«Господи, навчи нас молитися»

«Озвався до Нього один із Його учнів: «Господи, навчи нас молитися» (ЛУКИ 11:1).

1. Чому один з Ісусових учнів попросив навчити їх молитися?

В ОДИН із днів 32 року н. е. Ісусів учень побачив, як його вчитель молиться. Цей учень не чув, що́ саме Ісус говорить своєму Отцю, оскільки молитва, напевно, була безмовною. Проте коли Ісус закінчив свою молитву, він сказав йому: «Господи, навчи нас молитися» (Луки 11:1). Що спонукало його до такого прохання? Молитва була невід’ємною частиною життя і поклоніння юдеїв. У Єврейських Писаннях міститься чимало молитов, які знаходимо в Псалмах та інших книгах. Отож учень не просив навчити його чогось такого, про що він зовсім не знав або чого ніколи не робив. Безсумнівно, йому були знайомі формальні молитви релігійних провідників юдаїзму. Але, побачивши, як молиться Ісус, він, мабуть, відчув велику різницю між святенницькими молитвами рабинів та молитвою Ісуса (Матвія 6:5—8).

2. а) З чого видно, що Ісус не мав на увазі, що зразкову молитву слід повторювати дослівно? б) Чому ми хочемо знати, як треба молитися?

² Приблизно за 18 місяців до того у своїй Нагірній проповіді Ісус дав учням зразок, згідно з яким вони могли молитися (Матвія 6:9—13). Можливо, вищезгаданий учень був тоді відсутній, тому Ісус люб’язно повторив основні думки з тої зразкової молитви. Варто зауважити, що він не повторив її слово в слово. Це показує, що він не давав літургійної молитви, яку треба повторювати, механічно завчивши напам’ять (Луки 11:1—4). Подібно до того неназваного учня, ми теж хочемо навчитися молитись так, щоб молитви наближали нас до Єгови. Тож розгляньмо повніший варіант зразкової молитви, який записав апостол Матвій. Він складається з семи прохань, три з яких стосуються Божих намірів, а чотири — наших матеріальних і духовних потреб. У цій статті ми розглянемо перші три прохання.

Люблячий Отець

3, 4. Про що говорять слова «Отче наш», з якими ми звертаємося до Єгови?

³ Уже в перших словах Ісус показав, що наші молитви повинні відображати близькі взаємини з Єговою, але водночас і шану до нього. Говорячи головним чином до своїх учнів, які зібралися поряд з ним на гірському схилі, Ісус сказав, що їм слід звертатися до Єгови словами «Отче наш, що єси на небесах» (Матвія 6:9). Як зазначив один учений, хоч би якою мовою говорив Ісус — загальнопоширеною давньоєврейською чи арамейською,— вжите ним слово «Отець» звучало як «слово дитини», котрим вона могла ніжно звертатися до свого батька. Те, що ми звертаємося до Єгови «Отче наш», говорить про наші теплі стосунки, які ґрунтуються на довір’ї.

⁴ Крім того, говорячи «Отче наш», ми визнаємо, що належимо до величезної родини, яка складається з людей, котрі вважають Єгову Життєдавцем (Ісаї 64:8; Дії 17:24, 28). Зачаті духом християни стають «синами Божими» і можуть кликати до нього «Авва, Отче!» (Римлян 8:14, 15). Мільйони людей стають їхніми вірними товаришами. Вони присвячують своє життя Єгові, символізуючи присвячення водним хрещенням. Усі ці «інші вівці» також можуть наближатися до Єгови в ім’я Ісуса і звертатися до нього: «Отче наш» (Івана 10:16; 14:6). Ми можемо регулярно молитися до нашого небесного Отця, щоб славити його, дякувати йому за всю виявлену до нас доброту, а також розповідати йому про свої тягарі, будучи впевненими, що він опікується нами (Филип’ян 4:6, 7; 1 Петра 5:6, 7).

Любов до імені Єгови

5. Яке прохання стоїть на першому місці в зразковій молитві і чому це доречно?

⁵ Перше прохання відразу ж показує, що́ має стояти на першому місці. Воно звучить так: «Нехай святиться Ім’я Твоє» (Матвія 6:9). І справді, освячення імені Єгови має бути для нас найважливішою справою, бо ми любимо Бога і нам вкрай неприємно бачити, як його ім’я зневажається. Через бунт Сатани і те, що він спонукав першу людську пару виявити непослух до Єгови, на Боже ім’я було зведено наклеп. Адже під сумнів було поставлено те, чи справедливо Бог застосовує верховну владу в усесвіті (Буття 3:1—6). До того ж протягом сторіч на ім’я Єгови стягали докір ганебні вчинки і вчення людей, які видавали себе за його представників.

6. Яких учинків ми уникатимемо, якщо будемо молитися про освячення імені Єгови?

⁶ Коли ми молимося про освячення імені Єгови, то показуємо, чий бік займаємо у спірному питанні щодо верховної влади в усесвіті: ми доводимо, що цілковито підтримуємо право Єгови на володарювання. Єгова бажає, щоб усесвіт населяли розумні створіння, котрі охоче і радісно підкоряються Божій праведній верховній владі, оскільки люблять його і люблять все, що стоїть за його іменем (1 Хронік 29:10—13; Псалом 8:2; 148:13). Любов до імені Єгови допоможе нам уникати всіх учинків, які могли б стягнути ганьбу на це святе ім’я (Єзекіїля 36:20, 21; Римлян 2:21—24). Мир у всесвіті залежить від освячення імені Єгови і від спонуканого любов’ю підкорення його верховній владі. Отже, молячись словами «Нехай святиться Ім’я Твоє», ми виражаємо свою впевненість у тому, що намір Єгови здійсниться йому на славу (Єзекіїля 38:23).

Царство, про яке ми молимося

7, 8. а) Про яке Царство Ісус учив нас молитися? б) Що говориться про Царство в книгах Даниїла й Об’явлення?

⁷ Друге прохання в зразковій молитві таке: «Нехай прийде Царство Твоє» (Матвія 6:10). Це прохання тісно пов’язане з попереднім. Єгова освятить своє святе ім’я через Месіанське Царство — його небесний уряд, Царем в якому по праву призначений його Син Ісус Христос (Псалом 2:1—9). Пророцтво Даниїла зображає Месіанське Царство як «камінь», що «з гори відірвався» (Даниїла 2:34, 35, 44, 45). Гора символізує верховну владу Єгови в усесвіті. Отже, Царство, яке символізується каменем,— це новий прояв усесвітнього правління Єгови. У пророцтві камінь у свою чергу сам «став великою горою, і наповнив усю землю». Це показує, що Месіанське Царство представлятиме Божу верховну владу над землею.

⁸ Крім Христа, членами уряду в цьому Царстві є ще 144 000 осіб, «викуплених від людей», щоб правити разом з ним як царі й священики (Об’явлення 5:9, 10; 14:1—4; 20:6). Даниїл називає їх «народом святих Всевишнього». Цей «народ» разом з Головою, Христом, отримує «царство, і панування, і велич царств під усім небом... Його царство буде царство вічне, а всі панування — Йому будуть служити й будуть слухняні» (Даниїла 7:13, 14, 18, 27). Саме таким є небесний уряд, молитися про котрий Христос учив своїх послідовників.

Чому все ще треба молитися, щоб прийшло Царство?

9. Чому доречно молитися про прихід Божого Царства?

⁹ У своїй зразковій молитві Христос учив нас молитися про прихід Божого Царства. Сповнення біблійних пророцтв свідчить про те, що Месіанське Царство було встановлене в небі 1914 рокуa. Тож чи й досі доречно молитися, щоб воно прийшло? Безперечно. Адже, згідно з Даниїловим пророцтвом, Месіанське Царство, котре символізується каменем, зіткнеться з людськими політичними урядами, символізованими величезним бовваном. Це зіткнення ще має відбутись. У результаті цього удару бовван розсиплеться на порох. У Даниїловому пророцтві сказано: «Те царство не буде віддане іншому народові. Воно потовче й покінчить усі ті царства, а само буде стояти навіки» (Даниїла 2:44).

10. Чому ми з нетерпінням чекаємо приходу Божого Царства?

¹⁰ Ми з нетерпінням чекаємо часу, коли Боже Царство виступить проти сатанинської злої системи, адже завдяки цьому буде освячене святе ім’я Єгови і будуть усунені всі противники Божої верховної влади. Ми палко молимося: «Нехай прийде Царство Твоє» — і разом з апостолом Іваном говоримо: «Амінь. Прийди, Господи Ісусе!» (Об’явлення 22:20). Хай же Ісус прийде, щоб освятити ім’я Єгови і засвідчити Його право на верховну владу! Тоді сповняться слова псалмоспівця: «Нехай вони знають, що Ти,— Твоє Ймення Господь [«Єгова», НС], Сам Ти, Всевишній, на цілій землі!» (Псалом 83:19).

«Нехай буде воля Твоя»

11, 12. а) Про що ми просимо Бога, коли молимось, аби його воля виконувалась «як на небі, так і на землі»? б) Що ще означає молитва до Єгови про те, щоб чинилася його воля?

¹¹ Далі Ісус навчив своїх учнів молитися: «Нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі» (Матвія 6:10). Усесвіт почав своє існування завдяки волі Єгови. Могутні небесні створіння вигукують: «Достойний Ти, Господи й Боже наш, прийняти славу, і честь, і силу, бо все Ти створив, і з волі Твоєї існує та створене все!» (Об’явлення 4:11). Єгова має намір стосовно всього, «що на небі, і що на землі» (Ефесян 1:8—10). Молячись про те, щоб виконувалася Божа воля, ми, по суті, просимо Єгову сповнити свій намір. Крім того, ми таким способом показуємо, що прагнемо, аби Божа воля виконувалася в цілому всесвіті.

¹² Цією молитвою ми також виявляємо бажання узгоджувати своє життя з волею Єгови. Ісус казав: «Пожива Моя — чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його довершити» (Івана 4:34). Як присвячені християни, ми, подібно до Ісуса, знаходимо насолоду в тім, щоб чинити Божу волю. Любов до Єгови та його Сина спонукує нас жити «не для пожадливостей людських, а для Божої волі» (1 Петра 4:1, 2; 2 Коринтян 5:14, 15). Ми намагаємося уникати вчинків, які явно суперечать волі Єгови (1 Солунян 4:3—5). Викупляючи час для читання і вивчення Біблії, ми зможемо поглиблювати розуміння того, «що є воля Господня», яка включає в себе активну участь у проповідуванні доброї новини про Царство (Ефесян 5:15—17; Матвія 24:14).

Воля Єгови в небі

13. Як Божа воля виконувалася задовго до бунту Сатани?

¹³ Воля Єгови виконувалася в небі задовго до того, як один з його духовних синів збунтувався і став Сатаною. У книзі Приповістей Божого первонародженого Сина зображено як уособлення мудрості. Там показано, що впродовж незліченних віків Божий єдинородний Син чинив волю свого Отця, «радіючи перед обличчям Його кожночасно». Він став «майстром», яким Єгова послуговувався, щоб створити «все на небі й на землі, видиме й невидиме» (Приповістей 8:22—31; Колосян 1:15—17). Єгова використовував Ісуса як своє Слово, тобто Речника (Івана 1:1—3).

14. Що в Псалмі 103 розповідається про те, як волю Єгови чинять ангели в небі?

¹⁴ Псалмоспівець показує, що Єгова посідає верховну владу і що безліч ангелів слухаються його вказівок і наказів. Ми читаємо: «Господь міцно поставив на Небі престола Свого, а Царство Його над усім володіє. Благословіть Господа, Його Анголи, велетні сильні, що виконуєте Його слово, щоб слухати голосу слів Його! Благословіть Господа, усі сили небесні Його, слуги Його, що чините волю Його! Благословіть Господа, всі діла Його, на всіх місцях царювання Його!» (Псалом 103:19—22).

15. Як на виконання Божої волі в небі вплинуло те, що Ісус отримав царську владу?

¹⁵ Як видно з книги Йова, після свого бунту Сатана все ще мав доступ у небесні двори (Йова 1:6—12; 2:1—7). Але в книзі Об’явлення передрікалося, що настане час, коли Сатана і його демони будуть вигнані з неба. Очевидно, цей час прийшов невдовзі після того, як 1914 року Ісус Христос отримав царську владу. Відтоді для тих бунтівників немає місця в небі. Їхня свобода обмежується околицями землі (Об’явлення 12:7—12). У небі вже не чути суперечок, а тільки голоси, які гучно вітають «Агнця», Ісуса Христа, і покірно славлять Єгову (Об’явлення 4:9—11). Воля Єгови в небі дійсно виконується.

Воля Єгови стосовно землі

16. Як зразкова молитва доводить неправильність учення загальновизнаного християнства щодо надії для людства?

¹⁶ Церкви загальновизнаного християнства не включають землю в Божий намір, заявляючи що всі добрі люди йдуть на небо. Але Ісус вчив нас молитися: «Нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі» (Матвія 6:10). Хіба можна навіть з натяжкою сказати, що вся воля Єгови виконується сьогодні на землі, де панують насильство, несправедливість, хвороби і смерть? Аж ніяк! Отже, нам потрібно гаряче молитися про те, щоб Божа воля чинилася на землі, відповідно до обіцянки, котру записав апостол Петро: «За Його обітницею ми дожидаємо неба нового [Христового уряду, Месіанського Царства] й нової землі [праведного людського суспільства], що правда на них пробуває» (2 Петра 3:13).

17. Який намір стосовно землі має Єгова?

¹⁷ Єгова створив землю, маючи певний намір. Під його натхненням пророк Ісая написав: «Так промовляє Господь, Творець неба. Він той Бог, що землю вформував та її вчинив, і міцно поставив її; не як порожнечу її створив,— на проживання на ній Він її вформував. Я — Господь, і нема більше іншого Бога!» (Ісаї 45:18). Бог оселив перших чоловіка та жінку в райському саду і дав їм наказ: «Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею» (Буття 1:27, 28; 2:15). Тож зрозуміло, що намір Творця полягає в тому, щоб землю населяли досконалі праведні люди, які з радістю підкорялися б верховній владі Єгови і жили б вічно в Раю, обіцяному Христом (Псалом 37:11, 29; Луки 23:43).

18, 19. а) Що має відбутись перед тим, як Божа воля буде виконана на землі повною мірою? б) Яка частина Ісусової зразкової молитви буде обговорюватися в наступній статті?

¹⁸ Воля Єгови щодо землі ніколи не може бути виконана повною мірою, поки на ній живуть люди, котрі відмовляються коритись його верховній владі. Послуговуючись могутнім духовним військом під головуванням Христа, Бог знищить «тих, хто нищить землю». Уся зла система Сатани, з її фальшивою релігією, корумпованою політикою, пожадливою та нечесною комерцією і руйнівною військовою силою, зникне назавжди (Об’явлення 11:18; 18:21; 19:1, 2, 11—18). Буде доведена правомірність верховної влади Єгови й освячене його ім’я. Про все це ми просимо Бога, коли молимося: «Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі» (Матвія 6:9, 10).

¹⁹ А втім, у своїй зразковій молитві Ісус показав, що можна молитися до Бога також і про особисті справи. Його вказівки щодо цієї частини молитви будуть обговорюватися в наступній статті.

[Примітка]

Єгова дбає про наші щоденні потреби

«Не клопочіться. Бо... Отець... ваш знає, що того вам потрібно» (ЛУКИ 12:29, 30).

1. Як Єгова дбає про тварин?

ЧИ ВИ коли-небудь спостерігали, як горобець або інша пташка дзьобає щось, здавалося б, у звичайній землі. Вам, можливо, було цікаво, яку ж їжу він знайшов у тому ґрунті. У Нагірній проповіді Ісус показав, що ми можемо отримати урок з того, як Єгова дбає про птахів. Він сказав: «Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує. Чи ж ви не багато вартніші за них?» (Матвія 6:26). Єгова дивовижним способом дає поживу всім своїм творивам (Псалом 104:14, 21; 147:9).

2, 3. Який урок ми отримуємо з того, що Ісус вчив молитися про «хліб наш насущний»?

² Чому тоді Ісус включив у свою зразкову молитву таке прохання: «Хліба нашого насущного дай нам сьогодні»? (Матвія 6:11). З цього простого прохання можна багато чого навчитися в духовному плані. По-перше, воно нагадує нам, що Єгова дбає про потреби всього живого (Псалом 145:15, 16). Люди щось садять і обробляють, але тільки завдяки Богові може відбуватися ріст, як духовний, так і фізичний (1 Коринтян 3:7). Їжа й питво — це дар від Бога (Дії 14:17). Просячи, аби він дав нам те, що потрібно на кожен день, ми показуємо, що не сприймаємо все це як належне. Звичайно, таке прохання не звільняє нас від обов’язку працювати, якщо ми можемо це робити (Ефесян 4:28; 2 Солунян 3:10).

³ По-друге, прохання про «хліб наш насущний» вказує на те, що не слід надмірно клопотатися про майбутнє. Далі Ісус сказав: «Не журіться, кажучи: Що ми будемо їсти, чи: Що будемо пити, або: У що ми зодягнемось? Бо ж усього того погани шукають; але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно. Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його,— а все це вам додасться. Отож не журіться про завтрашній день,— бо завтра за себе само поклопочеться» (Матвія 6:31—34). Молитва про «хліб наш насущний» наголошує на потребі вести просте життя в «благочесті із задоволенням» (1 Тимофія 6:6—8).

Щоденна духовна пожива

4. Які ситуації з життя Ісуса і з життя ізраїльтян показують, що важливо споживати духовну їжу?

⁴ Молитви про «хліб наш насущний» також мають нагадувати нам про потребу в щоденній духовній поживі. Хоча Ісус був дуже голодний після тривалого посту, але коли його спокушував Сатана, він відмовився перетворити каміння на хліби. Ісус сказав: «Написано: Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих» (Матвія 4:4). Говорячи це, він цитував пророка Мойсея, який сказав ізраїльському народу: «Впокорював [Єгова] тебе, і морив тебе голодом, і годував тебе манною, якої не знав ти й не знали батьки твої, щоб дати тобі знати, що не хлібом самим живе людина, але всім тим, що виходить із уст Господніх, живе людина» (Повторення Закону 8:3). Завдяки тому, що Єгова давав ізраїльтянам манну, вони могли не лише втамовувати буквальний голод, але й учитися. Наприклад, їм потрібно було збирати манни стільки, «скільки треба на день». Якщо вони збирали більше, ніж було достатньо на день, залишки ставали смердючими й червивими (Вихід 16:4, 20). Проте цього не траплялося в шостий день, коли вони повинні були збирати подвійну кількість манни, аби споживати її також у суботу (Вихід 16:5, 23, 24). Отже, манна чітко нагадувала ізраїльтянам про те, що вони повинні виявляти послух і що їхнє життя залежить не лише від хліба, але й від «всього того, що виходить із уст Господніх».

5. Як Єгова дає нам духовну поживу на кожен день?

⁵ Ми також щодня потребуємо духовної поживи, котру Єгова постачає нам через свого Сина. Аби «давати своєчасно поживу» усім вірним слугам Єгови, Ісус призначив «вірного і мудрого раба» (Матвія 24:45). Цей клас вірного раба не тільки дає достатньо духовної поживи у вигляді посібників для вивчення Біблії, але й заохочує нас кожного дня читати Біблію (Ісуса Навина 1:8; Псалом 1:1—3). Подібно до Ісуса, ми теж можемо споживати духовний харч, намагаючись щодня дізнаватися про волю Єгови і виконувати її (Івана 4:34).

Прощення гріхів

6. Прощення яких боргів ми повинні просити в Бога і за якої умови Єгова готовий їх скасувати?

⁶ Наступне прохання в зразковій молитві таке: «Прости нам довги наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим» (Матвія 6:12). Ісус не говорив тут про грошові борги. Він мав на думці прощення наших гріхів. У Євангелії від Луки ця частина зразкової молитви звучить так: «Прости нам наші гріхи, бо й самі ми прощаємо кожному боржникові нашому» (Луки 11:4). Отже, коли ми грішимо, то начебто стаємо боржниками Єгови. Але наш люблячий Бог готовий ‘стерти’, тобто скасувати, наш борг, якщо ми щиро каємося, ‘навертаємося’ і просимо в нього прощення на основі віри в Ісусову викупну жертву (Дії 3:19, Хом.; 10:43; 1 Тимофія 2:5, 6).

7. Чому прощення гріхів треба просити в молитві щодня?

⁷ З іншого погляду, ми грішимо, коли, так би мовити, не влучаємо в ціль, котрою є дотримання встановлених Єговою норм праведності. Через успадкований гріх усі ми грішимо своїми словами, вчинками й думками або ж не робимо того, що повинні робити (Екклезіяста 7:20; Римлян 3:23; Якова 3:2; 4:17). Тому, без різниці, чи усвідомлюємо ми, що грішили протягом дня, чи ні, нам необхідно включати у свої щоденні молитви прохання простити наші гріхи (Псалом 19:13; 40:13).

8. До яких вчинків має спонукувати нас молитва про прощення і які це принесе результати?

⁸ Молитися про прощення слід після того, як ми зробили чесну самоперевірку, розкаялися і визнали свої провини, виявляючи віру у викупну силу пролитої крові Христа (1 Івана 1:7—9). Щоб довести щирість своєї молитви, прохання про прощення потрібно підкріпляти «ділами, гідними покаяння» (Дії 26:20). Тоді ми зможемо вірити в те, що Єгова з готовністю простить наші гріхи (Псалом 86:5; 103:8—14). У результаті ми матимемо незрівнянний душевний мир, «мир Божий, що вищий від усякого розуму», котрий у свою чергу ‘берегтиме серця наші та наші думки у Христі Ісусі’ (Филип’ян 4:7). Але з Ісусової зразкової молитви ми дізнаємося, що, аби отримати прощення гріхів, потрібно робити щось іще.

Щоб отримати прощення, потрібно прощати іншим

9, 10. а) Яке пояснення Ісус додав до зразкової молитви і що він таким чином показав? б) Яким прикладом Ісус також наголосив, що ми повинні прощати?

⁹ Цікаво, що прохання: «Прости нам довги наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим» — це єдина частина зразкової молитви, яку пояснив сам Ісус. Договоривши молитву до кінця, він додав: «Бо як людям ви простите прогріхи їхні, то простить і вам ваш Небесний Отець. А коли ви не будете людям прощати, то й Отець ваш не простить вам прогріхів ваших» (Матвія 6:14, 15). Таким чином Ісус ясно показав, що ми отримаємо прощення від Єгови лише тоді, коли з готовністю прощатимемо іншим (Марка 11:25).

¹⁰ Одного разу Ісус навів притчу, котрою також наголосив, що потрібно прощати інших, якщо ми сподіваємося отримати прощення від Єгови. Він розповів про царя, який великодушно скасував величезний борг свого раба. Пізніше цар суворо покарав цього чоловіка, коли той не захотів скасувати набагато менший борг такого ж раба, як і він. Свій приклад Ісус закінчив словами: «Так само й Отець Мій Небесний учинить із вами, коли кожен із вас не простить своєму братові з серця свого їхніх прогріхів» (Матвія 18:23—35). Неважко зрозуміти суть цього уроку: борг гріха, який прощає нам Єгова, є незрівнянно більшим, ніж будь-які провини, котрі хтось, можливо, чинить проти нас. Більш того, Єгова прощає нам кожного дня. Тож ми, безперечно, можемо прощати, коли інші іноді кривдять нас.

11. Якої поради, даної апостолом Павлом, ми будемо триматись, якщо сподіваємося прощення від Єгови, і які добрі результати це принесе?

¹¹ Апостол Павло писав: «Один до одного будьте ласкаві, милостиві, прощаючи один одному, як і Бог через Христа вам простив!» (Ефесян 4:32). Взаємне прощення сприяє миру серед християн. Далі Павло заохотив: «Зодягніться, як Божі вибранці, святі та улюблені, у щире милосердя, добротливість, покору, лагідність, довготерпіння. Терпіть один одного, і прощайте собі, коли б мав хто на кого оскарження. Як і Христос [«Єгова», НС] вам простив, робіть так і ви! А над усім тим — зодягніться в любов, що вона — союз досконалости» (Колосян 3:12—14). Усе це закладено в словах молитви, якої нас учив Ісус: «Прости нам довги наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим».

Захист у спокусах

12, 13. а) Чого не означає передостаннє прохання в зразковій молитві? б) Хто є великим Спокусником і що означає прохання про те, щоб не бути введеними у спокусу?

¹² Передостаннє прохання Ісусової зразкової молитви звучить так: «Не введи нас у випробовування [«спокусу», Хом.]» (Матвія 6:13). Чи Ісус мав на увазі, що треба просити Єгову, аби він не спокушував нас? Ні, адже учень Яків написав під Божим натхненням: «Випробовуваний, хай не каже ніхто: «Я від Бога спокушуваний». Бо Бог злом не спокушується, і нікого Він Сам не спокушує» (Якова 1:13). Крім того, псалмоспівець писав: «Коли ти, Господи, зважатимеш на провини,— о Господи, хто встоїться?» (Псалом 130:3, Хом.). Єгова не вичікує, коли ми зробимо якусь помилку і, звичайно, не робить нічого, щоб ми спіткнулися. Що ж тоді означає ця частина зразкової молитви?

¹³ Особою, яка хоче, щоб ми спіткнулися, є Сатана Диявол. Він намагається хитрощами довести нас до падіння, а навіть пожерти нас (Ефесян 6:11). Він великий Спокусник (1 Солунян 3:5). Молячись про те, щоб не бути введеними у спокусу, ми просимо, аби Єгова не дав нам упасти, коли зіткнемося зі спокусою. Ми просимо про його допомогу, щоб «сатана не перехитрував» нас і ми не піддалися спокусам (2 Коринтян 2:11). Ми молимося про те, щоб залишатися «під покровом Всевишнього» й отримувати духовний захист, який дається кожному, хто в усьому визнає верховну владу Єгови (Псалом 91:1—3).

14. Як апостол Павло запевняє нас у тому, що Єгова не полишить нас, якщо в спокусах ми покладаємося на нього?

¹⁴ Можемо бути впевнені, що Єгова ніколи не полишить нас, якщо ми цього щиро бажаємо і виявляємо таке бажання своїми молитвами й учинками. Апостол Павло запевняє нас: «Досягла вас спроба не інша, тільки людська; але вірний Бог, Який не попустить, щоб ви випробовувалися більше, ніж можете, але при спробі й полегшення дасть, щоб знести могли ви її» (1 Коринтян 10:13).

«Визволи нас від лукавого»

15. Чому тепер, як ніколи раніше, важливо молитися про визволення від лукавого?

¹⁵ Згідно з найбільш достовірними рукописами Християнських Грецьких Писань, Ісусова зразкова молитва закінчується словами: «Визволи нас від лукавого»a (Матвія 6:13). У цей час кінця ми, як ніколи раніше, потребуємо захисту від Диявола. Сатана і його демони ведуть війну з членами помазаного останку, «що вони бережуть Божі заповіді та мають свідоцтво Ісусове», а також з їхніми товаришами, котрі належать до «натовпу великого» (Об’явлення 7:9; 12:9, 17). Апостол Петро напучував християн: «Будьте тверезі, пильнуйте! Ваш супротивник — диявол — ходить, ричучи, як лев, що шукає пожерти кого. Противтесь йому, тверді в вірі» (1 Петра 5:8, 9). Сатана хоче зупинити нашу працю свідчення, і з допомогою своїх земних приспішників у релігійній, комерційній та політичній сферах він намагається залякати нас. Проте якщо ми виявляємо стійкість, Єгова визволить нас. Учень Яків писав: «Підкоріться Богові та спротивляйтесь дияволові,— то й утече він від вас» (Якова 4:7).

16. Ким послуговується Єгова, щоб допомагати своїм служителям вистоювати у спокусах?

¹⁶ Єгова допустив, щоб його Сина спокушав Сатана. Але після того, як Ісус, захищаючись Божим Словом, протистояв Дияволові, Єгова послав ангелів, щоб зміцнити його (Матвія 4:1—11). Подібно Єгова послуговується ангелами, аби допомагати й нам, якщо ми молимося з вірою і шукаємо в нього охорони (Псалом 34:8; 91:9—11). Апостол Петро писав: «Вміє Господь рятувати побожних від спокуси, а неправедних берегти на день суду для кари» (2 Петра 2:9).

Цілковите визволення вже близько

17. Як Ісус розмістив усі прохання зразкової молитви відповідно до їхньої значимості?

¹⁷ У зразковій молитві Ісус розмістив усі прохання відповідно до їхньої значимості. Понад усе ми повинні піклуватися про освячення величного й святого імені Єгови. Оскільки воно буде освячене Месіанським Царством, ми молимося, щоб це Царство прийшло й знищило всі недосконалі людські царства, тобто уряди, а також забезпечило виконання Божої волі повною мірою як на небі, так і на землі. Наша надія жити вічно на райській землі залежить від освячення імені Єгови і визнання в цілому всесвіті його праведної верховної влади. Помолившись про ці надзвичайно важливі речі, ми можемо молитися про свої щоденні потреби, прощення наших гріхів і визволення від спокус та хитрощів лукавого, Сатани Диявола.

18, 19. Як Ісусова зразкова молитва допомагає нам залишатися пильними і зберігати нашу надію твердою «аж до кінця»?

¹⁸ Наближається цілковите визволення від лукавого і його зіпсованої системи. Сатані добре відомо, що залишився лише «короткий час», упродовж якого він ще може виливати свою «лютість велику» на землю, особливо на вірних служителів Єгови (Об’явлення 12:12, 17). Даючи збірний знак закінчення системи речей, Ісус передрік хвилюючі події, і деякі з них ще попереду (Матвія 24:3, 29—31). Коли ми спостерігатимемо сповнення цього пророцтва, наша надія на визволення ставатиме ще міцнішою. Ісус сказав: «Коли ж стане збуватися це, то випростуйтесь, і підійміть свої голови,— бо зближається ваше визволення!» (Луки 21:25—28).

¹⁹ Коротка зразкова молитва, яку Ісус дав своїм учням, допомагає нам чітко розуміти, про що слід молитися у цей час, коли наближається кінець. Тож зберігаймо впевненість у тому, що до самого кінця Єгова дбатиме про наші щоденні потреби, як духовні, так і фізичні. Пильнуючи в молитвах, ми зможемо додержати «аж до кінця твердо нашу віру, як напочатку» (Євреїв 3:14, Хом.; 1 Петра 4:7).

[Примітка]