Ви, безумовно, погодитесь, що матеріаліст — це не обов’язково той, хто володіє великим багатством чи маєтками.

Згідно з одним словником, матеріалізм — це «пристрасть або надмірний інтерес до матеріальних, а не інтелектуальних чи духовних цінностей». Тому схильність до матеріалізму визначає наші бажання, пріоритети і життєві цілі. Це чітко видно з двох нижчеподаних біблійних прикладів.

Барух служив писарем у пророка Єремії. Хоча він, вірогідно, був бідним через обставини в Єрусалимі й тісні стосунки з непопулярним пророком Єремією, однак Єгова застеріг його: «Ти ось шукаєш для себе великого. Не шукай». Можливо, Барух почав розвивати матеріалістичні прагнення, заздрячи багатству чи матеріальному становищу інших. Єгова нагадав Баруху, що Він врятує його під час знищення, яке насувалося на Єрусалим, але не збереже його майна (Єремії 45:4, 5).

Ісус розповів історію про чоловіка, який також приділяв надмірну увагу матеріальним речам. Замість того щоб використовувати своє майно для служіння Богу, цей чоловік зосереджувався на здобутті багатства. Він міркував: «Порозвалюю клуні свої, і просторніші поставлю... І скажу я душі своїй: «Душе, маєш багато добра, на багато років складеного. Спочивай, їж та пий, і веселися!» Потім Ісус сказав: «Бог же до нього прорік: «Нерозумний,— ночі цієї ось душу твою зажадають від тебе, і кому позостанеться те, що ти був наготував?»... Так буває і з тим, хто збирає для себе, та не багатіє в Бога» (Луки 12:16—21).

Яка суть цих двох прикладів? Вони допомагають нам зрозуміти, що матеріаліст — це не та людина, яка посідає багато речей, а та, яка ставить їх на перше місце. Апостол Павло зазначив: «Ті, хто хоче багатіти, упадають у спокуси та в сітку, та в численні нерозумні й шкідливі пожадливості, що втручають людей на загладу й загибіль. Бо корень усього лихого — то грошолюбство, якому віддавшись, дехто відбились від віри й поклали на себе великі страждання» (1 Тимофія 6:9, 10). Проблеми насправді створює прагнення бути багатим і любов до матеріальних речей.