Щодо походження цього вірування «Нова католицька енциклопедія» (1967, т. VII, с. 378—381) визнає: «...Писання не вчить виразно про Непорочне Зачаття... Найраніші Отці Церкви вважали Марію святою, але не абсолютно безгрішною. (...) Неможливо точно визначити, коли цей погляд став віровченням, але у VIII або IX столітті він, здається, вже був загальновизнаним. (...) [У 1854 році папа Пій IX визначив догмат] «згідно з яким Пресвята Діва Марія була збережена від усякої плями первородного гріха у момент її Зачаття». Це вчення було затверджене на II Ватиканському соборі (1962—1965). («Документи Другого Ватиканського Собору. Конституції, декрети, декларації», Львів, 1996, с. 155, 156).

Коментуючи проголошення, в якому папа Пій XII у 1950 році зробив це вчення офіційним догматом католицької віри, «Нова католицька енциклопедія» (1967, т. I, с. 972) говорить: «У Біблії немає однозначної згадки про Вознесіння Марії, однак папа настійно твердить у своїй буллі, що Святе Письмо є головною підвалиною цієї істини».

Пізніше, на Ефеському соборі 431 року н. е., Церква проголосила Марію Теото́кос, що означає «Богородиця» або «Божа Мати».