Ліберія. Духовне процвітання попри війну

ГРОМАДЯНСЬКА війна в Ліберії тривала вже понад десять років. У середині 2003 року повстанці пробилися в столицю країни, Монровію. Чимало Свідків Єгови були змушені полишати свої домівки, подеколи не один раз. Майно їхнє раз у раз розкрадалося.

На жаль, під час боїв у місті загинули тисячі людей. Серед них було двоє Свідків: один брат і одна сестра. А як же інші Свідки? Як вони зносили труднощі і як їм допомагали?

Допомога постраждалим

Упродовж того важкого періоду філіал Свідків Єгови в Ліберії організував допомогу постраждалим. Їм доставляли їжу, предмети першої необхідності й медикаменти. Коли повстанці взяли під контроль порт і прилеглу територію, почалася нестача харчів. У філіалі таку ситуацію передбачали і тому зробили запаси. Це знадобилося двом тисячам Свідків, які знайшли притулок у місцевих Залах Царства. Брати розподілили запаси продуктів так, що їх вистачило аж до часу, коли порт знову відкрили. Філіали в Бельгії та Сьєрра-Леоне передали літаком медикаменти, а британський і французький філіали прислали одяг.

Хоча ситуація була жахливою, наші брати не втрачали бадьорого духу й оптимізму. Багато хто висловлювався так само, як один брат, якому довелось полишати свій дім тричі: «Це ті умови, про які ми проповідуємо; ми живемо в останні дні».

Відгук на добру новину

Попри заворушення по цілій країні Свідки і далі мають чудові плоди в служінні. У січні 2003 року вони досягли небувалої в Ліберії кількості вісників Царства — 3879 осіб, крім того, в лютому проводилося 15 227 домашніх біблійних вивчень.

Люди тут швидко відгукуються на добру новину. Ось один приклад із села, що на південному сході країни. Місцевий збір планував провести Спомин смерті Христа у великому селі Бван, до якого від місця, де Свідки звичайно зустрічаються, треба йти приблизно п’ять годин. Перш ніж іти в це село запрошувати людей на Спомин, брати запросили сільського голову. Отримавши запрошення на Спомин, він узяв свою Біблію і пішов до селян. Він зачитував кожному, кого зустрів, біблійний вірш, вказаний у запрошенні та заохочував прийти на Спомин. Отже, коли вісники прибули в село, то виявили, що вся робота уже зроблена за них! Голова прийшов на Спомин разом з дітьми і двома дружинами. Усього присутніх було 27 осіб. Відтоді голова перестав ходити до методистської церкви, почав навчатися зі Свідками і запропонував земельну ділянку для будівництва Залу Царства.

Зміна в серці

Поведінка наших братів сприяє тому, що деякі противники змінюють своє ставлення до правди. Зверніть увагу на те, що сталося з чоловіком на ім’я Опоку. Спеціальний піонер зустрів його під час проповідування і запропонував журнал «Вартова башта». Опоку зацікавила стаття в журналі, але в нього не було грошей. Піонер сказав, що платити не треба, залишив журнал і домовився прийти знову. Коли він прийшов, Опоку запитав: «Хіба ви мене не знаєте? Майже всі з ваших у цьому містечку Харпер знають мене. Я виганяв ваших дітей зі школи!» Чоловік пояснив, що раніше працював директором середньої школи в містечку і переслідував дітей Свідків Єгови за те, що вони не віддавали честь прапору.

Однак три ситуації, в яких Свідки Єгови виявили християнську любов, змусили Опоку переглянути своє ставлення до них. По-перше, він бачив, як Свідки піклувалися про свого тяжко хворого духовного брата. Вони навіть відправили його на лікування в сусідню країну. Опоку думав, що цей хворий брат — великий начальник у Свідків, але дізнався, що це простий Свідок. По-друге, у 1990-х роках Опоку був біженцем у Кот д’Івуарі. Якось, коли його мучила спрага, він пішов купити води в одного юнака. Опоку мав лише велику купюру. В юнака не було здачі, і тоді він віддав воду безплатно. Даючи воду, юнак запитав: «Як ви думаєте, чи прийде час, коли люди, як-от ви і я, даватимуть речі одне одному без плати?» Опоку висловив здогад, що юнак, мабуть, Свідок Єгови, і хлопець підтвердив це. Щедрість і люб’язність брата справили на Опоку велике враження. І нарешті готовність спеціального піонера дати журнал безкоштовно переконала Опоку в тому, що його ставлення до Свідків було неправильне і що він повинен змінити свій погляд. Він робив духовний поступ і тепер став неохрещеним вісником.

Хоча брати в Ліберії і далі живуть у надзвичайно важких умовах, вони покладаються на Бога і вірно проголошують добру новину про ліпші часи, які настануть під правлінням Божого Царства. Єгова ніколи не забуде їхньої наполегливої праці й любові, яку вони показують в його ім’я (Євреїв 6:10).

[Карти на сторінці 30]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

МОНРОВІЯ

[Ілюстрації на сторінці 31]

У скрутний час народ Єгови надає постраждалим духовну і матеріальну допомогу.