Яким є наш світ нині?

ЯКЩО ви з того покоління, що пам’ятає 1945 рік, то чи помітили зміни у принципах і нормах моралі? Мільйони людей засвоїли «нову мораль», що, на загальну думку, дає більшу свободу дій. Але якою ціною?

Один 70-річний чоловік, що під час другої світової війни служив в американському військово-морському флоті, каже: «У 1940-х між людьми було набагато більше довір’я і сусіди допомагали одні одним. У Каліфорнії, де ми жили, нам не потрібно було замикати двері. Тоді не було вуличного злочинства й, звичайно ж, збройних заворушень у школах. З того часу довір’я практично зникло». А яка ситуація нині у вашій місцевості? Кажуть, що в Нью-Йорку половина підлітків старше 14 років носить зі собою зброю. У декотрих школах поставлено металошукачі, щоб знаходити в учнів ножі, різаки та вогнепальну зброю. Щороку в США близько мільйона дівчат-підлітків вагітніє й третина з них вдається до абортів. Багато юначок підліткового віку стають матерями — діти народжують дітей.

Потужні гомосексуальні й лесбійські лобі популяризують свій спосіб життя настільки ефективно, що чимраз більше людей дивляться на них крізь пальці або підтримують їх. Але їм, як й іншим, таке життя обходиться дорогою ціною нездужань і смерті через хвороби, що передаються статевим шляхом, як, наприклад, СНІД. Епідемія СНІДу поширилась на гетеросексуалістів та тих, хто зловживає наркотиками. Вона косить людей в Африці, Європі й Північній Америці. І цьому не видно кінця.

У книжці «Історія приватного життя» (англ.) говориться: «Буйність, алкоголізм, наркотики — це головні вияви збоченої поведінки шведського суспільства». Таке твердження також справджується у випадку більшості країн західного світу. У результаті занепаду релігійних цінностей, навіть серед багатьох представників кліру, настає повноводдя моральної деградації.

Зловживання наркотиками в той час і тепер

У 1940-х роках зловживання наркотиками було майже невідоме серед звичайного населення західного світу. Безперечно, люди чули про морфій, опіум і кокаїн, але порівняно незначна кількість людей зловживала ними. Тоді не було королів наркобізнесу, про яких ми чуємо сьогодні. На вулицях не стояли продавці наркотиків. А яка ситуація нині, 1995 року? Багато наших читачів знають відповідь, беручи до уваги те, що бачать у своїй місцевості. Душогубства, пов’язані з наркотиками, стали буденним явищем у багатьох головних містах світу. Політики та судді стають маріонетками в руках потужних королів наркобізнесу, котрі можуть винести й здійснити наказ усунути будь-котру впливову особу, що не бажає співпрацювати з ними. Історія, котра трапилась недавно в Колумбії, та її зв’язок із наркотиками свідчать про це.

Тільки в Сполучених Штатах Америки наркотична чума щороку пожинає близько 40 000 жертв. Такої проблеми, звичайно ж, не існувало у 1945 році. Не дивниця, що після багаторічних спроб уряду усунути проблему зловживання наркотиками Патрік Мурфі, колишній комісар поліції Нью-Йорку, написав статтю у газету «Вашингтон пост» з таким заголовком: «Війна з наркотиками закінчилась — наркобізнес виграв»! Він каже, що «торгівля наркотиками... нині є серед найуспішніших підприємств у [Сполучених Штатах] з прибутком, котрий може сягати до 150 мільярдів доларів США на рік». Це проблема великих масштабів і, схоже, нерозв’язна. Зловживання наркотиками знаходить собі дедалі більшу клієнтуру, і, як це буває й з іншими пороками, його клієнтура стає залежною. Ця індустрія підтримує економіку декількох держав.

Джон К. Ґалбрейт, професор економічних наук, написав у своїй книжці «Культура задоволення» (англ.): «Торгівля наркотиками, безладна стрілянина та інші злочини разом з дезорієнтацією й дезінтеграцією родини стали сьогодні загальними явищами повсякденного життя». Він сказав, що суспільні меншини в багатьох великих містах Америки «нині є центрами страху й розпачу» і що «слід сподіватися більшого обурення та громадського неспокою». Чому? А тому, що, за його словами, багаті стають багатішими, а бідні, «нижчий клас», кількість якого зростає, стають ще біднішими.

Щупальця міжнародної злочинності

Нині нагромаджуються факти, що злочинні угруповання поширюють свій вплив на цілий світ. Протягом багатьох років організована злочинність Італії та Сполучених Штатів Америки із своїми злочинними групами підтримують зв’язки між собою. Але тепер Генеральний секретар ООН Бутрос Бутрос Ґалі застерігає, що «організована злочинність транснаціональних масштабів... зухвало нехтує кордонами й стає всесвітньою впливовою силою». Він сказав: «В Європі, Азії, Африці та Америці діють сили темряви, й ні одне суспільство не захищене від них». Він також сказав, що «транснаціональні злочини... підривають основи міжнародного демократичного порядку. [Вони] отруюють атмосферу ділових стосунків, корумпують політичних діячів та зводять нанівець права людини».

Карта світу змінилась

Вацлав Гавел, президент Чеської Республіки, зазначив у промові, проголошеній у Філадельфії (США), що найвидатнішими політичними подіями другої половини XX сторіччя стали: розвал колоніалізму й падіння комунізму в Східній Європі. Якщо порівняти карту світу 1945 року з картою 1995-го, можна одразу зрозуміти, які перевороти відбулися на світовій сцені, особливо в Азії, Африці та Європі.

Порівняймо політичну ситуацію цих двох дат. Під час 50-річного панування комунізм досягнув свого розквіту лише для того, щоб ганебно повалитися у більшості колишніх комуністичних країн. У тих країнах тоталітарне правління замінилося певною формою «демократії». А втім, багато людей важко переносять наслідки переходу їхнього суспільства на ринкову економіку. Там процвітає безробіття, а гроші часто нічого не вартують. У 1989 році російський рубель коштував 1,61 долара США. Сьогодні один долар коштує 4300 рублів!

У журналі «Модерн матюріті» повідомляється, що нині 40 мільйонів росіян живуть за межею бідності. Одна росіянка сказала: «Ми навіть не можемо собі дозволити померти. Ми не можемо собі дозволити похорону». Навіть дешевий похорон обходиться у 400 000 рублів. Непоховані тіла купами лежать у моргах. Водночас слід зазначити, що понад 36 мільйонів американців живе за межею бідності у Сполучених Штатах Америки!

Кореспондент-фінансист газети «Ґардіан уїклі» Вілл Гаттон писав про проблеми Східної Європи. У статті «Вхід у добу розпачу» він твердить: «Падіння комунізму й повернення Росії до її попереднього розміру, якою вона була у XVIII сторіччі,— це події, які все ще важко збагнути». З колишньої Радянської імперії нині утворилося 25 держав. Він сказав, що «овації з приводу падіння комунізму тепер переходять у дедалі більше занепокоєння майбуттям... Ймовірність скотитися до економічної та політичної анархії дуже велика, й Західна Європа не імунізована від цього».

Не дивним є резюме таких песимістичних суджень Гаттона у цій статті: «Світові потрібен компас, який ефективніший від простого заклику до демократії та ринку, проте його нелегко знайти». І справді, куди державам звернутися за допомогою у вирішенні проблем? Наступна стаття поміщатиме відповідь на це.

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 10]

ООН від 1945 року

Чому ООН, що утворилася 1945 року, не в стані відвернути таку кількість війн? Генеральний секретар Бутрос Бутрос Ґалі висловився у своїй промові «Порядок денний миру»: «Організація Об’єднаних Націй виявилась безсилою у залагодженні багатьох цих криз через вето (їх було 279), накладених на Раду безпеки, що були наочним виявом поділень у той період [«холодної війни» між капіталістичними й комуністичними урядами]».

Чи ООН не намагається утримувати мир між державами? Намагається, але великими коштами. «За відтинок часу від 1945 до 1987 року було організовано 13 воєнних операцій для підтримки миру, відтак ще інших 13. Підраховано, що до січня 1992 року під прапором Організації Об’єднаних Націй служило 528 000 представників військового, поліцейського й цивільного персоналу. Понад 800 з них із 43 країн загинули під час бойових операцій ООН. Сума затрачених грошей на ці операції до 1992 року становила близько 8,3 мільярда доларів США».

[Відомості про джерело]

Tank and missile: U.S. Army photo

[Рамка на сторінці 11]

Телевізор —

просвітитель чи розтлитель?

Порівняно небагато родин мало телевізор 1945 року. Він тоді ще був на примітивному етапі чорно-білого зображення. Нині телевізор є злодієм часу, якому прощають і котрий втручається в життя майже кожної родини розвиненого світу й майже кожного села світу, що розвивається. Хоча й менша кількість програм має освітній характер і духовно зміцняє людину, зате більшість — принижує моральні цінності й задовольняє найнижчі почуття широкого загалу. Якщо зважити на популярність відеофільмів, зиск від порнографічних фільмів та фільмів «тільки для дорослих» є ще одним цвяхом на труні доброго смаку та здорової моралі.

[Ілюстрація на сторінці 9]

За період від 1945 року такі війни, як у В’єтнамі, обійшлися у понад 20 мільйонів смертей.

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 8]

Patrick Frilet/Sipa Press

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 8]

Luc Delahaye/Sipa Press