Уникаймо нарікань

«Продовжуйте робити усе без нарікань» (ФИЛИП’ЯН 2:14).

1, 2. Яку пораду дав апостол Павло християнам у Филипах та Коринфі і чому?

АПОСТОЛ Павло в натхненому Богом листі до збору у Филипах щиро хвалив тамтешніх християн. За що? За їхню великодушність і ревність. Він писав, що його тішать їхні добрі діла. Та разом з тим Павло нагадав: «Продовжуйте робити усе без нарікань» (Филип’ян 2:14). Чому апостол дав їм таке напучення?

² Павло знав, до чого доводить нарікання. Кількома роками раніше він нагадав християнам у Коринфі, що нарікати небезпечно. Павло сказав, що давні ізраїльтяни, перебуваючи в пустелі, не раз гнівили Єгову. Чим? Тим, що прагнули злого, вдавались до ідолопоклонства, чинили блуд, випробовували Єгову і нарікали. Павло заохотив коринфян пам’ятати про ці негативні приклади й попередив: «Не нарікаймо, як нарікали декотрі з них і загинули від згубника» (1 Коринфян 10:6—11).

3. Чому варто розглянути проблему нарікань?

³ Ми, сучасні служителі Єгови, намагаємось виявляти такий же дух, який мали християни у Филипах. Ми ревні до добрих діл, і між нами є любов (Івана 13:34, 35). Нам відомо, якої шкоди в минулому завдавало Божому народові нарікання, тому ми стараємось не легковажити порадою: «Продовжуйте робити усе без нарікань». Для початку розгляньмо з Біблії деякі застережливі приклади нарікань. Тоді звернімо увагу на те, що́ нам допоможе уникати згубного впливу нарікання.

Зла громада нарікає на Єгову

4. На що нарікали ізраїльтяни?

⁴ Вжите в Біблії єврейське слово, котре означає «нарікати, скаржитися, ремствувати, бурчати», знаходимо в розповіді про 40-літнє перебування ізраїльтян у пустелі. Вони стали незадоволеними життям у пустелі, і це вилилось у нарікання. Приміром, усього через кілька тижнів після визволення з єгипетської неволі «стала ремствувати вся громада Ізраїлевих синів на Мойсея та на Аарона». Народ нарікав на їжу: «Коли б ми були повмирали від Господньої руки в єгипетськім краї, як ми сиділи над горшком м’яса, як ми їли хліба досить! Бо ви вивели нас до цієї пустині, щоб поморити голодом увесь цей збір» (Вихід 16:1—3).

5. На кого насправді нарікали ізраїльтяни?

⁵ Насправді Єгова давав ізраїльтянам усе необхідне для життя в пустелі і передусім їжу та одяг. Їм жодного разу не загрожувала смерть від голоду. Проте вони були незадоволені, тому стали перебільшувати свої проблеми і нарікати. Вони скаржились на Мойсея та Аарона, але в очах Єгови це було нарікання на нього. Мойсей сказав народові: «Почув Господь ремствування ваші, що ви ремствуєте на Нього. А ми що? Не на нас ремствування ваше, а на Господа» (Вихід 16:4—8).

6, 7. Наскільки змінились ізраїльтяни, згідно з Числа 14:1—3?

⁶ Пройшло трохи часу, й ізраїльтяни знову почали нарікати. Мойсей вислав 12 розвідників оглянути Обіцяну землю. Десять з них принесли недобру звістку. Як це вплинуло на народ? «Нарікали на Мойсея та на Аарона всі Ізраїлеві сини. І сказала до них вся громада: «О, якби ми померли були в єгипетськім краї, або щоб ми померли були в цій пустині! І нащо Господь провадить нас до того Краю [Ханаану], щоб нам попадати від меча? Жінки наші та діти наші стануть здобиччю... Чи не краще нам вернутися до Єгипту?» (Числа 14:1—3).

⁷ Як же сильно змінились ізраїльтяни! Зразу після визволення з Єгипту і переходу через Червоне море вони співали вдячну пісню хвали Єгові (Вихід 15:1—21). Але через труднощі, яких вони зазнали в пустелі, та страх перед ханаанеянами вдячність народу швидко зникла, і в них розвинувся дух незадоволення. Вони вже не дякували Богові за визволення, а звинувачували його у своїх злигоднях. Наріканням вони показали, що їм бракує належної вдячності за всі дари Єгови. Ось чому Бог сказав: «Аж доки цій злій громаді нарікати на Мене?» (Числа 14:27; 21:5).

Приклади нарікання в першому сторіччі

8, 9. Наведіть приклади нарікань, згадані в Християнських Грецьких Писаннях.

⁸ Очевидно, давні ізраїльтяни нарікали вголос і відкрито. За часу Ісуса Христа теж були такі, що нарікали. Коли 32 року н. е. він прийшов у Єрусалим на свято Наметів, «люди багато говорили про нього, але потай» (Івана 7:12, 13, 32). Вони перешіптувались між собою: деякі казали, що Ісус — добра людина, а інші — що недобра.

⁹ Якось Ісус з учнями був на гостині в домі Левія, або Матвія, збирача податків. Тоді «фарисеї та їхні книжники почали нарікати й говорити його учням: «Чому ви їсте й п’єте зі збирачами податків та грішниками?» (Луки 5:27—30). Згодом, коли Ісус був у Галілеї, «юдеї почали нарікати» через те, що він сказав: «Я — хліб, який зійшов з неба». Навіть деякі Ісусові учні нарікали, бо їх обурили його слова (Івана 6:41, 60, 61).

10, 11. Чому нарікали грекомовні євреї і чого старійшини сьогодні можуть навчитися з того, як апостоли розв’язали ту проблему?

¹⁰ А ось приклад оправданого нарікання. Багато нових учнів, які прийшли з інших країв у Юдею на свято П’ятдесятниці 33 року н. е., були прийняті своїми одновірцями. Але виникла проблема: вдів тих новонавернених «обділяли при щоденному розподілі їжі». Через це «грекомовні юдеї почали нарікати на єврейськомовних» (Дії 6:1).

¹¹ Ці християни, на відміну від давніх євреїв у пустелі, мали вагомі підстави для нарікання. Грекомовні євреї не нарікали з егоїстичних спонук на обставини, які тоді склались. Вони просто звернули увагу на те, що про деяких їхніх вдів дбали неналежно. Новонавернені не ворохобили інших і не нарікали на Єгову. Вони звернулися зі скаргами до апостолів, які постарались негайно виправити ситуацію. У цьому апостоли подали чудовий приклад сучасним старійшинам. Нині духовні пастирі не затикають свого вуха «від зойку убогого» (Приповістей 21:13; Дії 6:2—6).

Остерігайтесь руйнівного впливу нарікання

12, 13. а) Як можна проілюструвати негативний вплив нарікання? б) Що може зробити нас схильними до нарікання?

¹² Більшість випадків нарікань, описаних у Біблії, показують, наскільки це було шкідливо для Божого народу. Тому нам потрібно остерігатись руйнівного впливу нарікань. Пояснімо на прикладі. Багато видів металу зазнають корозії, тобто іржавіють. Якщо не звернути уваги на іржу, коли вона тільки з’являється, то метал проіржавіє настільки, що його вже неможливо буде використовувати. Безліч автомобілів викидають на брухт не через механічні поломки, а через корозію металу, яка робить їзду на таких автомобілях небезпечною. Як цей приклад стосується нарікання?

¹³ Так само як метали піддаються іржавінню, недосконалі люди піддаються схильності нарікати. Тому ми мусимо перевіряти, чи не зародилась у нас така схильність. Як солене і вологе середовище пришвидшують іржавіння, так і скрутні обставини роблять нас схильними до нарікань. Через стрес незначні роздратування можуть переростати у велике невдоволення. Крім того, в останні дні теперішньої системи жити стає дедалі важче, і це додає причин для нарікання (2 Тимофія 3:1—5). Навіть служителі Єгови через чиїсь слабкості, здібності, привілеї служіння або щось інше можуть почати нарікати одні на одних.

14, 15. Чому ми не повинні дозволити, аби в нас розвинулась схильність нарікати?

¹⁴ Хоч би які були причини для нарікань, стараймось панувати над своїми почуттями. Схильність постійно скаржитися може розвинути в нас дух незадоволення, і тоді нарікання стане звичкою. Ремствування має руйнівний вплив і призводить до згубних наслідків. Ізраїльтяни, які були незадоволені своїм життям у пустелі, зрештою почали ремствувати на Єгову (Вихід 16:8). Пильнуймо, щоб з нами такого не трапилось!

¹⁵ Ржавіння металу можна зупинити, коли покрити його антикорозійною фарбою або якомога швидше почистити вражені іржею місця. Подібно і схильність до нарікання, яку ми можемо побачити в собі, вдасться подолати, якщо без зволікань просити допомоги в Єгови і докладати зусиль.

Переймайте погляд Єгови

16. Завдяки чому ми здатні побороти схильність до ремствування?

¹⁶ Якщо ми нарікаємо, то зосереджуємось на собі й на власних негараздах. Через нарікання ми вже не бачимо, як щедро Єгова нас благословляє. Щоб побороти схильність до ремствування, потрібно завжди пам’ятати про Божі благословення, котрі в нас, як Свідків Єгови, є вже тепер. Приміром, кожен з нас має велику честь носити особисте ім’я Єгови (Ісаї 43:10). Ми можемо розвивати з Богом тісні стосунки і в усякий час звертатися до нього, адже він вислуховує молитви (Псалом 65:3; Якова 4:8). Наше життя сповнене змісту, тому що ми розуміємо спірне питання щодо верховної влади в усесвіті й маємо честь зберігати непорочність у Божих очах (Приповістей 27:11). Ми регулярно беремо участь у проповідуванні доброї новини про Царство (Матвія 24:14). Віра у викупну жертву Ісуса Христа дає нам можливість мати чисте сумління (Івана 3:16). Отож, хоч би з якими труднощами ми стикались, варто постійно пам’ятати про згадані вище благословення.

17. Чому варто дивитись на все так, як дивиться Єгова, навіть якщо ми маємо вагомі підстави для нарікання?

¹⁷ Намагаймося дивитись на все так, як дивиться Єгова. «Дороги Твої дай пізнати мені, Господи»,— писав псалмоспівець Давид (Псалом 25:4). Якщо для нарікання ми маємо вагомі підстави, Єгова обов’язково зверне на них увагу. Він може негайно виправити ситуацію. Але чому він інколи дозволяє негараздам тривати впродовж якогось часу? Можливо, щоб ми розвивали такі риси, як терпеливість, витривалість, віру та довготерпіння (Якова 1:2—4).

18, 19. Наведіть приклад того, як можна досягти добрих результатів, зносячи труднощі без нарікань.

¹⁸ Коли ми без нарікань зносимо труднощі, це не лише допомагає вдосконалювати свою особистість, але й справляє позитивний вплив на інших. Ось приклад. У 2003 році група Свідків Єгови з Німеччини поїхала до Угорщини на конгрес. Водій автобуса, яким вони подорожували, не був Свідком Єгови. Він дуже не хотів аж 10 днів бути зі Свідками. Але під кінець поїздки водій повністю змінив своє ставлення до Свідків. Чому?

¹⁹ По дорозі виникло кілька не зовсім приємних ситуацій. Але Свідки жодного разу не нарікали. Водій признався, що він ще ніколи не мав таких хороших пасажирів. Він навіть пообіцяв, що коли наступного разу до його помешкання завітають Свідки, то він запросить їх зайти й уважно вислухає. Який же чудовий приклад подали брати і сестри, котрі зуміли «робити усе без нарікань»!

Прощення сприяє єдності

20. Чому ми повинні прощати одне одному?

²⁰ А що, коли ми маємо причину нарікати на когось з одновірців? Якщо причина серйозна, то потрібно діяти за принципом з Матвія 18:15—17, який дав Ісус. Проте необов’язково кожного разу вдаватися до таких кроків, оскільки причини для нарікання зазвичай незначні. Можливо, якась образа — це добра нагода виявити прощення. Апостол Павло написав: «Терпеливо зносьте один одного і продовжуйте з готовністю прощати, якщо маєте підстави на когось поскаржитись. Оскільки Єгова з готовністю простив вам, робіть так і ви. А понад усе, одягніться в любов, бо вона — досконалі узи єдності» (Колосян 3:13, 14). Чи вміємо ми прощати? Єгова має причини бути нами незадоволеним. Та проте він знову й знову нам співчуває і прощає.

21. Як на людей може впливати нарікання?

²¹ Хоч би які підстави для невдоволення в нас були, наріканням проблеми не вирішиш. Єврейське слово «нарікати» також означає «бурчати». Нам здебільшого неприємно перебувати в товаристві тих, хто постійно нарікає, тому ми стараємось уникати таких людей. Але якщо ми самі нарікаємо, тобто бурчимо, то іншим це також буде неприємно. Можливо, вони навіть не захочуть мати з нами справу. Бурчанням ми привернемо до себе увагу, але навряд чи нас будуть за це поважати.

22. Що сказала одна дівчина про Свідків Єгови?

²² Вміння прощати сприяє єдності, а єдність дуже цінується серед народу Єгови (Псалом 133:1—3). Ось випадок з однієї європейської країни. До тамтешнього філіалу Свідків Єгови надійшов лист від однієї 17-літньої католички. Вона з захопленням писала: «Свідки Єгови — це єдина відома мені організація, яку не розколюють ненависть, пожадливість, нетерпимість, самолюбство чи незгоди».

23. Що ми розглянемо в наступній статті?

²³ Якщо ми будемо виявляти вдячність за всі духовні дари від правдивого Бога Єгови, то зможемо зберігати нашу єдність та уникати нарікань на інших через особисті образи чи непорозуміння. У наступній статті ми розглянемо, як риси, котрі подобаються Богові, допоможуть нам уникати ще небезпечнішого виду нарікання — нарікання на земну частину організації Єгови.

Зосереджуймось на доброму в організації Єгови

«Наситимось ми добром дому Твого» (ПСАЛОМ 65:5).

1, 2. а) Як на Божий народ мав впливати храм і служіння, яке виконувалось у ньому? б) Що зробив Давид для будівництва храму?

ОДНІЄЮ з найпомітніших постатей у Єврейських Писаннях є Давид. Він був пастухом, музикантом, пророком, а згодом став царем стародавнього Ізраїлю. Давид цілковито довіряв Богу Єгові й мав з ним дуже близькі стосунки. Це спонукало Давида побудувати йому дім. Той дім, або храм, мав стати осередком правдивого поклоніння в Ізраїлі. Давид знав, що храм та служіння, яке буде виконуватись у ньому, приноситиме радість і благословення Божому народові. Тому Давид написав: «Блаженний, кого вибираєш Ти та наближаєш,— в оселях Твоїх спочивати той буде! Наситимось ми добром дому Твого, найсвятішим із храму Твого» (Псалом 65:5).

² Давидові не було дозволено побудувати дім Єгови. Таку честь отримав його син, Соломон. Однак Давид не нарікав, що храм, якого він так палко прагнув збудувати, зрештою побудує не він, а хтось інший. Для Давида було найважливішим те, щоб храм був збудований. Він щиро сприяв підготовці до будівництва, передавши Соломонові плани храму, які отримав від Єгови. Крім того, Давид поділив тисячі левитів на черги для служіння при храмі та пожертвував на будову багато золота і срібла (1 Хронік 17:1, 4, 11, 12; 23:3—6; 28:11, 12; 29:1—5).

3. Який погляд мають Божі служителі на правдиве поклоніння?

³ Вірні ізраїльтяни підтримували все, що було пов’язане з правдивим поклонінням у Божому домі. Так само й сучасні служителі Єгови підтримують поклоніння, яке виконує земна частина організації Єгови. Цим ми показуємо, що маємо такий же склад розуму, який мав Давид. Ми стараємось не нарікати, а радше зосереджуватись на позитивному в Божій організації. Скільки в ній є доброго, за що наше серце переповнюється вдячністю! Розгляньмо кілька прикладів.

Вдячні за тих, хто бере провід

4, 5. а) Як «вірний і розсудливий раб» виконує своє завдання? б) Як декотрі Свідки висловлюють вдячність за духовну поживу?

⁴ Ми маємо вагомі підстави бути вдячними за «вірного і розсудливого раба», якого Ісус Христос призначив над своїм земним маєтком. Клас раба, який складається з помазаних духом християн, бере провід у проповідуванні доброї новини, організовує зібрання для поклоніння та видає біблійну літературу понад 400 мовами. Мільйони людей по цілій землі з вдячністю приймають цю духовну «поживу своєчасно» (Матвія 24:45—47). Чи ж у нас можуть бути причини для нарікань?

⁵ Елфі, літній Свідок Єгови, багато років відчував потіху й підтримку, приймаючи всім серцем біблійні поради з публікацій класу раба. Глибока вдячність спонукала Елфі сказати: «Що б я робив без організації Єгови?» Петер та Ірмґард також не одне десятиліття служать Богові. Ірмґард дуже вдячна за всі публікації, які видає «дбайлива, керована любов’ю організація Єгови». Серед цих публікацій є і такі, що призначені для людей з фізичними обмеженнями, наприклад з вадами зору чи слуху.

6, 7. а) Як здійснюється нагляд за діяльністю зборів по цілому світі? б) Що сказали про організацію Єгови двоє християнських служителів?

⁶ Керівний орган Свідків Єгови, який представляє вірного раба,— це невелика група помазаних духом чоловіків, котрі служать у всесвітньому центрі Свідків Єгови в Брукліні (Нью-Йорк). Цей Керівний орган призначає досвідчених Свідків служити у філіалах, які наглядають за діяльністю понад 98 000 зборів по цілому світі. Чоловіків, котрі відповідають біблійним вимогам, призначають старійшинами та служителями в цих зборах (1 Тимофія 3:1—9, 12, 13). Старійшини беруть провід у зборі та з любов’ю пасуть доручену їм Божу отару. Яке ж це благословення — належати до Божої отари, тобто до нашого братства, серед якого панує любов і єдність! (1 Петра 2:17; 5:2, 3).

⁷ Багато хто висловлює вдячність за те, що старійшини з любов’ю дають духовне керівництво. Така вдячність не залишає місця духові нарікання. Ось приклад одруженої християнки, на ім’я Бірґіт. Якось у підлітковому віці в неї з’явились погані друзі, котрі мало не довели її до серйозного гріха. Але чітка біблійна порада від старійшин і підтримка одновірців допомогли їй уникнути лиха. Бірґіт, якій нині за 30, каже: «Я вельми вдячна, що досі належу до чудової організації Єгови». Подібно висловився 17-річний Андреас: «Це справді організація Єгови — найліпша організація у світі». Дійсно, ми маємо багато причин бути вдячними за все те добре, що є в земній частині організації Єгови.

Ті, хто бере провід, недосконалі

8, 9. Як повелися деякі сучасники Давида і як він на це реагував?

⁸ Ті, хто бере провід у правдивому поклонінні, недосконалі. Усі вони помиляються, і дехто постійно бореться з власними слабкостями. Чи це має нас непокоїти? Ні, адже навіть чоловіки, на яких було покладено великі обов’язки в стародавньому Ізраїлі, допускалися серйозних помилок. Наприклад, до царя Саула запросили молодого Давида, щоб заспокоювати царя грою на музичному інструменті. Але згодом Саул намагався вбити Давида, який мусив рятуватися втечею (1 Самуїла 16:14—23; 18:10—12; 19:18; 20:32, 33; 22:1—5).

⁹ Інші ізраїльтяни поводилися зрадливо. Приміром, Давидів полководець Йоав убив Саулового родича, Авнера. Авесалом, син Давида, повстав проти власного батька, намагаючись посісти його трон. А надійний радник Ахітофел зрадив Давида (2 Самуїла 3:22—30; 15:1—17, 31; 16:15, 21). Попри це Давид не озлобився і не нарікав, він теж не відвернувся від правдивого поклоніння. Навпаки, Давид ще більше зблизився з Єговою і мав таке ж мислення, як і за часу, коли мусив утікати від Саула. Тоді Давид написав: «Помилуй мене, Боже, помилуй мене, бо до Тебе вдається душа моя, і в тіні Твоїх крил я сховаюсь, аж поки нещастя мине» (Псалом 57:2).

10, 11. Чого зазнала в молодості християнка Ґертруд і що вона сказала про недоліки своїх одновірців?

¹⁰ Ми не маємо жодних підстав нарікати на те, що хтось у Божій організації поводиться зрадливо. Ні Єгова, ні його ангели, ні духовні пастирі не миряться з тим, щоб у християнському зборі були зрадники чи затяті грішники. Проте всі ми постійно стикаємося з людською недосконалістю — чи то з власною, чи з недосконалістю інших Божих служителів.

¹¹ Ось приклад Ґертруд, яка вже довгий час служить Єгові. Якось у молодості вона була фальшиво звинувачена в обмані й у тому, що насправді не служить повночасним проповідником Царства. Як вона на це зреагувала? Чи почала нарікати через несправедливе ставлення? Ні. Незадовго до своєї смерті 2003 року 91-літня Ґертруд сказала: «Ці та інші випадки навчили мене, що, попри помилки людей, Єгова керує своєю важливою працею. І для її виконання він користується недосконалими людьми». Коли Ґертруд стикалася з недосконалостями інших Божих служителів, то зверталась до Єгови в палкій молитві.

12. а) Який поганий приклад давали деякі християни в першому сторіччі? б) На чому варто зосереджувати нашу увагу?

¹² Навіть найбільш віддані та вірні християни недосконалі. Тому коли призначений служитель помиляється, стараймось і далі «робити усе без нарікань» (Филип’ян 2:14). Не наслідуймо поганого прикладу деяких членів християнського збору першого сторіччя. Учень Юда писав про тодішніх лжевчителів, що вони «нехтують владу й зневажливо говорять про славних». Крім того, ці грішники — люди «незадоволені, які нарікають на свою долю» (Юди 8, 16). Тож цураймося дороги, яку вибирають незадоволені, котрі нарікають. Постійно пам’ятаймо про все те добре, що ми отримуємо через вірного раба. Будьмо вдячними за всяке добро в організації Єгови і продовжуймо «робити усе без нарікань».

«Що він таке говорить?»

13. Як дехто реагував на слова Ісуса Христа?

¹³ У першому сторіччі дехто нарікав на призначених служителів, а дехто — на Ісусові вчення. Згідно з Івана 6:48—69, Ісус сказав: «Хто їсть моє тіло та п’є мою кров, той має вічне життя». Почувши ці слова, «багато учнів почали казати: «Що він таке говорить? Як це можна слухати?» Ісус знав, що «його учні нарікають через це». Крім того, «почувши це, багато учнів повернулися до своїх справ і більше з ним не ходили». Але нарікали не всі. Зверніть увагу, що коли Ісус запитав 12 апостолів: «Може, і ви хочете піти?» — Петро відповів: «Господи, до кого ми підемо? У тебе слова вічного життя. Ми повірили і переконались, що ти — Святий і посланий Богом».

14, 15. а) Чому дехто невдоволений певними вченнями організації Єгови? б) Чого нас вчить історія з Емануелем?

¹⁴ Нині зовсім небагато осіб з Божого народу стають невдоволені певними християнськими вченнями і починають нарікати на земну частину організації Єгови. Але чому вони нарікають? Часто через недостатнє розуміння того, як Єгова керує своїм народом. Творець виявляє нам правду поступово. Тому наше розуміння Святого Письма час від часу переглядається й уточнюється. Переважна більшість народу Єгови радо приймає такі уточнення. Але дехто стає «справедливим занадто» й починає виявляти невдоволення змінами (Екклезіяста 7:16). Можливо, це трапляється через гордість, яка штовхає у пастку незалежного мислення. Хоч би якою була причина незадоволення, нарікати на зміни небезпечно, оскільки людина може відійти від правди й повернутись у світ.

¹⁵ Свідок Єгови, на ім’я Емануель, якось почав не погоджуватися з тим, що читав у публікаціях «вірного і розсудливого раба» (Матвія 24:45). Емануель перестав читати нашу християнську літературу і зрештою сказав старійшинам свого збору, що більше не хоче бути Свідком Єгови. Але через якийсь час він почав розуміти, що вчення організації Єгови правдиві. Емануель відновив контакти зі Свідками, визнав свою помилку і був поновлений як Свідок Єгови. Він знову став щасливим.

16. Що нам може допомогти, коли ми почнемо сумніватися в деяких вченнях організації Єгови?

¹⁶ А що, коли в нас з’являється спокуса нарікати через те, що ми почали сумніватися в деяких вченнях Божої організації? У такому разі варто бути терпеливим. Вірний раб може зрештою опублікувати статтю, в якій ми знайдемо відповіді на свої запитання, і це допоможе розвіяти наші сумніви. А ще мудро просити допомоги в старійшин (Юди 22, 23). Крім того, пам’ятаймо про молитву, особисте вивчення і спілкування з одновірцями, в яких міцна духовність. Так ми позбудемось сумнівів і поглибимо нашу вдячність за біблійні істини, з якими нас познайомив Єгова через свою видиму організацію і які дуже зміцняють нашу віру.

Зберігайте позитивне мислення

17, 18. Замість того щоб ремствувати, яке мислення потрібно розвивати і чому?

¹⁷ Звичайно, недосконалі люди мають вроджену схильність до гріха, а дехто ще й до безпідставних нарікань (Буття 8:21; Римлян 5:12). Проте якщо нарікання переросте в закоренілу звичку, то це може зашкодити нашим стосункам з Богом Єговою. Тому нам потрібно долати всяку схильність до нарікання.

¹⁸ Замість того аби ремствувати на щось у зборі, стараймось зберігати позитивне мислення і залишатись зайнятими в праці, яка сприяє радості й побожності та допомагає бути зрівноваженими і здоровими у вірі (1 Коринфян 15:58; Тита 2:1—5). Єгова наглядає над усіма справами у своїй організації. Ісус знає, що́ відбувається в кожному зборі, так само, як він знав усе про збори в першому сторіччі (Об’явлення 1:10, 11). Тому терпеливо чекаймо на Бога і на Христа — Голову збору. Вони можуть використати відповідальних пастирів, щоб виправити будь-яку неправильну ситуацію в християнському зборі (Псалом 43:5; Колосян 1:18; Тита 1:5).

19. На чому нам потрібно зосереджуватись, доки Царство повністю не запанує над землею?

¹⁹ Невдовзі ця зла система буде усунена й людством почне керувати лише Месіанське Царство. А до того часу нехай кожен з нас постійно намагається підтримувати позитивне мислення. Воно допоможе бачити різні чесноти наших одновірців і не зосереджуватись на їхніх вадах. Якщо ми бачимо передусім їхні добрі риси, то матимемо більше радості. Нарікання пригнічує, а позитивний погляд підбадьорює та зміцняє духовно.

20. Які благословення ми матимемо, коли в нас буде позитивне мислення?

²⁰ Позитивний дух також допоможе нам пам’ятати про всі благословення, які ми маємо від того, що належимо до земної частини організації Єгови. Це єдина у світі організація, яка віддана Володареві всесвіту. Яка ж велика честь — належати до цієї організації і брати участь у поклонінні єдиному правдивому Богу Єгові! Тож розвиваймо таке саме мислення, яке мав Давид: «Ти, що молитви вислухуєш, всяке тіло до Тебе приходить! Блаженний, кого вибираєш Ти та наближаєш,— в оселях Твоїх спочивати той буде! Наситимось ми добром дому Твого» (Псалом 65:3, 5).