3. Наскільки простою, згідно з Матвія 26:26—28, була пам’ятна вечеря, яку започаткував Ісус, і що символізували хліб і вино?

³ Ісус започаткував Спомин своєї смерті в присутності 11 вірних апостолів. Він взяв те, що залишилося з пасхальної вечері, і запровадив просту церемонію. (Прочитайте Матвія 26:26—28.) Ісус використав лише прісний хліб і вино, які були під руками. Він сказав своїм апостолам, що цей хліб і вино символізують його досконале тіло й кров, які він невдовзі мав принести в жертву заради них. Апостолів, імовірно, не здивувала простота цієї важливої пам’ятної вечері. Чому?

4. Як порада, яку Ісус дав Марті, допомагає нам зрозуміти, чому він подбав, щоб вечеря на спомин про нього була простою?

⁴ Розгляньмо, що відбулося за декілька місяців до цього. У третій рік свого служіння Ісус прийшов у дім своїх близьких друзів — Лазаря, Марти і Марії. Там у невимушеній обстановці він почав навчати. У цей час Марта була зайнята приготуванням багатьох страв для свого шанованого гостя. Побачивши це, Ісус лагідно виправив Марту і допоміг їй зрозуміти, що не завжди потрібна вишукана вечеря (Луки 10:40—42). Пізніше, всього за кілька годин до своєї жертовної смерті, Ісус сам застосував власну пораду. Він подбав, щоб вечеря на спомин про нього була простою. Що це говорить нам про Ісуса?

5. На яку рису Ісуса вказує те, що ця вечеря була простою, і як це узгоджується зі словами з Філіппійців 2:5—8?

⁵ Усі слова і вчинки Ісуса свідчать про те, що він був смиренним. Тож не дивно, що Ісус виявив велике смирення в останню ніч свого земного життя (Матв. 11:29). Він знав, що невдовзі принесе найбільшу жертву в людській історії і що Єгова воскресить його й дасть йому славне становище в небі. Усе ж Ісус не звертав на себе неналежної уваги і не вимагав вишуканого відзначення дня його смерті. Натомість він наказав своїм учням раз на рік згадувати про нього, проводячи просту вечерю (Ів. 13:15; 1 Кор. 11:23—25). Ця проста і водночас гідна вечеря показує, що Ісус не був пихатою людиною. Ми радіємо, що смирення є однією з визначних рис нашого небесного Царя. (Прочитайте Філіппійців 2:5—8.)

14. Як Ісус виявив любов до своїх учнів?

¹⁴ Ісус виявив любов до своїх помазаних духом послідовників, започаткувавши не складний обряд, а просту вечерю. Цим помазаним учням необхідно було щороку відзначати Спомин і робити це за різних обставин, у тому числі у в’язниці (Об’яв. 2:10). Чи могли вони виконати наказ Ісуса? Так.

15, 16. Як деяким християнам вдається відзначати Господню вечерю за складних обставин?

¹⁵ З першого століття і до наших днів правдиві християни намагаються відзначати річницю смерті Ісуса. Відзначаючи Господню вечерю, вони стараються, наскільки можливо, дотримуватися встановленого зразка. Іноді це доводиться робити за складних обставин. Розгляньмо кілька прикладів. Перебуваючи в одиночному ув’язненні в Китаї, брат Гарольд Кінг був винахідливим. Він непомітно готував символи з того, що мав. Крім того, він старанно вираховував дату Спомину. Коли наставав день відзначення, він сам у своїй камері співав, молився і виголошував промову.

¹⁶ Ось інший приклад. Група сестер, ув’язнених в концентраційному таборі під час Другої світової війни, ризикувала своїм життям, щоб відзначити Господню вечерю. Але оскільки символи, які використовуються на цій події, дуже прості, вони змогли непомітно відзначити Спомин. Ці сестри написали: «Ми... тісним кільцем оточили накритий білою тканиною ослінчик із символами на ньому. Кімнату освітлювала свічка, електричне світло могло видати нас... Ми ще раз висловили Отцю палкі обітниці використовувати всю свою силу на оправдання його святого імені». Яку надзвичайну віру виявили ці сестри! А яку велику любов виявив Ісус, подбавши, щоб ми могли відзначати Спомин навіть за складних обставин!