Наприклад, відносно ідолів Христа, Марії, і «святих», то на Тридентському соборі в 16 столітті було сказано: «Їх [ідоли] слід палко шанувати й віддавати їм честь. Але це не значить, що в них знаходиться якась божественність або достоїнство через яких їм віддається пошану». Якщо це так, то навіщо ж шанувати ідоли? «Тому що пошана яку віддається їм,— пояснює собор,— в дійності віддається прототипам, яких вони представляють, так що з допомогою ідолів яких ми цілуємо, і перед якими знімаємо головний убір та кланяємось, ми поклоняємось Христові і палко шануємо святих, яких подобою вони [ідоли] є».

У Севільї, Іспанії, між послідовниками діви ла Макарена, а діви де ла Есперанза бушує фанатичне суперництво. У соборі Шахтре, в Франції, є три Діви — Наша Богоматір Стовпа, Наша Богородиця Крипти і Наша Богородиця «Бель Верєрх» — кожна з яких має своїх власних поклонників. Очевидно поклонники є переконані що їхній ідол Мадонни перевищує всі інші — незважаючи на те, що всі три ідоли представляють ту саму особу! Ясно, люди засвідчують пошану, не тому що ідол представляє, але самому ідолові.