По сусідству з Монетним двором стоїть унікальна споруда, яка з моменту відкриття в 1993 році приваблює до себе чимало туристів з різних куточків землі. Це Меморіальний музей голокосту.

Меморіальний музей голокосту

Термін «голокост» походить від грецького слова, котре в Біблії вживається в значенні цілопалення (Євреїв 10:6). Однак коли йдеться про назву музею, то слово «голокост» стосується «систематичного переслідування і знищення євреїв у Європі, здійснюваного нацистською Німеччиною та її прибічниками в 1933—1945 роках». Жертвами голокосту стали в першу чергу євреї, але, згідно з політикою нацистської держави, планувалося знищити також калік, циган, поляків, радянських військовополонених, гомосексуалістів, політичних дисидентів і Свідків Єгови.

У залах музею відчувається певний дискомфорт. Нацистські концтабори мали навіювати жах, і в музеї передано цей дух. У схожій на завод споруді, зведеній зі сталі й цегли, все височенне, непривітне і безлике. Із «Залу свідчень» на першому поверсі можна побачити третій поверх, який перекритий дахом зі сталі й скла. Як описано в одній урядовій брошурі, дивлячись крізь цей прозорий дах, «бачиш речі в спотвореному, чудернацькому вигляді». За задумом архітектора, тут має панувати специфічна атмосфера. Відвідувач музею повинен відчувати, що «тут щось негаразд».

Музей голокосту — це п’ятиповерхова будівля. Основна експозиція розташована на другому — четвертому поверхах. Бажано починати огляд з четвертого поверху. Екскурсія здійснюється без екскурсовода, і, щоб усе оглянути, може знадобитися дві — три години. Перед очима відвідувачів постають жахливі сцени переслідувань і вбивств, тому на «Постійну виставку» не рекомендується брати дітей віком до 11 років. На першому поверсі для них є окрема виставка, яка називається «Оповідь про Даниїла». Тут подано історію голокосту в нацистській Німеччині з погляду дитини.

Ліфти, що піднімаються на четвертий поверх, подібні до холодних і огидних стальних контейнерів. На четвертому поверсі — початок експозиції за назвою «Нацистська навала», де зображено події 1933—1939 років. Тут показано, як пропаганда нацистів заволоділа розумами німецького народу і вселила страх і жах у серця багатьох людей, особливо мільйонів німецьких євреїв. А що міститься на третьому поверсі?

Ця секція виставки має досить зловісну назву «Остаточне вирішення» (1940—1945). Як сказано в путівнику для відвідувачів, тут «зображено гетто, висилки, невільницьку працю, концентраційні табори, а також здійснення операції «Остаточне вирішення». Вона полягала в цілковитому знищенні євреїв та інших людей за допомогою винищувальних підрозділів СС («Айнзацкомандо») і таборів смерті».

Виставка на другому поверсі має більш оптимістичну назву «Останній розділ», оскільки зображає «порятунок, опір, визволення, а також намагання тих, хто вцілів, заново будувати своє життя». Також на цьому поверсі розташовано Освітній центр Векснера, в якому є те, що зацікавить багатьох Свідків Єгови. Через комп’ютерну мережу відвідувачі мають доступ до життєписів окремих Свідків, які постраждали від нацистів, а в деяких випадках і втратили життя.

Наприклад, ви можете прочитати про Хелене Ґоттхольд з Дортмунда (Німеччина). Ця матір двох діточок мужньо продовжувала відвідувати християнські зібрання, незважаючи на заборону. Її стратили на гільйотині в грудні 1944 року. Також можна довідатися про багатьох інших жертв і мучеників концтаборів.

На цьому ж поверсі є незвичайна «Башта життя» (відома також як «Башта облич»), яка здіймається на три поверхи заввишки. Це збірка сотень фотографій євреїв, що мешкали в Ейшішоці (нині Ейшішкес) — невеликому містечку в Литві. З фотографій, зроблених у період з 1890 по 1941 рік, на нас дивляться сотні облич. То члени єврейської громади, яка процвітала в містечку протягом 900 років. У 1941 році один з підрозділів головорізів усього за два дні цілковито винищив єврейське населення Ейшішока! За офіційними даними нацистських архівів, було вбито 3446 євреїв: 989 чоловіків, 1636 жінок і 821 дитину. Нацисти дуже скрупульозно фіксували факти.

Також на другому поверсі розташований «Зал пам’яті», на мармурових стінах якого викарбувано біблійні тексти, як-от Повторення Закону 30:19 і Буття 4:9, 10. Крім того, якщо бути уважним, у цьому залі можна побачити чимало доказів переслідування Свідків Єгови, приміром емблему у вигляді фіолетового трикутника. Свідки носили її як розпізнавальний знак. У музеї є ще багато цікавого, у тому числі великий дослідницький центр на п’ятому поверсі.

Вийшовши з музею, можна з полегшенням зітхнути. А тепер запрошуємо вас до найновішого з вашингтонських музеїв, який відкриває іншу сторінку історії людства і говорить правду про ще один геноцид.

[Ілюстрація на сторінці 16]

«Башта життя» здіймається на три поверхи заввишки.

[Ілюстрація на сторінці 16]

Вбрання Свідка Єгови, в’язня концтабору.

[Ілюстрація на сторінці 17]

Меморіальний музей голокосту в США.

[Ілюстрація на сторінці 17]

Хелене Ґоттхольд.

[Відомості про джерело]

USHMM, courtesy of Martin Tillmans