світу». Безперечно, Калькутта (бенгальською мовою «Калı́ката») — це місто контрастів.
Заснування міста
Калькутта розташована на північно-східному узбережжі Індії у штаті Західний Бенгал; вона не ввійшла в історію давнього минулого Індії. Порівняно з такими містами, як Делі й Танджавур, це місто молоде. Як і багато інших міст, Калькутта завдячує своїм виникненням річці, могутньому Гангу. Ближче до Бенгальської затоки Ганг ділиться спочатку на два рукави, потім їх з’являється величезна кількість, і так утворюється найбільша дельта у світі. Із заходу дельту обмежує рукав, колись відомий як Бхагіратхі-Ганга (пізніше його стали називати Гуглі), який тече на південь до моря.
У XV та XVI століттях португальські, голландські та англійські купці плавали вгору по Гуглі і з дозволу місцевих правителів засновували торговельні пункти. Джоуб Чарнак, службовець англійської Ост-Індської компанії, вибрав село Сутануті як центр торгівлі. Після декількох затримок він доплив до Сутануті й, приєднавши села Говіндпур та Калігхат, заснував англійське поселення, а не просто торговельний пункт. Це було 24 серпня 1690 року. Калькутта народилася.
Незабаром після того, в 1698 році, англійці отримали законне право на володіння, і аж до 1757 року вони платили ренту правителям Моголів. Щоб місто, яке спиналось на ноги, було захищене стратегічно, англійці побудували форт Уїльям. Купці, відчувши надійність охорони форту Уїльям, почали будувати великі вілли. На той час населення міста й довколишніх сіл досягло 400 000, і щороку по Гуглі припливало приблизно 50 торговельних суден.
Чорна діра Калькутти
У 1756 році нерозважливий молодий місцевий правитель Сірадж уд-Даула напав на Калькутту. Більшість мешканців втекли, але деякі європейці, котрі сховалися у форті Уїльям, здалися; незважаючи на задушливу спеку червня, їх зігнали в маленьку в’язницю. На другий день дізналися, що багато з них померли від задухи. В’язницю стали називати Чорною дірою Калькутти.
Цей випадок викликав гнів Ост-Індської компанії, і в 1757 році Роберт Клайв повів військо англійських солдатів, щоб відібрати місто. Так відбулася битва при Плессі; кажуть, що вона ознаменувала початок англійського правління в Індії. Як це вплинуло на Калькутту? У 1773 році вона стала столицею Британської Індії й залишилась нею до 1911 року.
Омолодження Калькутти
До Калькутти стали надходити величезні багатства, у ній з’явились розкішні будівлі, і тому її стали називати Містом палаців. Було побудовано широкі дороги, засновано музеї та бібліотеки. Про це перетворення міста свідчать величні будівлі, яких багато залишилось до сьогодні.
Після 190-річного правління англійців у 1947 році Індія здобула незалежність під проводом Мохандаса Ганді та Джавахарлала Неру, а з незалежністю прийшло розділення. З ініціативи Мухаммеда Алі Джинна було сформовано Ісламську Республіку Пакистан (Східний та Західний Пакистан). Пізніше, 1971 року, Східний Пакистан отримав назву Бангладеш. Ці події призвели до того, що до Калькутти став стікатися нескінченний потік біженців; підраховують, що сьогодні на території міста і його околиць проживає понад 12 000 000 мешканців.
Через несподіваний наплив такої незліченної кількості людей, які не мали засобів для існування, з’явились чималі проблеми. Не вистачало житла, а це означало, що буквально мільйони жили в найбідніших нетрях, у помешканнях, зроблених з картонних коробок та джуту, де взагалі не було нормальних санітарних умов, електрики, а то й води. Інші тисячі жили на вулицях. Повідомляючи в 1967 році про стан справ у Калькутті, дев’ять міських архітекторів, представники різних країн, сказали, що це місто «швидко спіткає криза економіки, житла, забезпечення санітарними умовами, транспортом та всім, необхідним для життя». Майбутнє виглядало похмурим.
Намагаючись збільшити площу, придатну для житлового будівництва, особливо для груп населення з низькими доходами, провели осушення величезної території солончаків. І, оскільки стали вичерпувати з річки мул, щоб вирівнювати землі, поліпшилося судноплавство.
На початку 1990-х років в Індію надійшло багато капіталовкладень з різних країн; не забули і про Калькутту. Почалася чистка грандіозних масштабів. Жителів нетрів вивезли за місто; сміття використали для виробництва електроенергії та удобрювання; заборонили використання транспортних засобів, що забруднювали навколишнє середовище, а також печей, що працювали на відкритому повітрі і створювали багато диму. Розширили вулиці, побудували торговельні центри. Групи мешканців міста чистили, скребли та фарбували. Калькутта була на грані катастрофи, але її врятували, поставили на ноги, причому настільки, що місто, котре колись називали «вмираючим» та «катастрофічним», знову стало сповненим життя. У звіті за 1997 рік було сказано, що це місто за вигодами та культурними і спортивними закладами сильно випередило інші головні індійські міста.
Торговельне місто
У цьому великому місті можна побачити будь-кого: біженців із сусідніх країн, іммігрантів з інших штатів Індії, місцевих бенгальців, китайців та вірменів, які живуть тут здавна, тому й не дивно, що утворилась мішанина мов, культур, релігій та кулінарних мистецтв. Що привабило усі ці мільйони людей до Калькутти? Торгівля! Кораблі з усіх кінців світу прибували до цього порту, де Схід зустрівся із Заходом. На експорт ішли селітра, джут, чай, цукор, індиго, бавовна та шовк. Величезна кількість товарів прибувала до Калькутти та покидала її різними шляхами: автострадами, залізницями та морем. Після здобуття незалежності тут повиростали велетенські плавильні чавуну та сталі, розгорнувся видобуток корисних копалин, які йдуть на переробку в країні і на експорт.
Базою розширення торгівлі був порт. Спочатку англійці ставали на якір у глибших частинах Гуглі і човнами перевозили товари вгору по річці. У 1758 році було побудовано невеличкий порт у Калькутті, який пізніше став одним з найбільших портів Індії. Завдяки постійній модернізації та збільшенню припливу води через греблю, яку побудували на Гангу, розширилися водні транспортні зв’язки Калькутти з іншими країнами, поліпшилися прибережні перевезення, а також річкове судноплавство.
Транспорт — старожитній та сучасний
У місті з населенням понад 12 мільйонів транспортні перевезення є великою проблемою. У Калькутті ви знайдете усі види транспорту, які зазвичай є в сучасних містах, але це не все! Гості не можуть надивуватися, коли бачать рикші, яких тягнуть спритні чоловіки, пробиваючи собі дорогу серед метушливого вуличного руху,— часто вони швидше довозять своїх пасажирів до місця призначення, ніж автобус чи таксі, бо цей вид транспорту може затриматись. Рикші з’явилися 1900 року; на початку їхнє призначення було перевозити вантажі, але незабаром їх стали використовувати для перевезень людей; вважається, що у цьому місті нараховується коло 25 000 рикш! Хоча вони й сповільнюють вуличний рух, проте завдяки їм приблизно 50 000 чоловіків мають роботу і набагато більше користають з їхніх послуг.
Щодня невеликі човни розвозять від головного залізничного вокзалу до ділової частини Калькутти й у зворотньому напрямку тисячі людей, що приїжджають сюди на роботу з приміських зон. Тепер щораз більше застосовують річковий транспорт, щоб полегшити рух на дорогах, оскільки понад 50 000 легкових автомобілів та тисячі вантажівок щодня пробивають собі дорогу через міст Гаура, який використовується найінтенсивніше у світі.
Напевно, електричні трамваї — найулюбленіший вид транспорту в цьому місті. Чудово налагоджена трамвайна мережа, що не забруднює повітря, має високу пропускну спроможність і не використовує багато енергії, за день перевозить сотні тисяч людей, хоча й не завжди в зручних умовах. Щоб висіти на приступці трамвая, треба мати неабиякі навики! Ситуація значно поліпшилася, коли недавно побудували метро, яке перевозить за годину через центр міста понад 60 000 пасажирів у приємній прохолоді.
Різноманіття культури Калькутти
Оскільки в Калькутті є можливості навчатись, багато займаються наукою та правом, також тут, у культурному центрі субконтиненту, процвітають образотворчі мистецтва. Понад чверть мільйона студентів відвідує один з найбільших у світі університетів — Калькуттський, якому вже 140 років.
Якщо Мумбай є центром розважального кіно в Індії, то Калькутта, безперечно, стала домівкою школи кіно, твори якої показують реальну дійсність. Такі імена, як Сатьяджит Рей та Мрінал Сен, відомі по всьому світі, оскільки ці люди зробили значний вклад у розвиток мистецтва. Калькутта може похвалитися більшою кількістю поетів, ніж Рим та Париж, разом узяті, більшою кількістю літературних журналів, ніж Нью-Йорк і Лондон, а також одним з найбільших букіністичних базарів, що розміщений на Коледж-стрит.
Те незвичайне, яке варто побачити
Одне з визначних місць — музей Вікторії, збудований з мармуру в стилі італійського Ренесансу. Цей величезний музей, присвячений історії правління англійців в Індії, був відкритий 1921 року. Також у Калькутті є грандіозний Індійський музей і понад 30 інших. Варто було б відвідати Індійський ботанічний сад, в якому росте 240-річний бенгальський фікус, окружність його стовбура — понад 400 метрів; не забудьте завітати в зоологічний сад. А он розкинувся на 520 гектарах парк Майдан, відомий як легені Калькутти і найбільший міський парк в усій Індії. Також предметом гордощів Калькутти є один з найбільших у світі планетаріїв — планетарій Бірла. Той, хто цікавиться крикетом, може завітати в «Іден ґарденз» і оглянути поле для гри в крикет; під час міжнародних матчів сюди сходиться більше ніж 100 000 галасливих та сповнених ентузіазму глядачів.
Саєнс-сіті — будівля неймовірної краси, це найбільший інтерактивний науковий центр в Азії: тут відвідувачі можуть пережити землетрус, побачити, як опускається під воду острів, стати свідками зародження торнадо і дізнатися дивовижні факти про навколишнє середовище й характерні особливості поведінки багатьох живих істот. Але індуса найбільше притягує в Калькутті свято Дурґа Пуджа — це п’ять днів шалених релігійних гулянь, коли завмирає звичайне життя.
Що ви можете знайти, коли йдете в Калькутті за покупками? Будь-що! Але підготуйте себе до штовханини в галасливому натовпі і не забудьте розглянути на жінках чудові різнокольорові сарі. Ви можете за помірні ціни купити шкіряні вироби, у тому числі якісне шкіряне взуття в китайських магазинчиках. Речі, виготовлені з нержавіючої сталі, тканини, череп’яний посуд відмінної роботи, коштовності чудової обробки — це лише дещо з того, що може знайти терпелива людина на величезних базарах цього «раю покупців».
Як поживається тут гурманам
Також Калькутту називають раєм гурманів, тому ми не можемо її покинути, не посмакувавши тут делікатесами. Кажуть, що бенгальці шанобливо ставляться до їжі й судять людей по їхніх кулінарних здібностях! Без риби в Калькутті жоден обід — не обід, і на величезних базарах аж очі розбігаються від різноманіття риби, м’яса та овочів. Старанно підібрані свіжі прянощі надають звичайним овочам особливого присмаку. А скільки тут китайської їжі! Проте найпопулярнішими з усіх тих кулінарних смакот Калькутти є її відомі солодощі. Разаґолли — ароматизовані кульки сиру, просочені цукровим сиропом, є символом Бенгалії. І не забудьте покуштувати мішті доі — приємний на смак підсолоджений йогурт, який прийнято подавати на десерт. Ну як? У вас покотилася слинка? Відчуваєте, як розносяться пахощі з тих ресторанів? Що не кажи, Калькутта — це сповнене життя, казкове місто контрастів!
[Карти на сторінці 15]
(Повністю форматований текст дивіться в публікації)
ШРІ-ЛАНКА
ІНДІЯ
Калькутта
БАНГЛАДЕШ
[Карта]
КАЛЬКУТТА
Індійський ботанічний сад
Майдан
Зоологічний сад
Планетарій Бірла
Музей Вікторії
Індійський музей
Гуглі
Солоне озеро
Міжнародний аеропорт Дум-Дум
[Відомості про джерело]
Mountain High Maps® Copyright © 1997 Digital Wisdom, Inc.
[Ілюстрація на сторінці 15]
Саєнс-сіті.
[Ілюстрація на сторінці 16]
Музей Вікторії.
[Ілюстрація на сторінці 17]
Метушливий ринок.
[Ілюстрація на сторінці 17]
Перукарня на вулиці.