Гітлер — минувся але незабутий

У П’ЯТНИЦЮ 26 вересня 1980 року, в південній Німеччині було тепло й сонячно. Десь чверть на одинадцяту трохи похолодніло. Натовпи почали розходитись із величезних пивниць-намет славного Октоберфест у Мюнхені й прямували до виходів. Несподівано поблизу головної брами спалахнуло велике світло й величезний вибух пролинув повітрям, лишаючи по собі 200 осіб поранених, а 13 убитих.

Пізніші дослідження виявили, що особа відповідальна за цю терористичну атаку мала неонацистські зв’язки. Тільки вісім тижнів раніше, у Болоньї, Італії, подібним реакційним нападом висадили в повітря залізничну станцію й вбили більше як 80 осіб. І в той самий час, у Франції шаленіла найсуворіша хвиля антисемітичного насильства від закінчення другої світової війни.

Чому ж таке глобальне зачарування Гітлером та його третім рейхом? Чи це зачарування, разом з неонацистськими групами, які газета Дер Шпігель сказала стають „все більше й більше войовничими”, можуть бути провісниками на те, що історія повторюється? Декотрі неонацистські видання хваляться й кажуть: „Ми не є вчорашні залишки, але найпередовіші групи завтрішньої ери”. Отже, з доброї причини декотрі люди питають: ,Нацизм — чи він знову може відновитись?’