Темнокоса дівчинка заховалася на березі Нілу. Вона вже кілька годин не зводить очей з кошика, який тримається на воді серед очерету. Час тягнеться неймовірно довго, але дівчинка чекає й чекає, намагаючись не звертати уваги на комах, які дзижчать навколо неї. У кошику лежить її маленький братик, і вона переживає за нього всім серцем. Та дівчинка розуміє, що батьки зробили правильно. Тільки так вони могли врятувати його життя.

Ця дівчинка дуже смілива, і вже за мить ми побачимо наскільки. Та їй знадобиться не тільки сміливість, але й велика віра, яка вже росте в її маленькому серці.

Народжена у рабстві

Біблія прямо не називає дівчинку по імені, але нам неважко здогадатися, хто вона. Це Міріам, найстарша дитина Амрама і Йохевед, євреїв, які були рабами в Єгипті (Числа 26:59). Її маленького братика згодом назвуть Мойсеєм. У Міріам є ще один брат, Аарон, якому три роки. Скільки років самій Міріам, ми не знаємо, але, скоріш за все, менше десяти.

Міріам росла в нелегкий час. Єгиптяни зробили євреїв рабами і жорстоко гнобили їх. А все через те, що вбачали в них загрозу, адже єврейський народ ставав все численнішим і сильнішим. Згодом фараон наказав вбивати всіх новонароджених єврейських хлопчиків. Однак дві вірні Богу жінки, Шіфра та Пуа, які приймали пологи в єврейок, не слухалися цього наказу, і Міріам, без сумніву, бачила їхню міцну віру (Вихід 1:8—22).

Міріам також бачила віру своїх батьків. Коли в Амрама і Йохевед народилася третя дитина, гарненький хлопчик, вони сміливо переховували його три місяці. Вони не злякалися фараонового наказу (Євреїв 11:23). Але довго переховувати немовля було неможливо, і батьки зважилися на відчайдушний крок — залишити дитину на березі річки і сподіватись, що хтось знайде її, захистить і виховає. Лише уявіть, як багато і палко молилася Йохевед, коли плела кошик з папірусу, коли покривала його асфальтом і смолою та коли несла його до річки Ніл! Без сумніву, це вона попросила доньку заховатись неподалік і спостерігати, що буде далі (Вихід 2:1—4).

Міріам рятує свого братика

Міріам чекає. І ось вона бачить кількох жінок. Це не прості єгиптянки. Це єгипетська принцеса зі своїми служницями прийшла купатися в річці Ніл. У Міріам стиснулося серце: «О ні, тільки не це! Дочка фараона ніколи не наважиться порушити наказ батька і врятувати життя єврейській дитині!» Цієї миті Міріам, мабуть, палко молиться до Бога.

Принцеса першою помічає кошик. Вона наказує служниці принести його. Біблія розповідає: «Коли фараонова дочка відкрила кошик, то побачила мале дитя, яке плакало». Вона швидко здогадується, в чому річ — мати-єврейка намагається врятувати життя своїй дитині. Фараоновій дочці стає шкода цього гарного хлопчика (Вихід 2:5, 6). Помітивши це, Міріам розуміє: настав час діяти! Віра в Єгову допомагає дівчинці подолати страх, і вона підходить до жінок.

Ми не знаємо, яке покарання могло загрожувати єврейській рабині за те, що вона наважилася підійти до єгипетської принцеси і заговорити з нею, але дівчинка про це не думає і сміливо питає принцесу: «Хочеш, я піду і знайду єврейку, яка зможе годувати дитину?» Яка ж влучна ідея, адже дочка фараона не змогла би сама годувати дитину! Вона розуміла, що буде мудріше, якщо дитя трошки підросте серед свого народу, а тоді вона забере його у царський дім, виховає як власного сина і дасть хорошу освіту. Напевно, Міріам не тямить себе від радості, коли чує у відповідь єдине слово: «Іди» (Вихід 2:7, 8).

Міріам стрімголов біжить до своїх схвильованих батьків. Лише уявіть, в якому захваті вона розповідає мамі про те, що сталося! Йохевед розуміє, що це Єгова відповів на її молитви, і одразу ж йде з Міріам до дочки фараона. Мабуть, Йохевед з усіх сил намагалася приховати неймовірну радість і полегшення, коли принцеса сказала: «Візьми і годуй цю дитину, а я буду тобі платити» (Вихід 2:9).

Того дня Міріам багато дізналася про свого Бога Єгову. Вона на власному досвіді переконалася, що Єгова дбає про своїх служителів і вислуховує їхні молитви. Також вона зрозуміла, що мужніми і вірними можуть бути не лише дорослі, але й діти. Єгова слухає молитви кожного свого вірного служителя (Псалом 65:2). Усім нам — молодим і старшим, чоловікам і жінкам — потрібно пам’ятати про це, коли на нашому шляху несподівано з’являються труднощі.