У березні 1939 року Угорщина з підтримкою фашистської Німеччини окупувала Закарпаття. На діяльність Свідків Єгови наклали заборону, і всі Зали Царства були закриті. Влада брутально поводилася з братами і багатьох вкинула до в’язниць. Більшість Свідків з українських сіл Великий Бичків та Кобилецька Поляна були ув’язнені.

З часом на територію України вдерлися фашисти. Під час німецької окупації духівництво почало підбурювати людей проти народу Єгови. У Галичині піднялася хвиля лютого переслідування. У будинках Свідків Єгови вибивали вікна, братів жорстоко били. Якось зимою декотрих братів змусили стояти кілька годин у холодній воді через те, що вони відмовлялися робити на собі знак хреста. Дехто із сестер отримав 50 ударів палицею. Чимало братів загинули, але до смерті залишилися непорочними. Наприклад, гестапо закатувало Іллю Говучака, повночасного служителя з Карпатських гір. Католицький священик доніс на нього в гестапо через те, що брат Говучак ревно проповідував про Боже Царство. Це був час суворих випробувань. Однак слуги Єгови зберігали непохитність.

Свідки Єгови допомагали одні одним, навіть наражаючи своє життя на небезпеку. У місті Станіславі (тепер Івано-Франківськ) одна єврейка та її дві дочки стали Свідками. Вони жили в єврейському гетто. Брати дізналися, що фашисти планують розстріляти всіх євреїв у місті, і організували для тих трьох сестер втечу. Ризикуючи власним життям, Свідки переховували цих сестер-єврейок протягом усієї війни.