Шлях до валютної уніфікації

На утримування кордонів іде багато коштів. Митні процедури на кордонах 15 країн-членів ЄС коштували їм приблизно 12 мільярдів євро щорічно. Не дивно, що новий порядок перетинання європейських кордонів позитивно вплинув на економіку. Тепер у межах спільного ринку з країни в країну можуть вільно пересуватися 370 мільйонів мешканців ЄС, що створює великий економічний потенціал. Як було досягнуто такого успіху?

У лютому 1992 року члени урядів зробили великий крок на шляху до об’єднання, підписавши Договір про Європейський Союз, або Маастрихтські угоди. Цей договір заклав основу для утворення єдиного ринку Європи, центрального банку і спільної валюти. Проте залишилась ще одна важлива проблема — коливання обмінного курсу. Адже через зміну валютних курсів сьогоднішня ділова операція може цілком інакше виглядати завтра.

Для усунення цієї перешкоди на шляху до інтеграції було створено економічний і монетарний союз та спільну грошову одиницю євро. Таким чином ліквідовано витрати на обмін валют і зникла необхідність страхування від ризику зміни валютних курсів. Завдяки цьому видатки на ділові операції зменшились, а торгівля інтернаціоналізувалась. Це у свою чергу сприяє створенню більшої кількості робочих місць і зростанню спроможності витрачати зароблені гроші, від чого користь матиме кожен.

Заснування 1998 року Європейського Центробанку стало ще одним важливим етапом на шляху до створення єдиної валюти. Цей незалежний банк, що у Франкфурті (Німеччина), проводить єдину для країн-членів ЄС монетарну політику. Центробанк намагається утримувати низький рівень інфляції у так званій єврозоні, яка складається з 11 країн-членів ЄСa, та стабілізувати валютні курси євро, долара і єни.

У двері ЄС стукають нові члени

Прихильники єдиної валюти сподіваються, що країни-члени ЄС, котрих ще не прийняли у Монетарний союз Європи, зможуть виконати вимоги союзу до 2002 року, коли передбачається замінити європейські валюти монетами і банкнотами євро. Якщо Великобританія, Данія та Швеція усе-таки зважаться прийняти євровалюту, то й там замість фунтів і крон з’явиться євро.

А тим часом шість інших європейських країн стукають у двері ЄС. Це Естонія, Кіпр, Польща, Словенія, Угорщина та Чеська Республіка. Ще п’ять країн чекають своєї черги — Болгарія, Латвія, Литва, Румунія та Словаччина. Приєднання коштуватиме недешево. За деякими оцінками, країни ЄС у 2000—2006 роках повинні будуть виділити 80 мільярдів євро на допомогу десятьом новим членам, тобто країнам Східної Європи.

Однак, щоб відповідати вимогам вступу до ЄС, новим членам слід збільшити свої фонди на суму, яка в багато разів перевищує допомогу від Союзу. Наприклад, видатки Угорщини на розбудову доріг і залізниць становитимуть 12 мільярдів євро. Очищення води обійдеться Чеській Республіці в 3,4 мільярда євро, а Польща мусить витратити 3 мільярди євро на зменшення викидів сполук сірки в атмосферу. І все ж, з погляду урядів країн-кандидатів у члени, користь переважує будь-які витрати передусім тому, що зростуть обсяги торгівлі з країнами ЄС. Проте кандидати мусять ще чекати. Згідно з теперішньою громадською думкою, нових членів можна приймати тільки тоді, коли ЄС залагодить внутрішні фінансові справи.

[Рамка на сторінці 6]

А ось і євро!

Хоч монети і банкноти країн-членів Європейського Союзу не вийдуть з обігу до 2002 року, безготівкові грошові операції вже здійснюються в євровалюті. Перехід на нову валюту був для банків грандіозною справою. Встановлено постійні обмінні курси національних валют країн-членів ЄС щодо євро. Фондові біржі подають ціни в євро. Чимало магазинів та підприємств зазначають ціни товарів і в євро, і в національній валюті.

Такі нововведення у торгівлі призведуть до кардинальних змін, особливо в житті багатьох старших людей, яким доведеться розпрощатися зі звичними франками, лірами та німецькими марками. У магазинах та банках треба замінити касові апарати. Щоб перехід на нову грошову систему був якомога спокійнішим, розпочато офіційну інформаційну кампанію, за допомогою якої населення повідомляють про введення і використання євро.

Попри позосталі перешкоди, введення євро наближається. Вже розпочали карбувати і друкувати нові монети й банкноти. А це неабияка робота. Навіть у такій маленькій країні, як Нідерланди, з населенням 15 мільйонів, нові гроші виготовлятимуть три роки поспіль, аби до 1 січня 2002 року мати 2,8 мільярда монет і 380 мільйонів банкнот. Якби скласти всі нові банкноти у стіс, він був би 20 кілометрів заввишки!