Чому слід відзначати Господню Вечерю?

«Прийняв я від Господа, що й вам передав» (1 КОРИНТЯН 11:23).

1, 2. Що зробив Ісус у пасхальну ніч 33 року н. е.?

ЦЕ БУЛО ввечері у четвер 31 березня 33 року н. е. Небо над Єрусалимом, очевидно, прикрашав повний місяць. Ісус Христос, єдинородний Син Єгови, щойно закінчив святкування Пасхи зі своїми 11 апостолами, котрі ‘перетривали з ним в спокусах’ (Луки 22:28). Зрадник Юда Іскаріотський мусив залишити кімнату, але іншим не треба було йти звідти. Чому? Ісус збирався зробити щось надзвичайно важливе. Що саме?

² Оскільки Матвій, який написав одне з Євангелій, був серед присутніх, хай він сам розповість нам про це. Він пише: «Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і давав Своїм учням, і сказав: «Прийміть, споживайте, це — тіло Моє». А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: «Пийте з неї всі, бо це — кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів!» (Матвія 26:26—28). Чи ця подія мала відбутися лише один раз? Наскільки вона була важливою? Чи вона має якесь значення для нас сьогодні?

«Це робіть»

3. Чому те, що Ісус зробив у ніч 14 нісана 33 року н. е., було дуже важливим?

³ Те, що зробив Ісус у ніч 14 нісана 33 року н. е., не було просто побіжним епізодом з його життя. Апостол Павло розповідав про цю подію більш ніж через 20 років після неї, коли писав помазаним християнам у Коринті, де все ще дотримувалися зразка, який дав Ісус. Хоча Павло не був з Ісусом і 11 апостолами в 33 році н. е., він, безсумнівно, дізнався від деяких апостолів про те, що тоді відбувалося. До того ж Павло через натхнене відкриття, очевидно, отримав підтвердження щодо подробиць. Він сказав: «Прийняв я від Господа, що й вам передав, що Господь Ісус ночі тієї, як виданий був, узяв хліб, подяку віддав, і переломив, і сказав: «Прийміть, споживайте, це тіло Моє, що за вас ломається. Це робіть на спомин про Мене!» Так само і чашу взяв Він по Вечері й сказав: «Ця чаша — Новий Заповіт у Моїй крові. Це робіть, коли тільки будете пити, на спомин про Мене!» (1 Коринтян 11:23—25).

4. Чому християнам слід відзначати Господню Вечерю?

⁴ Письменник Євангелія Лука підтверджує, що Ісус дав наказ: «Це чиніть на спомин про Мене!» (Луки 22:19). Тож відзначення цієї події часто називають Спомином Христової смерті. Павло говорить про цю подію також як про Господню Вечерю, і це доречно, адже вона була започаткована ввечері (1 Коринтян 11:20). Християни мають наказ відзначати Господню Вечерю. Але чому її було започатковано?

Чому був започаткований Спомин?

5, 6. а) Якою була перша причина, чому Ісус започаткував Спомин? б) Назвіть другу причину, з якої було започатковано Господню Вечерю.

⁵ По-перше, Спомин пов’язаний з однією з цілей, яким послужила Ісусова смерть. Він помер як поборник верховної влади свого небесного Отця. Отже, Христос довів, що Сатана Диявол брехав, коли звинувачував людей у тому, що вони служать Богові лише через егоїстичні спонуки (Йова 2:1—5). Ісус помер, залишившись вірним, і це показало, що закид Сатани фальшивий, а також потішило серце Єгови (Приповістей 27:11).

⁶ По-друге, Господня Вечеря була започаткована, аби нагадувати нам, що, померши як досконала, безгрішна людина, Ісус ‘душу Свою дав на викуп за багатьох’ (Матвія 20:28). Перший чоловік, згрішивши проти Бога, втратив досконале людське життя зі всіма його перспективами. Однак Ісус сказав: «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Івана 3:16). Справді, «заплата за гріх — смерть, а дар Божий — вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашім!» (Римлян 6:23). Відзначення Господньої Вечері нагадує нам про велику любов Єгови і його Сина, виявом якої стала Ісусова жертовна смерть. Якими ж вдячними ми повинні бути за цю любов!

Коли слід відзначати Господню Вечерю?

7. На який факт вказують слова, що помазані християни споживають від символів «кожного разу»?

⁷ Стосовно Господньої Вечері Павло сказав: «Кожного разу, як будете їсти цей хліб та чашу цю пити,— смерть Господню звіщаєте, аж доки Він прийде» (1 Коринтян 11:26). Помазані християни споживають від символів до самої смерті. Таким чином вони знову й знову звіщають перед Богом Єговою й усім світом свою віру в Ісусову викупну жертву, котра є Божим даром.

8. Протягом якого часу помазані християни мали відзначати Господню Вечерю?

⁸ Протягом якого часу помазані християни мали відзначати Спомин Христової смерті? «Аж доки Він прийде»,— сказав Павло. Він, очевидно, мав на увазі, що відзначення буде продовжуватися, доки Ісус не прийде, аби під час своєї «присутності» прийняти своїх помазаних послідовників на небо через воскресіння (1 Солунян 4:14—17, НС). Це узгоджується з Ісусовими словами, з якими він звернувся до 11 вірних апостолів: «Коли відійду й приготую вам місце, Я знову прийду й заберу вас до Себе, щоб де Я — були й ви» (Івана 14:3).

9. Що означають Ісусові слова, записані в Марка 14:25?

⁹ Коли Ісус започатковував Спомин, він, маючи на увазі чашу з вином, сказав своїм вірним апостолам: «Віднині не питиму Я від плоду виноградного до того дня, як новим буду пити його в Царстві Божім» (Марка 14:25). Оскільки на небі Ісус не пив би буквального вина, він, імовірно, мав на увазі радість, яку вино іноді символізує (Псалом 104:15; Екклезіяста 10:19). Радістю для нього і тих, хто йшов його слідами, мало стати спільне перебування в Царстві, якого вони чекали з великим нетерпінням (Римлян 8:23; 2 Коринтян 5:2).

10. Як часто слід відзначати Спомин?

¹⁰ Чи Ісусову смерть слід відзначати щомісяця, щотижня або навіть щодня? Ні. Ісус започаткував Господню Вечерю і був убитий у день Пасхи, котрий відзначався як «пам’ятка» про визволення Ізраїля з єгипетського рабства 1513 року до н. е. (Вихід 12:14). Пасху святкували тільки раз на рік, у 14-й день єврейського місяця нісана (Вихід 12:1—6; Левит 23:5). Це вказує на те, що Спомин Христової смерті слід відзначати не частіше, ніж Пасху, тобто раз на рік, а не щомісяця, щотижня чи щодня.

11, 12. Що історія відкриває стосовно відзначення Спомину ранніми християнами?

¹¹ Отже, доречно відзначати Спомин один раз на рік, 14 нісана. Ось що говориться в одному довіднику: «Християн у Малій Азії називали квартодециманами [буквально чотирнадцятниками] через те, що вони мали звичай святкувати пасху [Господню Вечерю] незмінно 14 нісана... Ця дата могла припадати на п’ятницю або на будь-який інший день тижня» («Нова енциклопедія релігієзнавства» Шаффа-Герцога, том IV, сторінка 44, англ.).

¹² Коментуючи деякі звичаї, що існували в II сторіччі нашої ери, історик Дж. Л. фон Мосхайм говорить, що квартодецимани відзначали Спомин 14 нісана, бо «вони вважали, що приклад Христа є законом». Інший історик повідомляє: «Квартодециманські церкви Азії продовжували звичай єрусалимської церкви. У II столітті ті церкви на свою Пасху, 14 нісана, згадували про викуп, забезпечений смертю Христа» («Студіа патрістіка», 1962, том V, сторінка 8, англ.).

Що означає хліб

13. Який хліб використав Ісус, започатковуючи Господню Вечерю?

¹³ Започатковуючи Спомин, Ісус «узяв хліб, і поблагословив, поламав, і дав їм [апостолам]» (Марка 14:22). Це був такий самий хліб, як і той, котрий щойно використовували, святкуючи Пасху (Вихід 13:6—10). Оскільки той хліб випікали без закваски, він був плоский і крихкий, і його треба було ламати, щоб розділити. Коли Ісус чудом годував хлібом тисячі людей, той хліб був подібний до тонкого сухого печива, адже, щоб розділити, Ісус ламав його (Матвія 14:19; 15:36). Тому, очевидно, ламання хліба під час Спомину не має символічного значення.

14. а) Чому доречно, що на Спомині використовується прісний хліб? б) Який хліб можна придбати або виготовити для використання під час Господньої Вечері?

¹⁴ Щодо хліба, котрий використовувався під час започаткування Спомину, Ісус сказав: «Це моє тіло, воно за вас дається» (1 Коринтян 11:24, Хом.; Марка 14:22). Доречно, що хліб був прісний, тобто не містив розчини. Чому? Тому що розчина може символізувати злобу, лукавство або гріх (1 Коринтян 5:6—8). Хліб означав досконале, безгрішне людське тіло Ісуса, котре було принесене як відповідна викупна жертва (Євреїв 7:26; 10:5—10). Свідки Єгови пам’ятають про це і, наслідуючи Ісусів приклад, використовують під час відзначення Спомину прісний хліб. У деяких випадках вони використовують неприправлену єврейську мацу, яка не містить додаткових інгредієнтів, наприклад, цибулі чи яєць. Або ж прісний хліб можна виготовити, замісивши на воді невелику кількість борошна (якщо можливо, пшеничного). Тісто слід розкачати так, щоб воно стало тонким. Його можна випікати на злегка змащеному олією листі, доки хліб не стане сухим і крихким.

Що означає вино

15. Що було в чаші, коли Христос започатковував Спомин своєї смерті?

¹⁵ Передавши прісний хліб, Ісус узяв чашу і, «вчинивши подяку, подав їм [апостолам],— і пили з неї всі». Ісус пояснив: «Це — кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається» (Марка 14:23, 24). Що було в чаші? Вино, яке перебродило. То не був простий сік з винограду. Коли слово «вино» вживається у Святому Письмі, воно не стосується виноградного соку, який не зазнав бродіння. Наприклад, «старі бурдюки», про які говорив Ісус, могло б розірвати лише вино, яке перебродило, а не виноградний сік. Крім того, Христові вороги обвинувачували його в тому, що він «любить... пити вино». Цей закид не мав би ніякого змісту, якби то вино було просто виноградним соком (Матвія 9:17; 11:19, Філ.). Вино пили під час відзначення Пасхи, і Христос використав його, коли започатковував Спомин своєї смерті.

16, 17. Яке вино прийнятне для відзначення Спомину і чому?

¹⁶ Вміст чаші означає кров, пролиту Ісусом. Тож підхожим символом для неї є лише червоне вино. Ісус сам сказав: «Це — кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається». А апостол Петро, звертаючись до помазаних християн, писав: «Знайте, що не тлінним сріблом або золотом відкуплені ви були від марного вашого життя, що передане вам від батьків, але дорогоцінною кров’ю Христа, як непорочного й чистого Ягняти» (1 Петра 1:18, 19).

¹⁷ Започатковуючи Спомин, Ісус, безсумнівно, використовував червоне виноградне вино. Однак деякі сучасні червоні вина є неприйнятні, оскільки їх кріплять спиртом чи коньяком або додають у них рослинні інгредієнти і приправи. Ісусова кров була відповідною для викупу і не потребувала жодних добавок. Тож для відзначення Спомину непридатні такі вина, як портвейн, херес і вермут. Це має бути непідсолоджене і некріплене червоне вино. Можна використовувати непідсолоджене червоне виноградне вино домашнього виготовлення, а також такі вина, як червоне бургундське і бордо.

18. Чому, започатковуючи Спомин, Ісус не здійснив чуда з хлібом і вином?

¹⁸ Започатковуючи Господню Вечерю, Ісус не перетворив чудом символи на буквальне тіло й кров. Їсти людське м’ясо й пити кров було б канібалізмом і становило б порушення Божого закону (Буття 9:3, 4; Левит 17:10). Усе Ісусове фізичне тіло разом з усією його кров’ю в той час ще залишалося при ньому. Тільки пополудні наступного дня (за єврейським календарем це все ще було 14 нісана) його тіло було принесене як досконала жертва і його кров — пролита. Отже, хліб і вино, котрі використовуються під час Спомину,— це лише символи, які представляють Христове тіло та кровa.

Спомин — спільна вечеря

19. Чому під час відзначення Господньої Вечері можна використовувати більше ніж одну тарілку й одну чашу?

¹⁹ Коли Ісус започатковував Спомин, він запросив своїх вірних апостолів пити з однієї чаші. В Євангелії Матвія сказано: «Взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: «Пийте з неї всі» (Матвія 26:27). Одної чаші було цілком достатньо, адже під час тої події було лише 11 учасників, котрі, очевидно, зібралися за одним столом. Тому вони могли легко передати цю чашу один одному. Цього року, щоб відзначити Господню Вечерю, зберуться мільйони осіб у більш ніж 94 000 зборів Свідків Єгови по всьому світі. Звичайно, для такої великої кількості людей, які збираються для відзначення в один і той самий вечір, недостатньо однієї чаші. Тому у великих зборах використовують декілька чаш, аби їх можна було передати кожному з присутніх за розумний проміжок часу. При цьому запроваджений Ісусом принцип не порушується. Подібно для хліба можна використовувати більше ніж одну тарілку. Ніде у Святому Письмі не вказується на те, що чаша чи келих повинні мати якусь особливу форму. Проте і чаша, і тарілка повинні відповідати цій урочистій події. Не варто наповнювати чашу до країв, бо під час передавання вино може розлитися.

20, 21. Чому можна сказати, що Спомин — це спільна вечеря?

²⁰ Хоча під час цієї події можуть використовуватися декілька тарілок з хлібом і декілька чаш з вином, Спомин — це спільна вечеря. У стародавньому Ізраїлі, щоб улаштувати спільну вечерю, особа приводила до Божої святині тварину, яку там забивали. Частину цієї тварини спалювали на жертовнику, іншу частину отримував священик, котрий виконував жертвоприношення. Також частину отримували сини Аарона, які були священиками. У цій вечері брав участь і той, хто приносив жертву, а також його сім’я (Левит 3:1—16; 7:28—36). Спомин — це також спільна вечеря, оскільки в ньому бере участь кілька сторін.

²¹ У цій спільній вечері Єгова бере участь, будучи Творцем цього розпорядку. Ісус є жертвою, а помазані християни споживають від символів як співучасники. Те, що учасники їдять за столом Єгови, показує, що вони перебувають у мирі з ним. Тому Павло писав: «Чаша благословення, яку благословляємо,— чи не спільнота то крови Христової? Хліб, який ломимо, чи не спільнота він тіла Христового? Тому що один хліб, тіло одне — нас багато, бо ми всі спільники хліба одного» (1 Коринтян 10:16, 17).

22. Які ще питання стосовно Спомину нам треба розглянути?

²² Господня Вечеря — єдина щорічна релігійна урочистість, яку відзначають Свідки Єгови. І це доречно, адже Ісус дав своїм послідовникам наказ: «Це робіть на спомин про Мене!» На Спомині ми згадуємо про Ісусову смерть, котра послужила для підтримки верховної влади Єгови. Як ми вже побачили, під час цієї спільної вечері хліб означає принесене в жертву людське тіло Христа, а вино — його пролиту кров. Однак від цих символів, хліба та вина, споживає дуже мало осіб. Чому? Чи Спомин справді має значення для мільйонів людей, які не споживають від символів? І зрештою, що повинна Господня Вечеря значити для тебе?

[Примітка]

Що Господня Вечеря значить для тебе?

«Хто їстиме хліб цей чи питиме чашу Господню негідно,— буде винний супроти тіла та крови Господньої!» (1 КОРИНТЯН 11:27).

1. Яка з подій, запланованих на 2003 рік, є найважливішою і як її було започатковано?

НАЙВАЖЛИВІША з запланованих на 2003 рік подія відбудеться 16 квітня після заходу сонця. У той день Свідки Єгови зберуться разом, аби відзначити Спомин смерті Ісуса Христа. Як було показано в попередній статті, Ісус започаткував це відзначення, котре також називають Вечерею Господньою, після того, як він зі своїми апостолами відсвяткував Пасху 14 нісана 33 року н. е. Символи, прісний хліб і червоне вино, означають Христове безгрішне тіло і його пролиту кров — єдину жертву, що може викупити людство від успадкованого гріха та смерті (Римлян 5:12; 6:23).

2. Яке застереження записане в 1 Коринтян 11:27?

² Ті, хто споживає від символів, повинні робити це гідно. Апостол Павло ясно показав це, коли писав до християн у стародавньому Коринті, де Господню Вечерю не відзначали належно (1 Коринтян 11:20—22). Павло писав: «Хто їстиме хліб цей чи питиме чашу Господню негідно,— буде винний супроти тіла та крови Господньої!» (1 Коринтян 11:27). Що означають ці слова?

Деякі особи відзначали Спомин негідно

3. Як багато християн у Коринті поводилися під час відзначення Господньої Вечері?

³ Чимало християн у Коринті споживали від символів на Спомині негідно. Між ними були поділення, а також принаймні якийсь час дехто з них приносив із собою вечерю і споживав її до зібрання чи впродовж Спомину, при цьому переїдаючи й упиваючись. Вони не пильнували ані розумово, ані духовно. Тому стали ‘винними супроти тіла та крови Господньої’. Ті, хто не вечеряв, були голодні й тому не могли зосередитись. Тож багато хто, споживаючи від символів, не виявляв поваги до цієї події або не повністю усвідомлював її серйозність. Не дивно, що вони накликали на себе засудження! (1 Коринтян 11:27—34).

4, 5. Чому тим, хто зазвичай споживає від символів, необхідна самоперевірка?

⁴ Щороку з наближенням Спомину тим, хто зазвичай споживає від символів, необхідно робити самоперевірку. Щоб брати участь у цій спільній вечері належним чином, такі особи повинні бути духовно здоровими. Кожному, хто виявляє неповагу, а навіть зневажає Ісусову жертву, загрожує ‘винищення з Божого народу’, як це траплялося з ізраїльтянином, якщо він споживав від спільної вечері, будучи нечистим (Левит 7:20; Євреїв 10:28—31).

⁵ Павло порівняв Спомин до спільної вечері в стародавньому Ізраїлі. Після згадки про спільноту у Христі, яку мали учасники вечері, він сказав: «Не можете пити чаші Господньої та чаші демонської; не можете бути спільниками Господнього столу й столу демонського» (1 Коринтян 10:16—21). Коли особа, яка зазвичай споживає від символів, вчиняє серйозний гріх, вона повинна визнати його перед Єговою, а також звернутися за духовною підтримкою до старших чоловіків збору (Приповістей 28:13; Якова 5:13—16). Якщо ця людина щиро кається і приносить плоди, що відповідають покаянню, її споживання від символів не буде негідним (Луки 3:8).

Шанобливі спостерігачі

6. Для кого Єгова зберіг привілей споживати від Господньої Вечері?

⁶ Чи слід тим, хто чинить добро останку 144 000 братів Христа, споживати від Господньої Вечері? (Матвія 25:31—40; Об’явлення 14:1). Ні. Бог зберіг цей привілей для осіб, котрих помазав святим духом, аби вони стали «співспадкоємцями Христовими» (Римлян 8:14—18; 1 Івана 2:20). А яке становище тих, хто має надію жити вічно на райській землі під правлінням Божого Царства? (Луки 23:43; Об’явлення 21:3, 4). Оскільки вони не є Ісусовими співспадкоємцями з небесною надією, то на Спомині вони присутні як шанобливі спостерігачі (Римлян 6:3—5).

7. Завдяки чому християни першого століття розуміли, що їм слід споживати від символів?

⁷ Правдиві християни першого століття були помазані святим духом. Багато з них мали один або декілька чудотворних дарів духу, наприклад говоріння мовами. Тому таким особам було б не важко зрозуміти, що вони помазані духом і що їм слід споживати від символів. Проте у наш час це можна встановити на основі таких натхнених слів: «Всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі; бо не взяли ви духа неволі знов на страх, але взяли ви Духа синівства, що через Нього кличемо: «Авва, Отче!» (Римлян 8:14, 15).

8. Кого символізують «пшениця» й «кукіль», які згадуються в 13-му розділі Матвія?

⁸ Століттями правдиві помазанці росли, як «пшениця» серед поля «куколю», тобто серед фальшивих християн (Матвія 13:24—30, 36—43). Починаючи з 70-х років XIX сторіччя, дедалі легше було розпізнати «пшеницю», і через декілька років помазаним християнським наглядачам було сказано: «Старійшинам... слід поставити перед тими, хто збирається [для відзначення Спомину], такі умови: 1) віра в [Христову] кров і 2) присвячення Господеві та служінню йому до самої смерті. Потім вони повинні запросити всіх, хто має таку настроєність розуму і хто присвятився у належний спосіб, взяти участь у святкуванні Спомину Господньої смерті» («Виклади Святого Писання», том VI, «Нове створіння», сторінка 473, англ.)a.

Пошук «інших овець»

9. Як у 1935 році було пояснено, кого представляє «натовп великий», і як це вплинуло на деяких осіб, котрі до того часу споживали від символів?

⁹ З бігом часу організація Єгови почала зосереджувати свою увагу на особах, які не належали до помазаних послідовників Христа. У зв’язку з цим в середині 1930-х років відбулася одна визначна подія. До того часу Божий народ вважав «натовп великий» з Об’явлення 7:9 другорядним духовним класом, що мав приєднатися у небі до 144 000 воскреслих помазанців у ролі дружок, або подруг, невісти Христа (Псалом 45:15, 16; Об’явлення 7:4; 21:2, 9). Проте 31 травня 1935 року в промові на конгресі Свідків Єгови у Вашингтоні на основі Святого Письма було пояснено, що вираз «натовп великий» («велика громада») стосується «інших овець», котрі живуть у час кінця (Івана 10:16). Після цього конгресу деякі особи, які раніше споживали від символів на Спомині, перестали це робити, оскільки зрозуміли, що мають не небесну, а земну надію.

10. Як би ви описали надію й обов’язки «інших овець» сьогодні?

¹⁰ Зокрема з 1935 року відбувається пошук тих, хто стає «іншими вівцями», які вірять у викуп, присвячуються Богові й підтримують помазану «малу черідку» в проповідуванні звістки про Царство (Луки 12:32). Вони надіються жити вічно на землі, але в усьому іншому подібні до сучасного останку спадкоємців Царства. Так само як чужинці у стародавньому Ізраїлі, котрі поклонялися Єгові й підкорялися Закону, сьогоднішні інші вівці беруть на себе християнські обов’язки, наприклад проповідування доброї новини разом з членами духовного Ізраїля (Галатів 6:16). Так само, як жоден чужинець не міг стати царем Ізраїля або священиком, ніхто з інших овець не може правити в небесному Царстві або служити священиком (Повторення Закону 17:15).

11. Яким чином від того, коли́ особа присвятилася Богові, може залежати її надія?

¹¹ У 1930-ті роки ставало зрозуміліше, що здебільшого небесний клас уже вибрано. Отже тепер, уже протягом десятків років, ведеться пошук інших овець, котрі мають земну надію. Якщо хтось із помазанців виявляється невірним, скоріш усього, особа, котра довгі роки вірно служить Богові як одна з інших овець, буде покликана, щоб зайняти місце серед 144 000, яке в результаті цього звільнилось.

Чому дехто робить помилкові висновки

12. За яких обставин особа повинна перестати споживати від символів і чому?

¹² Помазані християни абсолютно впевнені, що мають небесне покликання. Але що, коли деякі особи споживають від символів, не маючи цього покликання? Якщо вони усвідомлять, що насправді ніколи не мали небесної надії, безумовно, їхнє сумління спонукає їх перестати споживати від символів. Бог не схвалюватиме того, хто заявляє, що є покликаний бути небесним царем і священиком, знаючи, що насправді не має такого покликання (Римлян 9:16; Об’явлення 20:6). Єгова знищив левита Корея, котрий зухвало домагався священства, яке по праву належало Аарону (Вихід 28:1; Числа 16:4—11, 31—35). Якщо християнин починає усвідомлювати, що помилявся, споживаючи від символів, він повинен перестати споживати від них і смиренно в молитві просити у Єгови прощення (Псалом 19:14).

13, 14. Чому деякі особи можуть помилково вважати, що мають небесну надію?

¹³ Чому деякі особи можуть помилково вважати, що мають небесну надію? Вони, можливо, втратили інтерес до життя на землі через смерть подружнього партнера чи якусь іншу трагедію. Або ж бажають мати таку саму надію, як у їхнього близького друга, котрий заявляє, що є помазаним християнином. Звичайно, Бог нікого не призначав заохочувати інших до цього привілею. Також, помазуючи спадкоємців Царства, він не послуговується голосами, які повідомляли б їх про те, що вони помазані.

¹⁴ На когось може вплинути фальшиве релігійне уявлення, згідно з яким всі добрі люди нібито йдуть на небо, і він почне думати, що має небесне покликання. Отже, нам слід остерігатися впливу колишніх неправильних поглядів або інших чинників. Наприклад, дехто міг би запитати себе: «Чи не вживаю я медичних препаратів, котрі впливають на мій емоційний стан? Чи я не надто емоційний, через що міг би дійти хибних висновків?»

15, 16. Чому деякі особи можуть дійти неправильного висновку, що вони помазанці?

¹⁵ Дехто міг би запитати себе: «Чи я прагну визначного становища? Можливо, я честолюбно хочу мати владу або тепер, або як майбутній співспадкоємець Христа?» У першому столітті не всі співспадкоємці Царства мали відповідальне становище в зборі. Крім того, особи з небесним покликанням не прагнуть видатного становища й не хизуються тим, що вони помазані. Вони, як і очікується від осіб, котрі мають «розум Христів», виявляють смирення (1 Коринтян 2:16).

¹⁶ Деякі особи можуть дійти висновку, що мають небесне покликання, бо набули чимало біблійних знань. Проте помазання духом не приносить з собою надзвичайного розуміння, адже Павло мусив навчати деяких помазанців і давати їм настанови (1 Коринтян 3:1—3; Євреїв 5:11—14). Бог передбачив розпорядок, завдяки якому всі його люди можуть отримувати духовну поживу (Матвія 24:45—47). Тому нікому не слід вважати, що, будучи помазаним християнином, він посідає мудрість, вищу за ту, котру мають особи з земною надією. Майстерність у відповідях на біблійні запитання, у свідченні або виголошенні біблійних промов не доводить, що особа помазана духом. Християни з земною надією теж мають такі здібності.

17. Від чого й від кого залежить помазання духом?

¹⁷ Якщо співвіруючий піднімає питання про небесне покликання, старійшина чи інший зрілий християнин може обговорити з ним цю справу. Однак ніхто не може приймати рішення за когось. Особа, котра дійсно має це покликання, не питає інших, чи вона має таку надію. Помазанці «народжені... не з тлінного насіння, але з нетлінного,— Словом Божим живим та тривалим» (1 Петра 1:23). Через свій дух і Слово Бог дає людині «насіння», яке робить її «створінням новим» з небесною надією (2 Коринтян 5:17). Отже, вибір робить Єгова. Помазання «не залежить... ні від того, хто хоче, ні від того, хто біжить, але від Бога» (Римлян 9:16). Тож як особа може бути певною, що вона має небесне покликання?

Чому вони впевнені

18. Як Божий дух свідчить разом із духом помазанців?

¹⁸ Свідчення Божого духу переконує помазаних християн у тім, що вони мають небесну надію. «Взяли ви Духа синівства,​— написав Павло,— що через Нього кличемо: «Авва, Отче!» Сам Цей Дух свідчить разом із духом нашим, що ми — діти Божі. А коли діти, то й спадкоємці, спадкоємці ж Божі, а співспадкоємці Христові, коли тільки разом із Ним ми терпимо, щоб разом із Ним і прославитись» (Римлян 8:15—17). Під впливом святого духу дух, тобто настроєність розуму, помазанців спонукує їх застосовувати до себе те, що сказано у Святому Письмі про духовних дітей Єгови (1 Івана 3:2). Завдяки дії Божого духу вони відчувають себе Божими синами, також цей дух породжує в них унікальну надію (Галатів 4:6, 7). Без сумніву, для досконалих людей вічне життя на землі в оточенні членів сім’ї та друзів буде чудовим, але помазанцям Бог дав іншу надію. Своїм духом він викликав у них настільки сильну небесну надію, що заради неї вони готові пожертвувати всіма земними перспективами й уподобаннями (2 Коринтян 5:1—5, 8; 2 Петра 1:13, 14).

19. Яку роль у житті помазаних християн відіграє нова угода?

¹⁹ Помазані християни впевнені, що мають небесну надію і що є прийнятими в новий заповіт, тобто угоду. Ісус згадав це, коли започатковував Спомин: «Оця чаша — Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається» (Луки 22:20). Учасниками цієї нової угоди є Бог і помазанці (Єремії 31:31—34; Євреїв 12:22—24). Ісус — посередник. Скріплена Христовою пролитою кров’ю, нова угода вибрала не лише з євреїв, але й з інших народів людей для імені Єгови й зробила їх частиною Авраамового «насіння» (Галатів 3:26—29; Дії 15:14). Цей «вічний заповіт» уможливлює для всіх духовних ізраїльтян воскресіння до безсмертного життя в небі (Євреїв 13:20).

20. Яку угоду укладено між Христом і помазанцями?

²⁰ Помазанці впевнені у своїй надії. З ними було укладено ще одну угоду — угоду про Царство. Стосовно їхньої спільності з Христом Ісус сказав: «Ви ж оті, що перетривали зо Мною в спокусах Моїх, і Я вам заповітую Царство, як Отець Мій Мені заповів» (Луки 22:28—30). Ця угода між Христом і його співцарями залишається дійсною назавжди (Об’явлення 22:5).

Період Спомину — час благословень

21. Як ми можемо черпати велику користь з періоду Спомину?

²¹ Період Спомину сповнений благословень. Ми можемо черпати користь з читання Біблії, що заплановане на цей період. Крім того, це особливо підхожий час для молитви, розмірковування над земним життям і смертю Ісуса, а також для участі в праці проповідування про Царство (Псалом 77:13; Филип’ян 4:6, 7). Відзначення Господньої Вечері нагадує нам про велику любов Бога і Христа, виявом якої стала Ісусова викупна жертва (Матвія 20:28; Івана 3:16). Ця подія дає нам надію і потіху, а також спонукує нас ще рішучіше наслідувати у своєму житті приклад Христа (Вихід 34:6; Євреїв 12:3). До того ж Спомин повинен додати нам сил жити згідно зі своїм присвяченням як Божих служителів і бути відданими послідовниками його дорогого Сина.

22. Що є найбільшим Божим даром для людства і який один зі способів виявити за нього вдячність?

²² Які ж добрі дари дає нам Єгова! (Якова 1:17). Ми маємо керівництво з його Слова, підтримку його духу і надію вічного життя. Найбільший Божий дар — Ісусова жертва, принесена за гріхи як помазанців, так і всіх інших людей, що виявляють віру (1 Івана 2:1, 2). Отже, наскільки велике значення Ісусова смерть має для тебе? Чи будеш ти серед тих, хто збереться після заходу сонця 16 квітня 2003 року, аби відзначити Господню Вечерю й таким способом виявити свою вдячність за цю жертовну смерть?

[Примітка]