БІРМА, 1824 рік. Гвардійці короля щойно обшукали дім місіонерів Адонірама та Енн Джадсонів, забравши все, що було з їхнього погляду цінним. Однак їм не вдалось знайти найбільшого скарбу — рукописного перекладу Біблії, який Енн крадькома закопала під будинком. Адонірама, перекладача, звинуватили у шпигунстві, і він лежить зараз в кайданах у в’язниці, де аж кишить комарами. Але вологість може зруйнувати рукопис. Як же його врятувати? Енн зашиває переклад у туго набиту подушку й передає її своєму чоловікові до в’язниці. Подушка збереглась, і її вміст став частиною першої бірманської Біблії.

Місіонери й біблійні товариства

У XVII та XVIII століттях небувала кількість людей по багатьох країнах почала читати Біблію. Особливо великим було зацікавлення цією книгою в Англії. Біблійні історії та вчення заполонили думки майже усіх жителів країни, починаючи від короля і закінчуючи сільським хлопцем. Однак вплив Біблії на тому не закінчився. Англія мала в той час великий торговий флот та багато колоній, і деякі англійці брали з собою Біблію у подорожі. Це заклало основу для тривалої біблійної кампанії.

Під кінець XVIII століття Біблія спонукала декого з англійців подумати про духовні потреби місцевих жителів далеких земель Британської імперії. Проте не всіх цікавило це питання. Багато церковників, які вірили в долю, вважали, що то Божа воля, аби декотрі люди не спаслись. Тож коли Вільям Кері, який мріяв стати місіонером, виступив з палкою промовою в підтримку місії до Індії, хтось вигукнув з докором: «Молодий чоловіче, сядьте. Якщо Бог захоче навернути поган, Він зробить це без вашої допомоги». Але, незважаючи ні на що, у 1793 році Кері поплив до Індії. І хоча це здається неймовірним, він зрештою переклав цілу Біблію або її частини 35 індійськими мовами.

Місіонери усвідомлювали, що їхнім основним знаряддям є Біблія місцевою мовою.

Велику частину Біблії складають розповіді та притчі, взяті з повсякденного життя. Тож завдяки тому, що Біблія не написана абстрактними філософськими термінами, її не так складно перекладати. Однак, як того й слід було сподіватися, перші спроби місіонерів деколи призводили до плутанини та смішних випадків. Так, наприклад, через одного перекладача в жителів певної частини Індії склалось враження, що Бог блакитнуватого кольору. Відповідник до слова «небесний», який було вжито у вислові «небесний Отець», означав «який є кольору неба» — буквальних небес!

Ось що написав у 1819 році про труднощі перекладача Адонірам Джадсон: «Коли ми беремося вчити мову, якою розмовляють люди на іншому боці землі, а в цих людей... способи вираження думок для нас зовсім нові, до того ж букви і слова абсолютно не нагадують жодної знайомої нам мови; коли у нас немає ні словника, ні перекладача, а нам треба хоч трохи навчитися мови, поки ми зможемо скористатися з допомоги місцевого вчителя,— оце робота!» Але завдяки роботі таких перекладачів, як Джадсон, Біблія стала доступною для значно більшої кількості людей. (Дивіться таблицю на сторінці 12).

Енн Джадсон допомагала своєму чоловіку в нелегкій праці над перекладом. Однак проблеми Джадсонів були пов’язані не лише з чужою мовою. Коли гвардійці короля кинули Адонірама до в’язниці, Енн якраз чекала дитину. Протягом 21 місяця вона безстрашно прохала вороже настроєних чиновників за свого чоловіка. Тяжкі переживання та хвороба зрештою підкосили її здоров’я. І невдовзі після того як Адонірама звільнили, його смілива Енн та їхня маленька донечка померли від гарячки. Адонірам почувався повністю спустошеним. Все ж, просячи в Бога допомоги, він знову взявся за переклад й у 1835 році закінчив бірманську Біблію. А тим часом Біблія ставала об’єктом нових, не менш підступних нападок.