Проповідування в Мапуту — інтригуючій столиці Мозамбіку!

У Мозамбіку 1991 року Свідки Єгови отримали визнання законом. Відтоді проповідування доброї новини про Боже Царство дуже поширилось у цій тропічній країні на південно-східному узбережжі Африки. Подальший опис розповідає, як Свідки Єгови виконують свою роботу навчання Біблії в Мозамбіку, особливо в районі столиці Мапуту.

МОЗАМБІК має м’який клімат завдяки впливові на погоду теплого Індійського океану. Вишукані, облямовані пальмами, пляжі та коралові рифи рясніють вздовж узбережжя. Велика затока із спокійними водами простягається на південь країни і це є ідеальним місцем для розташування її столиці Мапуту.

Проте краса й спокій цієї землі замасковують її історію насильства. Протягом століть вона боролася проти іноземного панування перше арабів, а потім португальців. Останні прибули із цілковитим благословенням католицької церкви, щоб грабувати скарби цієї землі — слонову кістку, золото — й здобувати рабів. Зрештою після століть колоніального гніту вона визволилася внаслідок важкої внутрішньої боротьби, що довело 1975 року до незалежності. На жаль, зміна не сприяла безпечнішому життю, тому що в країні розпочалася громадянська війна, у результаті якої люди ще більше постраждали, особливо невинне сільське населення.

Мапуту — столиця

В останнє десятиріччя тисячі жителів Мозамбіку втекли до відносно безпечних містечок та міст. Це особливо помітно в Мапуту, де суміш незвичайної португальської архітектури й мальовнича Африка придають місту атмосфери вируючого життя. Прогулюючись широкими вулицями міста Мапуту, обсадженими деревами, перше, що ви зауважите, є натовпи людей, поглинуті своїми щоденними справами. Але так тільки здається. «Незважаючи на перенаселеність і труднощі щоденного життя, люди завжди схильні до дружнього ставлення,— примічає Родріґо, який служить місіонером у Мапуту.— Ви майже ніколи не зустрінете грубіяна!» Так, жителі Мозамбіку відомі як щирі та дружні люди.

Звичайно, як у більшості території Африки, звичайним місцем зустрічі людей є місцевий базар. Щоб добратися туди, ви можете поїхати на Чапі 100, як називають у цій місцевості багато автомобілів малої вантажопідйомності, які відіграють роль міського транспорту. Як звичайно, більше людей, причепившись до вантажного автомобілю, їде на ньому, аніж у ньому. Можливо, краще ходити пішки.

Жителі Мозамбіку — невиліковні антрепренери. Відвідувач Мапуту не може не помітити, як багато осіб займаються індивідуальною трудовою діяльністю, розташовуючи маленькі прилавки на тротуарах та перехрестях вулиць. Чи хотіли б ви купити свіжих фруктів, овочів, лікарських рослин або приправ? Тут цього більше ніж достатньо. А, може, живу курку, горіхів кешу або комиш, щоб спорудити собі дім? Ніщо не завдає забагато труднощів і все відбувається в дусі взаєморозуміння. Також доступний такий сервіс, як чистка вашого взуття або миття машини. Застосовуючи гарячу залізну чушку та целофанову плівку, молодий хлопчина навіть покриє тонким шаром ваші цінні документи.

По суті, не вся вулична торгівля є законною. Але вона все ж таки відбувається. Незаконних вуличних торговців названо думба ненге, що означає «покладайся на свої ноги». Ця назва є відповідною, бо коли представники влади приходять перевіряти, то потрібний прудкий біг, щоб врятувати свій ризикований бізнес.

По запаху ми взнаємо, що, напевно, знаходимося недалеко рибного базару! Кожного дня пізно пополудні вздовж пляжів Коста до Сол рибацькі човни, які привезли свій денний улов, оточує метушливе вовтуження. Крім будь-якого виду риб усіх форм та розмірів, тут є краби, омари і, звичайно, славнозвісні мозамбікські креветки. Проте ви, можливо, зацікавитеся іншим видом риболовлі, яка відбувається у Мапуту та довкола нього.

«Ловці людей»

Від часу отримання Свідками Єгови офіційного юридичного статусу в Мозамбіку, громадськість добре відзивається про них. Один чоловік висловив своє ставлення, сказавши: «У Лондоні я бачив багато ваших на вулицях. По суті, де б я тільки не був, то всюди бачив Свідків Єгови. Тепер мені приємно бачити вас також тут».

Якщо взяти до уваги, скільки приймається Біблій та біблійної літератури португальською та тсонга мовами, якими говорить місцеве населення, то слід сказати, що це справді схильні до духовності люди. Інша місіонерка, яку звуть Паула, повідомляє, що в суботу ранком біля базару, тобто центрального ринку, в середньому можна розповсюдити значно більше ніж 50 журналів. Книжка «Запитання молодих людей — корисні відповіді» виявилася надзвичайно популярною. Війна розпорошила або осиротила багатьох молодих людей і, здається, вони цінують цю книжку та керівництво, яке вона дає.

У типовий невимушений африканський спосіб велика група зацікавлених людей збирається довкола місіонера, щоб послухати, про що говориться. Такі тротуарні зустрічі часто переходять у жваві біблійні розмови. Одна сестра згадує надзвичайний випадок.

«Одного разу, проповідуючи на вулиці, я налякалася, коли зі свистом біля мене зупинився військовий джип. Молодий солдат гукнув одного спостерігача: «Ей ти, скажи цій жінці, нехай підійде сюди». Коли я підійшла до нього, на його обличчі з’явилася широка усмішка, тоді як він сказав: «Ви хороші люди. Ми раді бачити вас тут. Я думаю, що ви маєте книжку про молодих людей. Я також хотів би одну». Я відповіла, що в мене тепер її немає, але запевнила його, як тільки отримаю, то принесу йому додому».

Склад доставок

Щоб задовольнити зростаючий попит на літературу, філіал Товариства Вартової Башти в Південній Африці постачає літературу в склад Мапуту кожних два тижні. Мануель, місіонер, доглядає за складом, а також має відповідальність в організації розповсюдження літератури.

Одного ранку чоловік середнього віку зайшов повільно всередину і запитав, що тут знаходиться. Мануель відповів, що це склад біблійної літератури. Чоловік вийшов, але за хвилину прийшов назад.

— Якщо я не помилився, ви сказали, що тут є біблійні книги?— запитав він.

— Так, це правда,— відповів Мануель.

— Від якої це організації?— запитав чоловік.

— Свідків Єгови,— відповів Мануель, додаючи:— Ми забезпечуємо цією літературою наші місцеві збори.

— А, Свідки Єгови!— радісно посміхнувся чоловік.— Ви дуже подобаєтеся мені. Але є дещо, що мені не подобається.

— Добре, що вам подобається в нас?— тактовно запитав Мануель.

— Я люблю цікаві й освітні підручники, які ви друкуєте,— пояснив чоловік.— А не подобається мені те, що я ніколи не можу отримати їх у достатній кількості. Ви не можете уявити собі, наскільки нам у Мапуту потрібна така література, як ваша. Тоді він витягнув список публікацій Товариства Вартової Башти, включаючи багато старих номерів журналів «Вартова Башта» та «Пробудись!», які він пропустив.

— Я завжди маю цей список при собі,— він сказав Мануелєві.— Кожного разу, коли я зустрічаю Свідків Єгови, то намагаюсь отримати будь-яку публікацію, яку мають вони. Якщо ви можете допомогти мені дістати те, що в моєму списку, я заплачу будь-яку ціну.

Розмова продовжувалася. Мануель взнав, що цей чоловік вперше зустрівся зі Свідками Єгови в 1950-их роках, коли читав книжку «Сотворення». Але оскільки діяльність Свідків Єгови знаходилась під забороною португальського уряду, був малий прогрес.

Коли Мануель згодом прийшов до цього чоловіка в бюро, то зауважив, що всі публікації Товариства, які мав той, були обгорнені целофановою плівкою та охайно поскладані. Мануель зміг принести публікації, які були потрібні чоловікові, щоб доукомплектувати свою бібліотеку, і з тим чоловіком та його сім’єю Мануель розпочав біблійне вивчення.

З цього духовного насаджування та поливання уже виростає багато плодів, як Бог продовжує «зрощувати». Існують явні ознаки того, що жниво щиросердих осіб видасть у Мозамбіку небувалий врожай! (1 Коринтян 3:6; Івана 4:36).

Теократичний успіх, незважаючи на перешкоди

Сьогодні в Мапуту та його околиці існує понад 50 зборів. Проте тут немає ані одного Залу Царства Свідків Єгови. Чому? Бо через погані економічні умови збори не в стані будувати, незважаючи на те що дехто вже багато років має землюa.

Все ж таки такі перепони не стоять на перешкоді прогресу. Тепер у південній частині Мозамбіку проводиться понад 5000 біблійних вивчень. Попит на вивчення настільки великий, що потрібно встановлювати певні пріоритети. Якщо хтось просить, щоб з ним вели вивчення, то, звичайно, тільки за умови, що він відвідуватиме всі зібрання в зборі.

Один збір, що розташований в селищі халупок на незайнятій землі, недавно мав 189 осіб на зібранні в неділю, хоча там є тільки 71 вісник доброї новини. Ця велика група збирається під відкритим небом на подвір’ї дому. Цей майдан закритий від людського ока рифленим залізом та парканом з очерету. Майдан перед кожним зібранням чистять, і багато присутніх, включаючи дорослих, сідають на циновки, які стелять на землю. Як же вони зосереджено слухають програму! Тому що багато новоприбулих не мають «Вартової Башти», щоб слідкувати за ходом вивчення, то навчаються уважно слухати під час читання параграфів, і більшість з них піднімають руки, щоб відповісти на запитання, яке задає головуючий.

Інший збір з 59 вісників постійно має понад 140 присутніх. В основному вони збираються на відкритій терасі. Але коли йде дощ, збір впихається у дві кімнати маленької квартири. Коли кімната переповнена, тоді аудиторія починає заповнювати коридор, кухню і балкон. Знову трудно не помітити схвальний відзив і увагу всіх присутніх, включаючи багато молоді, яка пильно слухає програму.

У Мозамбіку більш ніде не видно так явно потенціалу майбутнього зростання, аніж на конгресах. Недавно в центрі міста на старій арені для бою биків відбувся районний конгрес. Чи можете уявити здивування майже 3000 вісників, коли понад 10 000 осіб відвідало конгрес?

«Жниво велике»

Такі випадки ясно показують, що в Мозамбіку все ще є багато роботи. Декотрі збори тільки недавно перший раз відвідав роз’їзний наглядач, якого прислав філіал Товариства. Вони отримують дуже потрібну допомогу, яка дає їм можливість застосовувати в зборах правильний організаційний порядок.

Збори також дуже цінують недавнє прибуття місіонерів Ґілеаду. Франсіско, який служить старійшиною в Мапуту, зауважує: «Це для нас великий крок вперед. У нас була ревність. Ми мали любов. Але все ж таки не мали найновішої інформації щодо багатьох організаційних справ. Нам справді потрібно когось досвідченого, щоб вчити нас, як треба виконувати справи. Тепер ми дуже щасливі, бо маємо місіонерів».

Самі ж місіонери раді послужити своїм братам. Ганс, якого недавно призначили служити в Мозамбіку після 20 років служіння в Бразілії, підсумовує це так: «Праця на мозамбікській ниві є великим привілеєм! Ми відчуваємо, що стоїмо на порозі значного зросту. Є ще дуже багато роботи. Тільки в одному Мапуту було б добре мати ще 10 або 20 місіонерів».

Розгортання теократичної діяльності в Мозамбіку нагадує Ісусові настійні слова: «Жниво справді велике, та робітників мало; тож благайте Господаря жнива, щоб на жниво Своє Він робітників вислав» (Матвія 9:37, 38). Існує вагома причина вірити в те, що Єгова відповість на наполегливе благання заради своїх служителів у Мозамбіку.

Тисячі Свідків Єгови провели по 12 або більше років у таборах інтернування північно-західного Мозамбіку. Коли декотрі з них недавно повернулися до Мапуту, єдиним майном, яке вони мали, були шматки полотна, щоб зробити пов’язку на крижі. Віра була тим, чим вони володіли у великій кількості! Щедрі пожертви їжі та одягу від їхніх співбратів із сусідніх країн вдихнули їм надію на нове життя.

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 23]

Збори мають велику кількість присутніх для ранкового проповідування що суботи.

[Ілюстрації на сторінці 24]

Познайомтеся з п’ятирічним Жіміту. Він народився в таборі інтернування. Сьогодні батьки Жіміту радіють, що повернулися в Мапуту. Кожного тижня Франсіско, батько Жіміту, збирає всю сім’ю для біблійного вивчення. Батьки присвячують багато часу, навчаючи своїх дітей бути ефективними вчителями в проповідницькому служінні. Жіміту має задоволення з того, що розповсюджує літературу на території центрального базару.

[Ілюстрація на сторінці 25]

Факт, що збори не мають Залів Царства, не стоїть на перешкоді їхньому поступові. У більшості випадків число присутніх більше як у 2 рази перевищує кількість вісників.