1, 2. Чому Бог відкинув чоловіка, який колись був скромним? (Дивіться ілюстрацію на початку статті.)

ЦАР стародавнього Ізраїля Саул на початку свого правління був скромним чоловіком, який заслуговував поваги (1 Сам. 9:1, 2, 21; 10:20—24). Але невдовзі після того, як Саул став царем, він зробив кілька зухвалих вчинків. Коли Божий пророк Самуїл не прийшов до Гілгала у призначений час, Саул роздратувався. Філістимляни готувалися до битви, а ізраїльтяни почали розбігатися від Саула. Він, мабуть, думав: «Я мушу щось робити і то швидко». Тож він склав жертву Богові, хоча не мав на це права. Єгові це не сподобалося (1 Сам. 13:5—9).

² Коли Самуїл прийшов у Гілгал, він докорив Саулу. Цар не прийняв докору, натомість почав виправдовуватися, намагався перекласти свою вину на інших і применшував серйозність свого вчинку (1 Сам. 13:10—14). Це потягло за собою низку подій, через які Саул зрештою втратив царську владу і, що найважливіше, схвалення Єгови (1 Сам. 15:22, 23). Незважаючи на такий добрий початок, життя Саула закінчилося дуже погано (1 Сам. 31:1—6).

3. а) Що думає багато людей про скромність? б) На які запитання необхідно відповісти?

³ Через суперництво у теперішньому світі багато людей вважають, що повинні вирізнятися на тлі загальної маси, щоб бути першими. При цьому вони зовсім забувають про скромність. Наприклад, відомий кіноактор, який став політиком, якось сказав: «Скромність — це не про мене, і, сподіваюсь, так буде завжди». Але чому скромність все ж таки важлива? Що таке скромність і що не означає бути скромним? І як ми можемо залишатися скромними попри важкі ситуації або тиск з боку інших? У цій статті ми дамо відповідь на перших два запитання. Третє запитання буде обговорюватися в наступній статті.

ЧОМУ СКРОМНІСТЬ ВАЖЛИВА?

4. Що таке «учинки зухвалі»?

⁴ Біблія протиставляє скромність зухвалості. (Прочитайте Прислів’я 11:2.) Керуючись мудрістю, Давид просив Єгову стримати його «від учинків зухвалих» (Пс. 19:13). Що таке «учинки зухвалі»? По суті, поводитися зухвало — це нахабно чи нерозважливо робити те, на що не маєш права. Через успадкований гріх усі ми іноді поводимося зухвало. Але, як показує приклад царя Саула, якщо ми будемо діяти самовпевнено, то рано чи пізно зіпсуємо свої стосунки з Богом. У Псалмі 119:21 про Єгову говориться: «Ти докоряєш людям зухвалим». Чому він це робить?

5. Чому зухвалі вчинки — це не просто помилки?

⁵ Зухвалі вчинки — це не просто помилки. По-перше, коли ми поводимось нескромно, то не приносимо честі Єгові як нашому законному Правителю. По-друге, якщо ми перевищуємо свої повноваження, то, ймовірно, будемо конфліктувати з іншими (Присл. 13:10). І по-третє, коли стане очевидним, що ми поводилися зухвало, ми можемо зазнати сорому чи навіть приниження (Луки 14:8, 9). Зухвалі вчинки до добра не доводять. Як показує Біблія, бути скромним — це завжди правильно.

З ЧИМ ПОВ’ЯЗАНА СКРОМНІСТЬ?

6, 7. Що таке смиренність і як з нею пов’язана скромність?

⁶ Скромність і смиренність — тісно пов’язані між собою риси. У Біблії смиренність — це відсутність гордості і пихатості (Філ. 2:3). Смиренна людина зазвичай є скромною, може правильно оцінити свої здібності й досягнення, визнає свої помилки і приймає поради та нові ідеї. Смиренність дуже подобається Єгові.

⁷ Згідно з Біблією, скромна людина теж має правильну думку про себе та усвідомлює свої обмежені можливості. У біблійному тексті мовою оригіналу, очевидно, наголошується, як усвідомлення своїх обмежених можливостей має впливати на наше поводження з іншими.

8. Які тривожні ознаки свідчать про нескромність у мисленні і поведінці?

⁸ З чого може бути видно, що ми почали думати чи поводитися нескромно? Розгляньмо кілька тривожних ознак. Можливо, ми надто високої думки про себе або пишаємося своїми обов’язками (Рим. 12:16). Або привертаємо до себе увагу неналежним чином (1 Тим. 2:9, 10). Або ж ми наполягаємо на чомусь з огляду на власне становище, зв’язки чи тому що просто вважаємо свою думку ліпшою (1 Кор. 4:6). Якщо ми так поводимося, то можемо навіть не усвідомлювати, що перетнули межу між скромністю і зухвалістю.

9. Через що дехто став зухвалим? Наведіть біблійний приклад.

⁹ Будь-хто може поводитися нескромно, якщо на короткий час піддасться плотським бажанням. Самолюбні амбіції, заздрість і нестримний гнів призводять до багатьох зухвалих учинків. Біблійні персонажі, наприклад Авесалом, Уззія і Навуходоносор, пішли на поводі таких учинків плоті, і Єгова їх впокорив за їхню зухвалість (2 Сам. 15:1—6; 18:9—17; 2 Хр. 26:16—21; Дан. 5:18—21).

10. Чому ми не повинні робити поспішних висновків про спонуки інших людей? Наведіть біблійний приклад.

¹⁰ Але існують також інші причини того, чому людина може поводитися нескромно. Приміром, розгляньмо біблійні розповіді, записані в Буття 20:2—7 і Матвія 26:31—35. Чи до зухвалих учинків Авімелеха і Петра спону́кали грішні бажання? Чи вони просто не знали всіх фактів або повелися необачно? Було б мудро не робити поспішних висновків про спонуки інших людей, адже ми не бачимо, що в їхньому серці. (Прочитайте Якова 4:12.)

УСВІДОМЛЮЙМО СВОЮ РОЛЬ

11. Як скромність пов’язана з усвідомленням нашої ролі в Божому устрої?

¹¹ Скромність насправді починається з усвідомлення нашої ролі в Божому устрої. Оскільки Єгова є Богом порядку, він відвів кожному з нас певну роль у його сім’ї. У кожного в зборі своя роль, але всі ми потрібні. Завдяки своїй незаслуженій доброті Єгова наділив нас певними дарами, вміннями, здібностями і талантами. Ми можемо послуговуватися ними, щоб славити Бога, а також на добро іншим (Рим. 12:4—8). Зробивши нас управителями, Єгова виявив нам честь і довіру та поклав на нас відповідальність. (Прочитайте 1 Петра 4:10.)

12, 13. Чому не варто дивуватися, що наша роль у Божому устрої час від часу змінюється?

¹² Однак наша роль у Божому устрої не є постійною. З часом вона може змінюватися. Розгляньмо приклад Ісуса. Спочатку в Єгови був тільки він (Присл. 8:22). Пізніше Ісус допомагав створювати інших духовних істот, матеріальний всесвіт і зрештою людей (Кол. 1:16). Згодом Ісус виконував нову роль на землі: спершу був безпорадним немовлям, а потім дорослим чоловіком (Філ. 2:7). Після своєї жертовної смерті Ісус повернувся в небо до духовного життя і в 1914 році став Царем Божого Царства (Євр. 2:9). І це не була остання зміна його завдання. Після свого Тисячолітнього правління Ісус передасть Царство Єгові, щоб «Бог був усім для всіх» (1 Кор. 15:28).

¹³ Наші завдання також можуть час від часу змінюватися, нерідко через рішення, які ми приймаємо. Приміром, ви вирішили одружитися чи у вас з’явилися діти. Або у старші роки ви спростили своє життя і розпочали повночасне служіння. Всі ці рішення пов’язані з певними обов’язками та відповідальністю. Зі зміною обставин ми можемо робити більше або менше. Молоді ми чи літні, маємо добре здоров’я чи слабке, Єгова завжди знає, як найліпше послуговуватися у служінні кожним з нас. Він не сподівається від нас занадто багато і дуже цінує все, що ми робимо (Євр. 6:10).

14. Як скромність допомагає нам бути задоволеними і зберігати радість у будь-якій ситуації?

¹⁴ Ісус знаходив радість у кожному своєму завданні, і ми теж можемо радіти, виконуючи свої завдання (Присл. 8:30, 31). Скромна людина не вважає, що її завдання або обов’язки в зборі якось обмежують її. Вона не хвилюється, чи отримає в майбутньому доручення, і не зосереджується на досягненнях інших. Навпаки, така людина докладає всіх зусиль, щоб бачити зміст у тому, що вона робить, і радіти цим, адже розуміє, що її завдання походить від Єгови. Водночас вона щиро поважає роль, яку Єгова відвів іншим. Скромність допомагає нам з радістю підтримувати інших і ставитися до них з належною пошаною (Рим. 12:10).

ЩО НЕ ОЗНАЧАЄ БУТИ СКРОМНИМ

15. Чого ми вчимося зі скромності Гедеона?

¹⁵ Чудовий приклад скромності подав Гедеон. Коли ангел Єгови вперше з’явився Гедеонові, цей чоловік сказав про своє скромне походження і становище (Суд. 6:15). Прийнявши від Єгови доручення, Гедеон переконався, що повністю зрозумів, чого від нього сподівається Єгова, і просив у нього керівництва (Суд. 6:36—40). Гедеон був сміливим і відважним. Все ж він діяв мудро та обачно (Суд. 6:11, 27). Гедеон виконував своє завдання не задля того, щоб отримати славу. Натомість, виконавши його, він одразу повернувся додому (Суд. 8:22, 23, 29).

16, 17. Що скромна людина бере до уваги, коли думає про духовний поступ?

¹⁶ Якщо ми скромні, це не означає, що ми не повинні прагнути додаткових обов’язків у служінні чи приймати їх. Біблія заохочує всіх нас робити поступ (1 Тим. 4:13—15). Але чи для цього наше завдання має змінитися? Не обов’язково. Завдяки благословенню Єгови ми можемо зростати духовно, хоч би яке служіння тепер виконували. Ми можемо постійно розвивати дані Богом здібності і збагачуватися добрими вчинками.

¹⁷ Перш ніж приймати нове доручення, скромна людина довідається, чого від неї вимагається. Потім вона чесно оцінить свої обставини. Наприклад, чи зможе вона виконувати більше роботи або обов’язків і при цьому не нехтувати іншими важливими справами? Чи можна передати деякі з її обов’язків іншим? Якщо відповідь на одне чи обидва запитання заперечна, то, можливо, варто знайти когось іншого, хто зміг би виконати це доручення. Потрібно з молитвою і реалістично все проаналізувати, щоб переконатися, чи ми не беремо на себе більше, ніж нам під силу. Скромність може спонукати нас сказати «ні».

18. а) До чого спонукуватиме нас скромність, коли ми отримаємо нове завдання? б) Як Римлян 12:3 допомагає нам бути скромними?

¹⁸ Якщо ми погодимося виконувати нове завдання, приклад Гедеона нагадуватиме нам, що ми не можемо досягти успіху без вказівок і благословення Єгови. Адже всі ми отримали заохочення «скромно ходити зі своїм Богом» (Мих. 6:8). Беручись за нове завдання, ми повинні з молитвою подумати над тим, що Єгова каже нам через своє Слово й організацію. Нам треба вчитися пристосовувати свої невпевнені кроки до надійного проводу Єгови. Тож пам’ятаймо, що нас звеличують не наші власні здібності, а смирення Єгови (Пс. 18:35). Якщо ми вирішили скромно ходити з Богом, це допоможе нам уникати занадто високої чи занадто низької думки про себе. (Прочитайте Римлян 12:3.)

19. Чому ми повинні розвивати скромність?

¹⁹ Скромна людина віддає Єгові честь, якої він достойний, оскільки Єгова є нашим Творцем і Володарем всесвіту (Об’яв. 4:11). Завдяки скромності ми задоволені своєю роллю в Божому устрої і добре її виконуємо. Скромність стримує нас від зухвалих вчинків і сприяє єдності серед народу Єгови. Скромність спонукує нас вважати інших вищими від себе та заохочує нас бути обачними й уникати серйозних помилок. Тому скромність все ще важлива для всіх Божих служителів, і Єгова цінує тих, хто розвиває цю рису. А як бути, коли ми зазнаємо́ тиску? Наступна стаття покаже нам, як залишатися скромними в будь-яких ситуаціях?

1—3. Чого не зробив невідомий пророк з Юди і яким був результат? (Дивіться ілюстрацію на початку статті.)

ПІД ЧАС правління царя Єровоама Єгова послав одного пророка з Юди, щоб той передав нещадну звістку осуду відступницькому царю Ізраїля. Смиренний пророк вірно передав Божу звістку, а Єгова захистив свого служителя від несамовитого гніву Єровоама (1 Цар. 13:1—10).

² По дорозі додому цей пророк несподівано зустрів старого чоловіка з поблизького Бетеля. Чоловік назвався пророком Єгови. Він обманом схилив молодшого чоловіка до непослуху чітким вказівкам Єгови: «Не їж там [в Ізраїлі] хліба, не пий води і не повертайся тією дорогою, якою прийшов». Це не сподобалося Єгові. Пізніше по дорозі додому на Божого пророка напав лев і вбив його (1 Цар. 13:11—24).

³ Чому пророк, який колись був скромним, виявив зухвалість і пішов з тим брехливим чоловіком? Біблія не говорить про це. Але, можливо, він зовсім забув, що мав «скромно ходити зі своїм Богом». (Прочитайте Михея 6:8.) Згідно з Біблією, ходити з Єговою означає покладатися на нього, підтримувати його верховну владу і слухатися його проводу. Скромна людина добре усвідомлює свої можливості і постійно спілкується зі своїм люблячим всемогутнім Батьком. Пророк міг попросити Єгову уточнити його вказівки, але Біблія не говорить, що він це зробив. Іноді нам теж доводиться приймати складні рішення, і не завжди легко розпізнати правильний шлях. Якщо ми скромно шукаємо вказівок Єгови, то зможемо уникати серйозних помилок.

4. Про що ми довідаємося в цій статті?

⁴ З попередньої статті ми довідалися, чому скромність все ще важлива для християн і що означає бути скромним. Але в яких ситуаціях може виявлятися, наскільки ми скромні? І як нам розвивати цю позитивну рису, щоб залишатися скромними, навіть зазнаючи тиску? Щоб відповісти на ці запитання, ми розглянемо три поширені ситуації, в яких може перевірятися наша скромність. Також ми побачимо, як нам мудро поводитися в кожній з них (Присл. 11:2).

КОЛИ НАШІ ОБСТАВИНИ ЗМІНЮЮТЬСЯ

5, 6. Як Барзіллай виявив скромність?

⁵ Те, як ми реагуємо на зміну наших обставин чи обов’язків, може показувати, наскільки ми скромні. Коли Барзіллаю було 80 років, Давид запросив його жити при царському дворі. Для Барзіллая це, мабуть, була велика честь. Якби він прийняв Давидове запрошення, то міг би і далі перебувати у товаристві царя. Все ж Барзіллай відмовився. Чому? Тому що він був у поважному віці. Барзіллай сказав Давидові, що не хоче стати для царя тягарем. Тож Барзіллай запропонував замість себе Кімгама, очевидно, одного зі своїх синів (2 Сам. 19:31—37).

⁶ Завдяки скромності Барзіллай прийняв розсудливе рішення. Він відхилив Давидове запрошення не через те, що почувався нездатним виконувати обов’язки чи хотів спокійно провести решту свого життя. Барзіллай просто визнавав, що його обставини змінюються, і розумів свої обмежені можливості. Він не хотів брати на себе більше, ніж був у стані робити. (Прочитайте Галатів 6:4, 5.) Якщо ми зосереджуємося на становищі, славі чи визнанні, це тільки сприяє пихатості, суперництву і зрештою розчаруванню (Гал. 5:26). Але скромність допомагає всім нам використовувати свої сили і здібності для того, щоб нести славу Богові і якнайліпше допомагати іншим (1 Кор. 10:31).

7, 8. Як скромність допомагає нам не стати самовпевненими?

⁷ Якщо нам доручають більше обов’язків або наділяють більшою владою, може бути важко залишатися скромними. Коли Неемія почув про жалюгідне становище юдеїв у Єрусалимі, він почав палко молитися до Єгови (Неем. 1:4, 11). Єгова злив свої благословення на Неемію, коли цар Артаксеркс призначив його намісником в тому краю. Але, незважаючи на своє визначне становище, багатство і відносну владу, Неемія ніколи не покладався на власний досвід чи здібності. Він продовжував ходити з Богом і постійно шукав керівництва Єгови, читаючи Божий закон (Неем. 8:1, 8, 9). Неемія не правив іншими деспотично, а служив їм за свій кошт (Неем. 5:14—19).

⁸ Приклад Неемії показує, як скромність допоможе нам не стати самовпевненими, коли ми отримуємо нове завдання чи додаткові обов’язки. Скажімо, старійшина, який покладається лише на власний досвід, може почати вирішувати справи збору, не помолившись до Єгови. Дехто спершу приймає рішення, а потім просить Єгову поблагословити його рішення. Але чи це свідчить про скромність? Скромна людина буде завжди пам’ятати про свою відповідальність перед Богом і про свою роль у Божому устрої. Незалежно від наших здібностей, нам треба бути обережними, щоб не покладатися на себе, особливо коли в нас виникає вже знайома нам ситуація чи проблема. (Прочитайте Прислів’я 3:5, 6.) Належачи до Божої родини, ми маємо зосереджуватися на своїй ролі у сім’ї чи зборі, а не на становищі чи просуванні по службовій драбині (1 Тим. 3:15).

КОЛИ НАС КРИТИКУЮТЬ ЧИ ХВАЛЯТЬ

9, 10. Як скромність допоможе нам, коли нас несправедливо критикують?

⁹ Нелегко панувати над своїми почуттями, коли нас несправедливо критикують. Анна часто плакала через Пенінну, свою суперницю, яка уїдливо глузувала з неї. Чоловік любив Анну, але вона була бездітна. Пізніше, коли Анна молилася перед святим наметом, первосвященик Ілій помилково звинуватив її в тому, що вона п’яна. Тільки уявіть! Однак попри все це Анна завдяки скромності стрималася і з повагою відповіла Ілію. Її зворушлива молитва записана в Біблії. У ній Анна висловила свою віру, хвалу і вдячність (1 Сам. 1:5—7, 12—16; 2:1—10).

¹⁰ Скромність допоможе і нам перемагати «зло добром» (Рим. 12:21). У світі Сатани ми нерідко стикаємося з несправедливістю і мусимо боротися з тим, щоб не дратуватися через поведінку лихих людей (Пс. 37:1). Ще більший біль можуть приносити проблеми, які виникають між духовними братами і сестрами. Скромна людина буде наслідувати Ісуса. У Біблії сказано: «Коли його ображали, він не відповідав тим самим... а ввірив себе тому, хто судить праведно» (1 Пет. 2:23). Ісус знав, що помста належить Єгові (Рим. 12:19). Християнам також потрібно бути смиренними і не віддавати «кривдою за кривду» (1 Пет. 3:8, 9).

11, 12. а) Як скромність допоможе нам правильно реагувати на лестощі чи надмірну похвалу? б) Як скромність має впливати на наш вибір одягу і зовнішнього вигляду, а також на нашу поведінку?

¹¹ Те, як ми реагуємо на лестощі або похвалу, теж може показувати, чи ми скромні. Розгляньмо, як повелася Естер після несподіваного повороту подій. Вона була надзвичайно гарна і впродовж року їй робили косметичні процедури. Щодня вона спілкувалася з багатьма молодими жінками з цілої Перської імперії, які намагалися здобути увагу царя. Все ж Естер залишалася ввічливою і спокійною. Вона не стала самовдоволеною чи нескромною навіть після того, як цар зробив її царицею (Ест. 2:9, 12, 15, 17).

¹² Завдяки скромності наш одяг, зовнішній вигляд і поведінка завжди свідчитимуть про нашу повагу до інших та до себе. Ми усвідомлюємо, що завойовуємо серця людей, виявляючи «спокійний і лагідний дух», а не хвастаючи або звертаючи на себе неналежну увагу. (Прочитайте 1 Петра 3:3, 4; Єрем. 9:23, 24.) Самовдоволення в нашому серці зрештою переросте у вчинки. Можливо, ми натякаємо іншим, що в нас особливі обов’язки, ми в курсі конфіденційних справ чи дружимо з відповідальними братами. Або ж, розповідаючи про певні ідеї чи досягнення, ми стараємося подати все так, ніби це суто наша заслуга, хоча інші теж внесли свою лепту. Подумаймо про чудовий приклад Ісуса. Він часто цитував Єврейські Писання. Але, будучи скромним, Ісус говорив так, щоб слухачі добре розуміли, що його слова не є плодом його власної мудрості, а походять від Єгови (Ів. 8:28).

КОЛИ ПРИЙМАЄМО РІШЕННЯ

13, 14. Як скромність допоможе нам приймати ліпші рішення?

¹³ Наша скромність може перевірятися також тоді, коли ми приймаємо рішення. Коли апостол Павло перебував у Кесарії, пророк Агав сказав йому, що його заарештують, якщо він піде в Єрусалим. Павла могли там навіть убити. Боячись найгіршого, брати благали його не йти туди. Але їм не вдалося його відрадити. Він не був самовпевнений і разом з тим не ціпенів від страху. Павло сказав, що повністю покладається на Єгову і готовий виконувати своє завдання до кінця, хоч би куди він потрапив з волі Єгови. Почувши це, брати виявили скромність і перестали заперечувати та підтримали рішення Павла піти до Єрусалима (Дії 21:10—14).

¹⁴ До того ж завдяки скромності ми можемо приймати мудрі рішення навіть тоді, коли не знаємо, як все повернеться, і не можемо вплинути на це. Наприклад, ми хочемо розпочати повночасне служіння. А що станеться, якщо ми захворіємо? Що, коли наші літні батьки потребуватимуть допомоги? Як ми даватимемо собі раду в похилому віці? Хоч би скільки ми молились чи проводили дослідження, ми не отримаємо повної відповіді на такі запитання (Еккл. 8:16, 17). Ми маємо довіряти Єгові і визнавати свої обмежені можливості. Після того як ми проведемо дослідження, порадимося з іншими і будемо молитися до Бога про керівництво, нам треба робити кроки в напрямку, в якому нас веде Божий дух. (Прочитайте Екклезіаста 11:4—6.) Так Єгова матиме, що благословляти, або зможе злегка змінити наші цілі (Присл. 16:3, 9).

РОЗВИВАЙМО СКРОМНІСТЬ

15. Як роздуми про Єгову допоможуть нам залишатися смиренними?

¹⁵ Як ми побачили, скромність має так багато переваг. Тож як нам розвивати її ще більшою мірою? Розгляньмо чотири способи. По-перше, ми розвиватимемо скромність і глибоку повагу до Єгови, якщо з вдячністю будемо роздумувати над його незрівнянними рисами і становищем (Ісаї 8:13). Пам’ятаймо, що ми ходимо з Всемогутнім Богом, а не з ангелом чи людиною. Усвідомлення цього спонукуватиме нас смиренно підкоритися «під могутню руку Бога» (1 Пет. 5:6).

16. Як роздуми над тим, наскільки сильно нас любить Єгова, спонукують нас бути скромними?

¹⁶ По-друге, розвивати скромність допоможуть нам роздуми над тим, наскільки сильно нас любить Єгова. Апостол Павло писав, що Єгова оточив «більшою честю» менш почесні частини людського тіла (1 Кор. 12:23, 24). Так само Єгова дбає про кожного з нас, незважаючи на наші обмежені можливості. Він не порівнює нас з іншими і не позбавляє нас своєї любові, коли ми робимо помилки. Знаючи, що Єгова любить нас, ми почуваємося безпечно, хоч би яку роль ми виконували в його сім’ї.

17. Яку користь ми отримаємо, якщо вчимося шукати щось добре в інших?

¹⁷ По-третє, якщо ми, наслідуючи Бога, шукаємо щось добре в інших, то починаємо глибше цінувати ту роль, яку Єгова відвів нам у служінні. Ми не намагатимемося бути в центрі уваги і не втручатимемось у чужі справи, а, виявляючи скромність, будемо частіше шукати в інших поради і погоджуватися з їхньою думкою (Присл. 13:10). Ми радітимемо з тими, хто отримує нові обов’язки. Крім того, ми будемо нести хвалу Єгові за благословення, які він зливає на «все [наше] братство у світі» (1 Пет. 5:9).

18. Як ми можемо розвивати скромність, навчаючи своє сумління?

¹⁸ По-четверте, ми розвиватимемо скромність, навчаючи своє сумління згідно з біблійними принципами. Ми станемо розсудливішими, коли будемо зі скромністю вчитися дивитись на все з погляду Єгови. Якщо ми регулярно вивчаємо Біблію, молимося і застосовуємо набуті знання, то поступово тренуємо своє сумління (1 Тим. 1:5). Ми вчимось ставити інтереси інших вище за свої. Якщо ми виконуємо свою роль, Єгова, як і обіцяв, «довершить [наше] навчання», допомагаючи нам розвивати скромність та інші приємні йому риси (1 Пет. 5:10).

19. Що допоможе нам залишатися скромними вічно?

¹⁹ Через єдиний зухвалий вчинок невідомий пророк з Юди втратив життя і добру репутацію в Бога. Але все-таки можливо залишатися скромними в будь-яких ситуаціях. І це довели вірні служителі, які жили до нас, а також скромні служителі нашого часу. Чим довше ми ходимо з Єговою, тим скромнішими маємо ставати (Присл. 8:13). Хоч би якою була наша роль тепер, ходити з Єговою — це вже найбільша честь. Дорожімо цією честю і продовжуймо робити все можливе, щоб скромно ходити з Єговою вічно.