Результати проповідницької праці

Попри труднощі та небезпеки Свідки у штаті Ч’япас і далі докладали особливих зусиль, щоб донести добру новину до мешканців цієї місцевості. Наприклад, протягом квітня й травня 1995 року вони разом зі співхристиянами по цілому світі брали участь у кампанії розповсюдження «Вістей Царства» № 34, які мали дуже доречну назву: «Чому в житті стільки проблем?».

Під час кампанії Сіро, сталий піонер, зустрів на ранчо Пуебло Нуево сім’ю, котра виявила зацікавлення. Прийшовши туди через три дні, він розпочав з її членами біблійне вивчення. Однак коли Сіро з іншим братом відвідали їх з метою продовжити вивчення, господаря не було. Натомість там чатувала група людей у масках, аби завдати йому шкоди. Вони запитали Сіро та його супутника, що ті шукають, і погрожували вбити їх. Помолившись про себе до Єгови, брати сміливо відповіли, що прийшли, аби провести з тією сім’єю біблійне вивчення. Почувши це, люди в масках відпустили їх. Господаря дому чомусь не було того дня взагалі.

Майже через три роки на Сіро чекала несподіванка: він побачив цього чоловіка біля своїх дверей. Як брат зрадів, дізнавшись, що ціла сім’я охрестилась і належить до одного зі зборів у Гватемалі! Одна з дочок навіть служить сталим піонером.

Іншого молодого чоловіка, учасника партизанського руху, призначили патрулювати певну ділянку джунглів. Прибувши туди, він побачив, що всі мешканці, більшість котрих були Свідками Єгови, втекли. Він оселився в одному з покинутих домів. Маючи небагато праці, юнак узяв кілька книжок, які знайшов у будинку, і почав читати. Як виявилося, це були залишені Свідками публікації Товариства Вартової башти. Йому не бракувало часу обміркувати на самоті прочитане. Він вирішив, що необхідно змінити своє життя та більше не брати до рук зброї. Якнайшвидше знайшовши Свідків, він почав вивчати Біблію. Через шість місяців цей хлопець ділився доброю новиною з іншими. Він та ще троє членів його сім’ї, котрі були прихильниками партизанського руху, тепер охрещені Свідки.

Позитивні сторони

Хоча цей конфлікт приніс багато труднощів, по суті, він позитивно вплинув на ставлення людей до проповідницької праці. Один старійшина з міста, в якому почалася боротьба, пригадує: «Десь через п’ять днів після того, як вибухнула сутичка, ми організували працю проповідування і в місті, і поза ним. Люди слухали нас охоче. Було розповсюджено чимало біблійної літератури й розпочато декілька вивчень Біблії. В одному районі багато осіб противилися правді, однак через розбрат вони тепер приймали її, вивчали Біблію та відвідували зібрання і конгреси».

Брати радіють, що всупереч украй хистким умовам не припиняли теократичну діяльність. З відома як урядових військ, так і Сапатиської армії, вони надалі проводять духовно відсвіжні конгреси. Візити роз’їзних наглядачів — також могутня спонука не залишати проповідування. Цікаво, що підбадьорення приходить навіть від тих, хто веде між собою боротьбу. Вони часто заохочують Свідків продовжувати проповідницьку працю.