1, 2. (а) Як урядове тіло в першому столітті цікавилось потребами стареньких людей? (б) Який є доказ на те, що вони не занедбували проповідування?

НЕЗАБАРОМ після свята П’ятидесятниці 33 р. н.е., „зачали нарікати [у християнському зборі] на євреїв огречені [євреї, що говорять і живуть по-грецькому] що в щоденному служінні їхні вдовиці занедбані [не мали харчів]”. Правдоподібно кілька тих вдів уже були старі і не могли постачати для себе своїх потреб. Як би там не було, то апостоли самі взялись до справи, кажучи: „Виглядіть з-поміж себе сімох мужів доброї слави, повних духа святого та мудрости,— їх поставимо на службу оцю”.— Дії 6:1—3.

² Отже, ранні християни вважали догляд нужденних бути „потрібним”. Роки пізніше учень Яків написав: „Поклоніння що є чисте й неопоганене перед Богом і Отцем таке: доглядати сиріт і вдовиць у утисках їхніх”. (Якова 1:27, НС) Чи ж це значить, що вони занедбували всеважливе проповідування? Ні, бо історія в Діях Апостолів каже, що коли апостоли зорганізували все для допомоги тим вдовам, то „росло слово Боже, і дуже множилося число учнів у Єрусалимі”.— Дії 6:7.

Віддаючи вдовицям пошану

4. (а) Чому і як збір у першому столітті „поважав” вдовиць? (б) Чи завжди потрібно робити такий розпорядок?

⁴ У 1 пос. до Тимофія в 5-му розділі, Павло показує як ранні християни доглядали літніх вдовиць у зборі. Він заохочував Тимофія так: „Шануй вдів, вдів правдивих”. (3 вірш) Літні вдовиці особливо були гідні честі в формі регулярної грошової допомоги. Такі вдовиці, не маючи жодної допомоги, могли тільки ,надію складати на Бога й перебувати день і ніч у молитвах і благаннях’. (5 вірш) Як же Бог відповідав на їхні молитви за засобами для існування? Через збір. В організований спосіб, належним вдовицям давали скромних засобів на існування. Звичайно, коли у вдовиці був достаток, або коли родичі могли доглянути її, то таких постачань не було потрібно.— Вірші 4, 16.

5. (а) Як декотрі вдовиці могли ,у розкошах жити’? (б) Чи збір був під обов’язком доглядати таких?

⁵ „А котра [вдовиця] у розкошах живе”, перестеріг Павло, „та живою померла [духовно]”. (6 вірш) Павло не пояснює як декотрі вдовиці, так як є буквально перекладено в Царському міжрядковому перекладі (анг.), „поводились ласолюбно”. Декотрі можливо боролись з своїми „статевими потягами”. (11 вірш) Проте, згідно з Ліддел і Скот грекоанглійським лексіконом, „поводитись ласолюбно” також могло значити ,легеньке життя або надмірні вигідності чи поблажливості’. Може бути, що декотрі вдовиці хотіли, щоб збір збагачував їх, оплачував їхнє марнотратне, поблажливе й надмірне життя. Як би там не було, то Павло показує, що таким не належало зборової допомоги.

6, 7, і примітка. (а) Що це був „список”? (б) Чому молодшим від 60 років не належалась допомога? (в) Як Павло допоміг молодим вдовицям не бути несприятливо „осуджені”?

⁶ Павло тоді продовжує: „А вдову вносити до списку [тих, які одержували грошову допомогу] не менше як шістдесятилітню”. Здається, що за Павлових днів вважали, що жінка старша 60 років уже не могла утримувати сама себе й правдоподібно не буде виходити заміж.a Павло каже: „Але вдів молодих не приймай, бо вони, розпалившися, хочуть, наперекір Христові, заміж виходити, через що мають осуд, бо від першої віри відкинулись”.— Вірші 9, 11, 12.

⁷ Коли б „внеслось до списку” молодших вдів, то декотрі могли б поспішно виявляти свій намір не виходити заміж. Згодом, їм можливо було б трудно контролювати свої „статеві потяги” й вони забажали б виходити заміж, ,бувши осуджені, тому що не шанували свій перший вираз віри’ не виходити заміж. (Порівняйте з Екклезіястова 5:2—6.) Павло уникнув таких проблем, сказавши, „Хочу, щоб молодші заміж виходили, родили дітей”.— 14 вірш.

8. (а) Як принципи, яких Павло висловлював, охороняли збір? (б) Чи збір також дбав про нужденних молодих вдовиць або постарілих чоловіків?

⁸ Апостол також уносив до списку тільки тих вдовиць, які вже довгий час виконували гарні християнські діла. (10 вірш) Отже, збір не постачав „спеціального забезпечення” ледачим або пожадливим. (2 Солунян 3:10, 11) Але, що сказати про літніх чоловіків або молодших вдів? Якщо в таких виникла потреба, то збір правдоподібно постачав би їм їхні потреби особисто.— Порівняйте з 1 Івана 3:17, 18.

9. (а) Як розпорядок доглядати літніх сьогодні є інакший від розпорядку в першому столітті? (б) Що Павлова дискусія про вдовиць у 1 Тимофія 5 розділі допомагає нам оцінювати сьогодні?

⁹ Правдоподібно такий розпорядок відповідно задовольняв потреби зборів у першому столітті. Але, так як зауважує Тлумачний коментар Біблії: „Сьогодні обставини інакші розпорядком страхування, соціального забезпечення, і нагоди працювати”. Через ці змінені обставини в суспільстві й економічному становищі, то дуже рідко коли збори будуть зобов’язані заносити до списку людей похилого віку, яким потрібно допомоги. Усе ж таки, Павлові слова до Тимофія допомагають нам оцінювати: (1) Що цілий збір, а особливо старші — повинні турбуватись проблемами літніх людей. (2) Що старші мають обов’язок добре зорганізувати все на допомогу старим людям. (3) Що така допомога належиться тільки тим, в яких справді є потреба.