Грецька релігія дуже легко засвоїла вавілонські стихії грецької міфології в якій, так як каже Енциклопедія релігій (англ.), «не було священної книги, щоб у ній закріпити правду раз назавжди... Людині, яка виконувала обряди, вистачало повірити численним оповіданням, яких вона навчилась з дитинства. Були різні варіанти кожного оповідання, дозволяючи віруючому багато тлумачень».

Прикладом цього були оповідання славетного грецького поета Гомера, Іліада та Одіссея правдоподібно з 8 або 9 століття до н. е. Його твори, які підкреслюють стосунки між міфічними богами гори Олімпу а людьми включаючі проміжних богоподібних людей, яких поважали як героїв ставало придатним джерелом з якого грецька релігія могла черпати. Тому то, пояснює письменник Г. С. Кірк — «міф та релігія частково збігаються».

Грецька релігія також черпала з інших джерел. Нова британська енциклопедія (англ.) каже, що «еллінський світ, який ставився прихильно до містичних релігій, запопадливо засвоїв [з Єгипту] культи богів Осіріса, Ісіди та Гора». Звідти «вони поширилися по цілій Римській Імперії».

Тому то, протягом близько тисячу років, з часу Гомера далі, грецька міфологія дуже впливала на релігію Греції й Риму. Нова британська енциклопедія каже: «Трудно переоцінити важливість грецької міфології в інтелектуальній, мистецькій та емоційній історії західної людини». Горацій, латинський поет першого століття до н. е., правильно сказав: «Полонена Греція полонила Рим».