Науковий прогрес

Араби швидко стали першими в науці дев’ятого століття. Особливо протягом X і XI століть, тоді, коли загальновизнане християнство марнувало час, ті вступили в золотий вік досягнень. Вони зробили цінний внесок у медицину, хімію, ботаніку, фізику, астрономію і, передусім, у математику. (Дивіться інформацію у рамці на 20-й сторінці). Маан З. Мадіна, ад’юнкт-професор арабської філології Колумбійського університету, говорить, що «сучасна тригонометрія, а також алгебра і геометрія здебільшого є арабським творивом».

Більшість цих наукових знань було здобуто вперше. Але деякі з них ґрунтувалися на солідному фундаменті грецької філософії і, як не дивно, ці відкриття здійснювалися завдяки релігійному втручанню.

Відносно на початку нашої ери загальновизнане християнство поширилось у Персії, а після в Арабії та Індії. Протягом п’ятого століття Несторій, константинопольський патріарх, втягнувся в суперечку, що привело до схизми Східної церкви. Через це утворилась течія несторіанство.

У сьомому столітті раптово з’явилась і почала поширюватися нова релігія — іслам, і несторіани швидко почали передавати здобуті ними знання арабським завойовникам. Згідно з «Енциклопедією релігії» (англ.), «несторіани перші, хто допоміг їм пізнати грецьку науку та філософію тим, що переклали грецькі тексти на сирійську мову, а потім арабську». Вони «перші ознайомили Багдад з грецькою медициною». Арабські вчені проводили свої дослідження на основі того, чого вже навчились від несторіанців. Арабська мова як мова вчених Арабської імперії витіснила сирійську і виявилась дуже зручною для наукових записів.

Але араби не лише давали, але й забирали. Коли маври проникли через Іспанію в Європу, де і прожили понад 700 років, вони принесли разом зі собою також передову ісламську культуру. І під час восьми так званих християнських хрестових походів, починаючи від 1096 року і закінчуючи 1272 роком, хрестоносці із Заходу були вражені прогресивною ісламською цивілізацією, з якою вони зустрілися. За словами одного письменника, вони повернулися з «безліччю нових вражень».

Араби спрощують математику

Один з вагомих внесків, який араби зробили європейцям,— впровадження арабських цифр, що витіснили римські цифри-літери. Насправді назва «арабські цифри» — хибна. Точніше було б називати їх «індо-арабськими цифрами». Щоправда, арабський математик і астроном Хорезмі, який жив у дев’ятому столітті, написав про цю систему чисел, але він запозичив її від математиків з Індії, що придумали її ще за тисячу років до того — в третьому столітті до н. е.

Ця система чисел була мало відома в Європі до того часу, коли визначний математик Леонардо Фібоначчі (також знаний як Леонардо Пізанський) написав про неї в 1202 році у своїй праці «Liber Abaci» («Книга рахівниці»). Демонструючи перевагу цієї системи, він пояснює: «Дев’ять індійських цифр такі: 9, 8, 7, 6, 5, 4, 3, 2, 1. З цими дев’ятьма цифрами та знаком 0... можна написати будь-яку цифру». Європейці не відразу бажали прийняти цю систему. Але наприкінці середньовіччя вони прийняли нову систему цифр, і простота в користуванні нею сприяла науковому прогресу.

Якщо ви вагаєтесь у простоті вживання індо-арабських цифр відносно латинських, якими користувались у давнину, спробуйте відняти LXXIX від MCMXCIII. Ну що, безвихідне становище? Мабуть, значно легше відняти 79 від 1993.

Вогник науки повертається в Європу

Починаючи з XII століття, полум’я наукових пошуків у мусульманському світі почало згасати.

[Рамка на сторінці 27]

Золотий вік арабської науки

Хорезмі (восьме — дев’яте століття н. е.) — іракський математик і астроном; відомий за створення терміну «алгебра» від арабського аль джабр, що означає «єдність розсипаних частинок».

Джабір ібн-Хайян (восьме — дев’яте століття н. е.) — алхімік; його називають батьком арабської хімії.

Аль-Баттані (дев’яте — десяте століття н. е.) — астроном і математик; удосконалив астрономічні підрахунки Птолемея і таким чином визначив з більшою точністю тривалість року та кожної пори року.

Ар-Разі (дев’яте — десяте століття н. е.) — один з найвідоміших перських лікарів; першим побачив різницю між віспою та кіром і покласифікував всю матерію на тварини, рослини та мінерали.

Ібн аль-Хайсам (Альхазен) з Басри (X — XI століття н. е.) — математик і фізик, зробив значний внесок у теорію оптики, куди входили дослідження явища рефракції, рефлексії, бінокулярного бачення та атмосферної рефракції; перший, хто правильно пояснив, що бачення можливе лише через відбиття світла від предметів.

Омар Хайям (XI — XII століття н. е.) — славетний перський математик, фізик, астроном, лікар і філософ; на Заході більше знаний за свою поезію.