Журавлиний політ

Часто журавлів спочатку можна почути, а вже потім побачити. Ще здалеку вони сповіщають про себе тужним курликанням. Мабуть, цей журавлиний крик допомагає птахам триматися вкупі під час довгих міграцій. Більшість видів журавлів — перелітні птахи. Восени вони відлітають з Канади, Скандинавії та Сибіру в довгу дорогу до теплих країв — у Індію, Китай, США (Техас) або Середземноморський регіон. Ці мандрівки дуже небезпечні й виснажливі. Іноді сірі журавлі, прямуючи до Індії, перелітають над Гімалаями на висоті майже 10 тисяч метрів. Переважно ці птахи летять ключем, вміло використовуючи теплі висхідні потоки. Але над безкраїми водними просторами їм доводиться покладатись лише на власні крилаa.

Іспанський орнітолог Хуан Карлос Алонсо майже 20 років вивчає міграційні шляхи 70 000 сірих журавлів, що зимують у нього на батьківщині. «Аби прослідкувати за польотом птахів, деяких з них ми окільцьовуємо, а іншим чіпляємо маленькі радіопередавачі,— розповідає він.— Дуже тішуся, знайшовши серед журавлів, що зимують в Іспанії, птаха, якому власноруч одягнув кільце на півночі Німеччини, коли він був ще жовтодзьобим пташеням. Журавлі вже століттями використовують свої міграційні маршрути. Птах, окільцьований у Фінляндії, проводив зимові місяці аж на півдні Ефіопії, а деякі птахи з Сибіру зимували навіть у Мексиці».