Думка, що люди можуть бути опановані Дияволом або його демонами, швидко викликала повсюдну параною — істеричний страх перед чаклунством і відьомством. З XIII до XVII століття страх перед відьмами пронісся по Європі та досягнув європейських поселенців у Північній Америці. Навіть протестантські реформатори Мартін Лютер і Жан Кальвін схвалювали полювання на відьом. В Європі суди над відьмами проводились лише на підставі чуток або умисних звинувачень, і це робили як інквізиція, так і світські суди. Щоб витягнути з людини визнання «вини», переважно вдавались до катування.

Особу, яку визнавали винною, засуджували на смерть через спалення або (в Англії та Шотландії) через повішення. Ось що говорить енциклопедія «Уорлд бук» про кількість жертв: «За свідченнями декотрих істориків, з 1484 до 1782 року християнська церква засудила на смерть за чаклунство приблизно 300 000 жінок». Якщо за цим середньовічним лихом стояв Сатана, тоді хто був знаряддям у його руках — жертви чи їхні фанатичні релігійні гонителі?

[Ілюстрація на сторінці 6]

Через страх перед відьмами було страчено сотні тисяч людей.

[Відомості про джерело]

From the book Bildersaal deutscher Geschichte