Історичні відомості про Навуходоносора, отримані завдяки наявним клинописним написам, дещо доповнюють біблійний текст. У цих написах розповідається про те, що в 19-му році свого правління Набопаласар і його син Навуходоносор, спадкоємець трону, зібрали війська і вирушили в похід. Очевидно, вони мали окремі війська, які діяли незалежно одне від одного. Приблизно через місяць Набопаласар повернувся у Вавилон, а Навуходоносор успішно воював у гористій території, після чого із великою здобиччю теж повернувся у Вавилон. У 21-му році правління Набопаласара Навуходоносор воював з єгиптянами під Кархемішем і здобув перемогу. Це сталося четвертого року правління юдейського царя Єгоякима, тобто 625 р. до н. е. (Єр 46:2).

Клинописні написи також показують, що, дізнавшись про смерть свого батька, Навуходоносор повернувся у Вавилон і першого елула (серпень — вересень) сів на престол. «У рік, коли Навуходоносор зійшов на престол, він вирушив назад у країну Хатті», і «в місяці шабату [шеват (січень — лютий), 624 р. до н. е.] він доставив у Вавилон багато здобичі з країни Хатті» (Хрестоматия по истории Древнего Востока. Москва, 1980. Ч. 1. С. 223). У перший офіційний рік свого царювання, 624 р. до н. е., Навуходоносор знову повів війська через Хатті; він захопив і пограбував філістимське місто Ашкелон. (Див. АШКЕЛОН.) У другий, третій і четвертий роки свого правління він здійснив ще кілька воєнних походів на Хатті і, очевидно, четвертого року підкорив собі юдейського царя Єгоякима (2Цр 24:1). Того ж, четвертого, року Навуходоносор пішов війною на Єгипет; у цьому конфлікті обидві сторони зазнали важких втрат.

Завоювання Єрусалима. Згодом юдейський цар Єгояким повстав проти Навуходоносора, і це, очевидно, призвело до того, що вавилоняни взяли Єрусалим в облогу. Схоже, під час тієї облоги Єгояким помер, і правителем Юди став його син Єгояхін. Однак царювання Єгояхіна тривало всього лише три місяці і десять днів, адже він здався Навуходоносору. Згідно з вавилонськими хроніками, це сталося в місяці адарі (лютий — березень), на сьомий рік правління Навуходоносора (цей рік закінчився в нісані 617 р. до н. е.). Один клинописний текст (BM 21946) говорить: «У 7-му році в місяці кісліму [кіслеві] цар Аккаду зібрав своє військо, вирушив у країну Хатті і взяв в облогу місто Юдеї, а на 2-й день місяця аддару [адара] захопив місто і взяв у полон царя [Єгояхіна]. Він призначив туди царя [Седекію], який був [йому] до серця, отримав велику данину і відправив [її] у Вавилон» (Хрестоматия по истории Древнего Востока. Москва, 1980. Ч. 1. С. 223; ІЛЮСТРАЦІЯ, т. 2, с. 326).

Чимало клинописних текстів, які дійшли до наших днів, розповідають про побудовані Навуходоносором храми, палаци, мури та інші споруди. Ось уривок одного з таких текстів:

«Я — Навуходоносор, цар вавилонський, той, хто відбудував Есагілу та Ізіду, син Набопаласара. Для захисту Есагіли, для того щоб жоден могутній ворог і нищитель не зміг узяти Вавилон, щоб нападники не змогли наблизитися до Імгур-Бела, муру вавилонського, [я зробив] те, чого не зробив жоден цар до мене. Оточуючи Вавилон муром, я звів міцний мур зі східного боку. Я викопав рів, я досягнув рівня води. Тоді я побачив, що мур, який звів мій батько, був надто малим. З асфальту і цегли я побудував великий мур, непорушний, мов гора, і з’єднав його з муром мого батька; фундамент його я заклав у самому серці землі і зробив його високим, наче гора. Вздовж цього муру, щоб зміцнити його, я звів ще третій мур. Основу захисного муру я зробив цегляною, побудував її в серці землі і заклав її фундамент. Я зміцнив укріплення Есагіли і Вавилона та утвердив своє царське ім’я навіки» (Barton G. Archaeology and the Bible. 1949. P. 478, 479).

В одному з написів Навуходоносора говорилося: «На славу тобі, о величний МЕРОДАХУ, я збудував дім... Нехай до нього стікається щедра данина від Царів народів і від усіх людей!» (Records of the Past: Assyrian and Egyptian Monuments. London, 1875. Vol. V. P. 135).