Гідно відзначайте Спомин

ЦЕ БУЛО ввечері 14 нісана 33 року н. е., коли Ісус започаткував Споминa. Він щойно закінчив відзначати Пасху зі своїми 12 апостолами, тому ми можемо бути впевненими стосовно дати. Відіславши зрадника Юду, Ісус «узяв хліб, і поблагословив, поламав, і дав їм, і сказав: «Прийміть, споживайте, це — тіло Моє!» І взяв Він чашу, і, вчинивши подяку, подав їм,— і пили з неї всі. І промовив до них: «Це — кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається» (Марка 14:22—24).

Ісус наказав своїм послідовникам відзначати роковини його смерті, тому що вона надзвичайно важлива (Луки 22:19; 1 Коринтян 11:23—26). Він став єдиною жертвою, котра може викупити людство від прокляття успадкованого гріха й смерті (Римлян 5:12; 6:23). Хліб і вино, які він використав, були символами його досконалого тіла й крові. Знаючи початкову дату, ми можемо щороку відзначати цю подію у відповідний день, так як це робилося з єврейською Пасхою. Але ми повинні робити це гідно. Чому?

Апостол Павло сказав, що ті, хто приймає символи, хліб і вино, ‘смерть Господню звіщають аж доки Він прийде’ (1 Коринтян 11:26). Тому під час відзначення повинна зосереджуватися увага на Ісусовій смерті та її значенні для людства. Подія має бути серйозною, потрібно роздумувати про доброту Бога й про те, яку вдячність нам треба мати до Єгови і його Сина (Римлян 5:8; Тита 2:14; 1 Івана 4:9, 10). Отже Павло попереджав: «Тому то, хто їстиме хліб цей чи питиме чашу Господню негідно,— буде винний супроти тіла та крови Господньої!» (1 Коринтян 11:27).

Як це гідно?

Очевидно, Богові не буде подобатися, якщо ми зневажатимемо цю подію, беручи участь у сумнівних звичаях чи запозичуючи язичницькі обряди (Якова 1:27; 4:3, 4). Це робить неможливим відзначення поширених Великодніх обрядів. Виконуючи Ісусову настанову ‘чинити це на спомин про нього’, ми бажатимемо відзначати Спомин саме так, як він започаткував його (Луки 22:19; 1 Коринтян 11:24, 25). Це усуне нашарування звичаїв, які додали до відзначення церкви загальновизнаного християнства. «Нова католицька енциклопедія» (англ.) визнає, що «Служба Божа (Літургія) сьогодні надзвичайно відрізняється від простого обряду, якого дотримувалися Христос і Його Апостоли». А правлячи Службу Божу (Літургію) часто, навіть щодня, загальновизнане християнство відійшло од того, що мав на увазі Ісус, і зробило це пересічною подією.

Павло написав коринтським християнам про негідне приймання символів, бо у зборі виникла проблема стосовно Господньої вечері. Дехто не поважав її святості. Вони приносили із собою вечерю і їли її перед і під час зібрання. Часто вони їли й пили непомірно. Це вводило їх у дрімотливий стан і притуплювало їхні почуття. Не будучи розумово й духовно насторожі, вони ‘не могли розважати про тіло’ і, отже, ставали ‘винними супроти тіла та крови Господньої’. Втім, ті, хто не мав вечері, були голодними й також відволікалися. По суті, ніхто з них не був у стані приймати символи з вдячністю й повним усвідомленням серйозності події — відзначення було на спомин Господньої смерті. Внаслідок цього вони отримали покарання, оскільки виявляли нешанобливість, навіть зневагу до святкування (1 Коринтян 11:27—34).

Необхідно проникливості

Дехто приймав символи на Спомині, хоча згодом усвідомив, що не повинен був робити цього. Ті, хто по праву приймає символи на Спомині, були вибрані Богом і мають засвідчення про це від Божого духу (Римлян 8:15—17; 2 Коринтян 1:21, 22). Не їхнє рішення або спонука зробили їх гідними приймати символи. Бог обмежив кількість тих, хто правитиме з Христом на небі до 144 000, а це відносно невелика кількість, порівняно з усіма тими, хто користає з Христової жертви (Об’явлення 14:1, 3). Вибір почався за днів Ісуса, отже, звідси випливає, що сьогодні є зовсім небагато тих, хто приймає символи. А оскільки смерть забирає декого з них, то кількість повинна зменшуватися.

Чому дехто може неправильно приймати символи? Це може статися через попередні релігійні погляди, що усі вірні йдуть до неба. Або ж це може бути через честолюбство й егоїзм, почуття вищості над іншими й бажання займати видатне становище. Можливо, це є наслідком сильних емоцій, які виникли після складних проблем або нещасного випадку, що могли позбавити інтересу до життя. Це також може бути через близьку дружбу з кимось, хто має небесне покликання. Усі з нас потребують нагадування, що рішення належить виключно Богові, а не нам (Римлян 9:16). Отже, якщо людина, ‘випробувавши’ себе, зрозуміє, що не повинна була приймати символи, то їй потрібно припинити робити це (1 Коринтян 11:28).

Надія, яку Бог дав більшості людства,— це вічне життя на райській землі. Воно є великим благословенням, якого ми очікуємо і яке близьке нам (Буття 1:28; Псалом 37:9, 11). Саме на землі вірні люди возз’єднаються з воскреслими любими їм людьми й зустрінуться з праведниками давнини, такими, як Авраам, Сарра, Мойсей, Рахав, Давид, Іван Хреститель,— з усіма, хто помер перед тим, як Ісус відкрив шлях до небесного життя. (Матвія 11:11; порівняйте 1 Коринтян 15:20—23).

Ті, хто має земну надію, відзначають Господню вечерю гідно своєю присутністю й шанобливою повагою, дарма що не споживають хліба й вина. Вони також користають з Христової жертви, яка дає їм можливість мати прихильність Бога (Об’явлення 7:14, 15). Слухаючи промову, вони зміцнюють своє цінування святих речей і у них зростає бажання бути в єдності з Божим народом.

Цього року після заходу сонця у вівторок 2 квітня буде відзначатися Спомин у понад 78 000 зборів Свідків Єгови по цілому світі. Чи ви будете присутні?

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 8]

Свідки Єгови відзначають Спомин один раз на рік.