ВІДЗНАЧЕННЯ СПОМИНУ

Щороку брати в таборах відзначали Спомин. Увесь той час, що вони там перебували, ніхто з них жодного разу не пропустив цієї події. Табірне начальство знало дату Спомину і намагалося завадити братам провести його. У той день усі охоронці особливо ретельно за ними стежили. Але під вечір більшість охоронців послабляли пильність, оскільки не знали точно, о котрій годині і де відбуватиметься Спомин.

Брати завжди намагались дістати символи: прісний хліб і вино. Одного разу в день Спомину наглядачі знайшли символи і забрали їх. Потім зміна помінялась і брату, який прибирав у кабінеті начальника зміни, вдалося знайти символи і непомітно передати їх братам. Того вечора, під час чергування третьої зміни наглядачів, Свідки відзначили Спомин із символами. Оскільки один брат споживав від символів, вони обов’язково мали бути.

СПОМИН У ЖІНОЧОМУ ТАБОРІ

Що ж відбувалося в інших таборах? Валентина Гарновська пригадує, наскільки важко було відзначати Спомин у жіночому таборі в Кемерово. «У цьому таборі,— розповідає вона,— тримали близько 180 сестер. Нам забороняли збиратися разом. За десять років відзначити Спомин вдалось лише двічі. Пам’ятаю, ми вирішили провести Спомин в одному з кабінетів, які я прибирала. Збиратися стали за кілька годин до початку Спомину. Прийти змогло близько 80 сестер. Ми поставили прісний хліб і сухе червоне вино на стіл.

Ми почали з молитви. Пı́сні вирішили не співати. Панувала урочиста атмосфера. Раптом почувся шум, крики і стало зрозуміло, що нас розшукують. І тут у вікні виринула постать начальника зміни. Хоча вікно було досить високо, він якось заглянув у кабінет. У той самий час ми почули грюкіт у двері, нам наказували негайно відчинити їх. В кабінет увірвалися наглядачі і схопили сестру, яка виголошувала промову. Її відправили в штрафний ізолятор. Інша сестра продовжила промову, але її також забрали. Коли третя сестра зробила те саме, наглядачі вивели всіх з кабінету і, погрожуючи, що відправлять нас в ізолятор, загнали в інше приміщення. Там ми піснею і молитвою закінчили відзначати Спомин.

Коли ми повернулися до бараків, інші в’язні зустріли нас словами: „Ви дуже несподівано зникли, і ми подумали, що вже прийшов Армагеддон. Бог забрав вас на небо, а нас лишив тут, щоб знищити“. Раніше ці ув’язнені не хотіли нічого чути про правду, хоча ми проповідували їм вже не один рік. Але після цієї події дехто з них почав нас слухати».

[Ілюстрація на сторінках 184, 185]

Увесь той час, що брати разом перебували в одному мордовському таборі, ніхто з них жодного разу не пропустив відзначення Спомину.