● Ноомі голосила: «Велику гіркоту зробив мені Всемогутній. Я заможною пішла була, та порожньою вернув мене Господь. Чого кличете мене: Ноомі, коли Господь свідчив проти мене, а Всемогутній послав мені горе?» (Рут 1:20, 21).

Коли в Моаві Ноомі втратила чоловіка і двох синів, вона не допустила, щоб її паралізувало горе. Однак, очевидно, якийсь час вона відчувала гіркоту через свій стан та ситуацію своїх невісток. Відсилаючи їх, Ноомі сказала: «Мені значно гірше, як вам,— бо Господня рука знайшла мене». А прибувши у Віфлеєм, вона наполягала: «Не кличте мене: Ноомі [«приємна»],— кличте мене: Мара [«гірка»], бо велику гіркоту зробив мені Всемогутній» (Рут 1:13, 20).

Але у своїй жалобі Ноомі не усамітнилась, не відокремилась від Єгови та його народу. В Моаві вона почула, що «Господь згадав про народ Свій, даючи їм хліба» (Рут 1:6). Вона зрозуміла, що найліпше місце для неї — з народом Єгови. Пізніше разом зі своєю невісткою Рут Ноомі повернулася в Юду і вміло скеровувала Рут у тому, як їй поводитися з їхнім родичем Боазом, котрий міг її викупити.

Подібно й сьогодні вірні особи, які овдовіли, успішно справляються з емоційним напруженням, коли стараються бути зайнятими в християнському зборі. Як Ноомі, вони наполегливо займаються духовними справами, щоденно читаючи Боже Слово.