Яка була вартість двох монет бідної вдови?

У першому сторіччі нашої ери річний храмовий податок, який сплачували євреї, становив дві драхми — середня дводенна зарплата (Матвія 17:24). Ісус сказав, що «за одну дрібну монету», яка відповідала заробітку за 45 хвилин роботи, можна було придбати двох горобців, а п’ятьох горобців — за дві дрібні монети, що дорівнювали платні приблизно за 90 хвилин роботи (Матвія 10:29; Луки 12:6).

Пожертва на храм, яку зробила бідна вдова, була дуже мізерна, за неї не можливо було купити і п’яти горобців. Її дві монетки, дві лепти, були найдрібнішими мідними монетами в Ізраїлі тих часів. Вони становили тільки 64-ту частину плати за день роботи, тобто це була вартість праці за менш як 12 хвилин робочого дня, тривалістю 12 годин.

Ісус Христос сказав, що дар вдови цінніший від дарів усіх тих, які давали «через те, що мають надмір». Чому дар вдови був таким цінним в очах Ісуса? У розповіді говориться, що жінка мала «дві монетки», тож одну могла пожертвувати, а другу залишити собі. Проте вона пожертвувала «все, що мала, весь свій прожиток» (Марка 12:41—44; Луки 21:2—4).

[Ілюстрація на сторінці 12]

Лепта в натуральну величину