Про що розповідають кратери, вибухи та зіткнення

Неважко переконатись, що в минулому наша планета неодноразово приймала на себе удари космічних тіл: у наш час відкрито понад 150 кратерів, які, наче віспини, вкривають її поверхню. Декотрі можна помітити відразу, інші — лише з літака чи супутника, а є й такі, що давно злилися з довкіллям або ж сховались на океанічному дні.

Один з найвідоміших кратерів — Чіксулуб — залишив по собі рубець діаметром 180 кілометрів. Цей велетень розташований поблизу північного кінчика мексиканського півострова Юкатан, і гадають, що він утворився внаслідок падіння комети або астероїда 10 кілометрів завширшки. Дехто навіть каже, що цей удар спричинив зміни клімату, а через це вимерли динозаври й інші сухопутні та морські тварини.

У штаті Арізона (США) від падіння залізного метеорита утворився грандіозний Метеоритний кратер — вибоїна майже 1200 метрів упоперек і 200 метрів углиб. Якого б лиха було завдано, коли б такий метеорит влучив у місто? На популярній виставці в Американському музеї природничої історії міста Нью-Йорка показано, що якби небесний прибулець таких розмірів поцілив у Мангаттан, від цього густонаселеного району нічого не залишилося б.

Як згадувалось на початку, 30 червня 1908 року астероїд або шматок комети, що за розрахунками мав трохи менше 100 метрів у попереку, прогримів крізь атмосферу і вибухнув на висоті коло 10 кілометрів над басейном ріки Підкам’яна Тунгуска — малозаселеним регіоном Сибіру. Вибух потужністю близько 15 мегатонн повністю спустошив район площею 2000 квадратних кілометрів: повалив дерева, спричинив пожежі, призвів до загибелі північних оленів. А скільки людей могло б загинути, якби епіцентр вибуху припав на густонаселений регіон?

Сценарії катаклізму

Від думки про те, що́ може статись, коли наша планета зіткнеться з кометою чи астероїдом, у вчених мурашки пробігають по тілу. Ось як вони уявляють собі прямі наслідки великого зіткнення. Спочатку вибух підійме у повітря стовп каміння й пилу. Потім усі ці уламки випадуть у вигляді метеорної зливи, від котрої до червоного розжариться повітря, загоряться ліси та степи і загине більшість мешканців суходолу. Пил, який довго залишатиметься в атмосфері, блокуватиме сонячне світло, що призведе до різкого падіння температури й припинення фотосинтезу на затемненій частині планети. Через затримку фотосинтезу ланцюг живлення в океанах розпадеться, і майже всіх їхніх мешканців чекатиме неминуча загибель. Згідно з цим сценарієм, екологічне лихо завершиться глобальним кислотним дощем та знищенням озонового шару.

А якби такий астероїд упав в океан, це призвело б до утворення цунамі — велетенських хвиль колосальної руйнівної дії. Вони поширилися б набагато далі, ніж початкова ударна хвиля, несучи смерть прибережним районам за тисячі кілометрів від місця зіткнення. За словами астронома Джека Гіллса, «там, де стояли міста, залишаться тільки заплави».

Проте не слід поспішати з такими заявами. Здебільшого все це — суцільні здогади та припущення, адже нікому ще не доводилось бачити на власні очі або вивчати правдиве зіткнення Землі з астероїдом. Не можна забувати й про одержимість, котра штовхає сучасні засоби масової інформації до сенсаційних повідомлень, швиденько складених на підставі неповних, а навіть неточних даних. (Дивіться інформацію в рамці вгорі). Кажуть, що шансів загинути від падіння небесного прибульця набагато менше, ніж шансів померти в автокатастрофі.