Чи ви живете в мирі з вашим сусідом?

ЛЮБІТЬ сусіда вашого. Так кажуть нам. Любити його не завжди легко. Трудно жити в мирі з сусідом. Стіни вашого апартаменту дрижать від його музики. Його діти витворюють хаос по коридорах. По вулицях вам загрожують фізичним насильством і обкрадають. По битих шляхах, автомобілі перетинають вам дорогу,— затрубіть і вас можуть застрілити! Чи ж це перебільшення? По декотрих місцевостях це може бути перебільшенням, але не по великих містах. У передмістях і сільських місцевостях є власний ряд проблем через яких сусіда трудно любити.

Багато напружень походять із сучасної високоточної технології. Тисячі людей товпляться до міст неначе ті скорпіони в пляшку. Люди, які регулярно їздять на роботу, роздратовуються під час ранкових та вечірних годинів пік. Сільські жителі верещать і сваряться, коли сусідові кури розпорпують їхній город. Хлібороби втрачають самовладання тому, що комахи не піддаючісь пестицидам, нищать їхній врожай. Індустрія вивергує в повітря хімічні забруднення. Повітря чорніє, падає кислотний дощ, риба гине в озерах, навіть рівень грунтових вод затруюється через токсичні хімічні звалища. Здоров’я погіршується, люди вмирають.

Через ці, а також багато інших причин, мільйони людей дуже напружуються й роздратовують одні одних, часто вибухаючи гнівом одні на одних. Багато людей шукають порятунку від дійсностей зануренням себе в тілесні погоні. Самолюбний матеріалізм, нестримні суспільні вечірки, наркоманія, розбещений спосіб життя — що-небудь і все, щоб тільки замкнутись у культ я-перший. Себелюбство витіснює любов до сусіда, тоді як тіло пересичується, а дух заморюється голодом.

І по тих менш багатих країнах, тіло, а також дух є заморні голодом. Революції руйнують населення, пошесті вбивають, голод підкрадається по країнах, люди втрачають надію, панує розпач.

Ні, під цим сучасним ладом не завжди легко любити вашого сусіда. Однак, між сусідами таки є любов, і багато вже живуть у мирі одні з одними.

Старайтесь жити в мирі з вашим сусідом

ЩОБ жити в мирі з людьми, то перше треба бути в мирі із самими собою. Ісус Христос мав це на думці, коли сказав: „Люби свого ближнього, як самого себе”. (Матвія 22:39) Щоб любити ближнього, або сусіда, то перше необхідно себе любити. Не тому, що ви є досконалою людиною. Ви знаєте, що ви грішні. У вас є хиби,— ви робите помилки, відчуваєте провинність. Ви знаєте все це. Але ви теж знаєте, що жалкуєте про свої помилки, просите, щоб вам пробачували, постановлюєте більше не грішити, і таким чином скидаєте із себе тягар почуттів провинності.

Чим серце наповнене, то те будемо говорити й так будемо поводитись. (Матвія 12:34, 35) Якщо наше серце наповнене провинністю й обвинуваченням, то такі негативні почуття будуть нелюбовно передаватись іншим людям. Щоб любити людей, то перше необхідно поважати самих себе, почувати власну гідність і бути неупередженими до себе самих. Навіть сміятись із себе. Коли будете так любити себе, то не будете внутрішньо стурбовані й роздратовувати своє споріднення з іншими людьми. Не маючи душевних турбот, ви не почуватимете, що хтось загрожує вам і тоді будете люб’язно поводитись з людьми. Щоб жити в мирі з іншими, то перше мусите жити в мирі самі з собою.

Проте, напружена метушня сучасного світу загрожує душевному мирові, і тому ніжна любов до сусіда зникає. Люди поводяться одні з одними неначе ті черепахи, які втягають голову в панцир, а тоді тільки позирають одні на одних з безпеки своїх черепашок, боячись що накличуть на себе якесь лихо. Розслаблену дружність заступили страх і самітність. Це сумно, але зрозуміло, беручи до уваги тяжкі часи, яких ми тепер переживаємо.— 2 Тимофія 3:1-5.

Усе-таки, коли людина робить перший крок бути дружньою, то люди звичайно приємно відносяться до неї. Поговорити із сусідом, коли зустрічаєтесь на вулиці, сказати кілька слів комусь працюючому на дворі, поговорити з кимсь тоді як сидите на лавці в парку — можуть бути дуже задовольняючі перерви. Унизу поміщаються деякі принципи, яких можна застосовувати й зробити такі оказії приємними, а споріднення з людьми більш мирними. Обдумайте кілька з цих.

Добре слухайте

Ставтесь до сусіда з повагою. Дивіться на нього, коли він говорить до вас. Якщо будете кудись інше дивитись, то він подумає, що ви ,не цікавитесь тим, що він говорить вам’. Ви правдоподібно не маєте цього на думці. Отже, слухайте що він говорить вам і точно відповідайте йому. Не переривайте йому бесіду, хіба потрібно запитати якихось подробиць або ставити йому відповідні запитання. „Хто відповідає на слово, ще поки почув,— то глупота та сором йому”. (Приповістей 18:13) Слухайте, щоб зрозуміти, що він думає, його позицію, його почуття. Слухайте, не тільки вухами, але також серцем. „Будьте швидкі послухати, забарні говорити повільні на гнів”.— Якова 1:19.

Розмовляйте

Розмовляти значить „передавати інформацію, думки, або почуття так, щоб людина задовільно сприймала і зрозуміла їх”. Висловлюйтесь ясно й коротко, і не говоріть багато й незв’язно, не перескакуйте з одної думки на другу. Будьте певні, що особа зрозуміла те що ви говорите. Розмовляти значить „мовою обмінюватись думками й опініями”. Розмова не є лекція; це обмін думок. Коли ви довели свою точку, тоді слухайте відповіді. Ви є слухачем, коли хтось розказує досвід або дає рапорт. У розмові ви є учасником. Сприяйте розмові, і дайте людям нагоду те саме робити. Не будьте упереджені, слухайте нових ідей. Упереджені погляди, не припускаючи ніяких заперечень, засліплюють очі, глушать вуха, і затверджують серце.— Матвія 13:15.

Будьте дружні, чесні, цікавтеся

Не встидайтесь. Зробіть перший крок і говоріть з людьми. Коли будете дружні, то люди звичайно будуть так само відноситись до вас. Люди легко переймаються почуттями. Відчувайте те що хочете, щоб інші відчували. Поводьтеся так як хочете, щоб люди з вами поводились. Ставтесь до людей так як хочете, щоб вони ставились до вас. Посівайте те, чого хочете жати. Візьміть себе в руки. Будьте чесними. Справжньо цікавтесь людьми, турбуйтесь про них, послуговуйте їм.

Звертайте на людей увагу

В одному з романів Бута Таркінгтона, він говорить про групу дітей, які галасливо грались на подвір’ї. Одна дитина, маленький Орві, почуваючи, що на нього не звертали належної уваги, почав бігати й стрибати та викрикувати, „Дивіться на мене! Дивіться на мене!” Дорослі теж прагнуть такої уваги, хоч не виявляють своїх почуттів так як діти. Маленькі діточки й старші люди навіть можуть умирати, тому що на них не звертають уваги. Отже, дивіться на людей, слухайте їх, звертайте на них увагу! Познайомтесь з вашими сусідами, будьте дружні, милуйтеся їхньою собакою, кущем троянд, їхньою новою сукнею — завжди щиро цікавтесь, а не тільки заради очікуваного впливу.

Уникайте критики

Критикування завжди даремне. Воно ображає гордість і збуджує почуття образи. Критика — це форма нападу, і люди будуть оборонятися. Вони будуть виправдувати себе й мститись. Скритикуйте, і знайдете себе в делікатному становищі. Пам’ятайте, люди часто більше розхвильовуються ніж поводяться логічно, а головно під нападом — і так то вони дивляться на критикування. Замість осуджувати, то старайтесь зрозуміти чому люди так поводяться. Підбадьорення створює чудеса. Зауважуйте їхні добрі риси, замість тільки бачити хиби. „Слава її [людини] — переступи забувати”.— Приповістей 19:11, Переклад Хоменко.

Давання поради

Співчувайте людям, будьте дружні, люблячі. Дозвольте людині перше говорити й не переривайте бесіду. Довідайтесь чому вона так думає або поводиться. Співчутливо ставтесь до її бажань. Зрозумійте її погляд. Старайтесь бачити хвилюючі причини на її поведінку. Нехай вона знає, що ви теж робите помилки, і що є такі недосконалі як вона. Тоді „виправляйте такого духом лагідности, сам себе доглядаючи, щоб не спокусився й ти”. (Галатів 6:1) Давайте пораду тільки про предмет обговорення. Пристосовуйте пораду до потреби людини, ласкаво старайтесь допомогти їй зрозуміти в чім справа, і говоріть тактовно. „Слово ваше нехай буде завжди ласкаве, приправлене сіллю, щоб ви знали, як ви маєте кожному відповідати”. (Колосян 4:6) Підбадьорюйте людину позитивно, похваліть її за поліпшення.

Виявляйте ваше співчуття

Це значить, що ви мусите вміти поставити себе на місце вашого сусіда. Відчувайте його потреби. Почувайтесь так, як він почувається. Як би ви хотіли, щоб сусід з вами поводився, коли б ви були на його місці? Ви мусите знати все це, якщо будете слухатись золотого правила: ,Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви’. (Матвія 7:12) Так робити не легко. Деколи неможливо висказати ваші співчуття словами — це тільки можна зробити слізьми. Апостол Павло рекомендував таке співчуття, коли сказав: „Тіштеся з тими, хто тішиться, і плачте з отими, хто плаче”.— Римлян 12:15.

Після смерті Лазаря, Марія приступила до Ісуса. Євангеліє продовжує й каже: „А Ісус, як побачив, що плаче вона, і плачуть юдеї, що з нею прийшли, то в дусі розжалобився та й зворушився Сам, і сказав: ,Де його ви поклали?’ Говорять Йому: ,Іди, Господи, та подивися!’ І закапали сльози Ісусові”. (Івана 11:33-35) Ісус знав, що Він учинить чудо на тій оказії, однак побачивши їхній смуток, Сам заплакав. Він виявив співчуття.

Не відплачуйтесь злом за зло

Не ,робіть іншим так як вони вам роблять’, як то дехто перекручує золоте правило. Краще, не відплачуйтесь злом за зло, але перемагайте зло добром. Єгова спонукує в нас любов Своєю власною любов’ю. „Ми любимо, бо Він перший полюбив нас”. (1 Івана 4:19, Переклад Хоменко) Це не є якесь непрактичне розумування; це природа людини. Лагідна відповідь відвертає гнів. Підставляти другу щоку може відвернути словесний напад. Так як у давнину обкладали піч вугіллям, щоб виділяти метал від руди, то так само коли не будете відплачуватись злом за зло можна пом’якшити гнів вашого супротивника й таким чином допомогти йому перемогти його. З другого боку, ви можливо будете далі страждати через його лукавий вчинок, але самі таки робили все що могли, щоб поширити мир. Ви поводились вірно з своїми почуттями, своїми принципами. Ви не дозволили злочинцеві спонукати вас чинити зло.— Римлян 12:17-21.

Коли можливо, якщо це залежить від вас, живіть мирно

Активно, „пильнуйте про мир зо всіма”. (Євреїв 12:14) Мир не здійснюється автоматично. Його не завжди можливо догнати. У деяких випадках неможливо жити мирно. „Не дружись із чоловіком гнівливим, і не ходи з людиною лютою”. (Приповістей 22:24) Проте, „Коли можливо, якщо це залежить від вас,— живіть у мирі зо всіма людьми”.— Римлян 12:18.

Грецьке слово, якого вживалось перекладати любов, яку Ісус казав було слід показувати вашому сусідові було агапі. Павло пояснює цю рису, агапі, і показує, що ми повинні робити, щоб жити мирно із сусідом: „Любов — довготерпелива, любов — лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла, не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить. Любов ніколи не переминає”.— 1 Коринтян 13:4-8, Переклад Хоменко.

[Рамка на сторінці 5]

Принципи в справі людських споріднень, з біблійної книги Приповістей, розділ і вірш

„Лагідна відповідь гнів відвертає, а слово вразливе гнів підіймає”.— 15:1.

„Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навчання”.— 16:23.

„Приємні слова — щільниковий то мед, солодкий душі й лік на кості”.— 16:24.

„Хто шукає любови — провину ховає, хто ж про неї повторює,— розгонює друзів”.— 17:9.

„Почин сварки — то прорив води, тому перед вибухом сварки покинь ти її”.— 17:14.

„Хто слова свої стримує, той знає пізнання, і холоднокровний — розумна людина”.— 17:27.

„Розум людини припинює гнів її, а величність її — перейти над провиною”.— 19:11.

„Слава людині, що гнів покидає, а кожен глупак вибухає”.— 20:3.

„Рада в серці людини — глибока вода, і розумна людина її повичерпує”.— 20:5.

„Судися за сварку свою з своїм ближнім, але не виявляй таємниці іншого”.— 25:9.

„Здержуй ногу свою від дому твого товариша, щоб тобою він не переситивсь, і не зненавидів тебе”.— 25:17.

„Чи бачив людину, квапливу в словах своїх? — Більша надія глупцеві, ніж їй”.— 29:20.

Хто є моїм сусідом?

,ВИ ПИТАЄТЕ, „Хто є моїм сусідом?” Звичайно це люди, які живуть у сусідньому будинку! І люди, які живуть на тій самій вулиці, в сусідстві. Це мої сусіди’.

Це не була думка деяких людей, які жили за часу Ісуса Христа. Навіть у той час були різні опінії про це. Це стає очевидним з розмови між Ісусом а чоловіком, знавцем закону, записана в Луки 10:25-37.

„Учителю, що робити мені, щоб вічне життя осягнути?” запитав один знавець закону.

„Що в Законі написано, як ти читаєш?” запитав Ісус.

„,Люби Господа [Єгову, НС] Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом’, і ,свого ближнього, як самого себе’”, відповів адвокат.

„Правильно ти відповів”, сказав Ісус. „Роби це,— і будеш жити”.

Але законовчитель не був задоволений цією відповіддю. Отже, він запитав: „А хто то мій ближній?”

Єврейські книжники, всупереч їхньому власному Мойсеєвому Законові, казали в своїх усних традиціях: „Люби ближнього свого, але ненавидь ворога”. Книжники й фарисеї навчали людей, що тільки євреї, які додержували цього усного закону, були їхніми ближніми. Євреї, які не додержували цього закону, і всі язичники, не були ближніми, але ворогами. Таким єретичним євреям і язичникам не було слід допомагати навіть коли їхнє життя було в небезпеці. Маючи це на думці, і щоб виправдати себе не любити всіх людей, той законовчитель запитав: „А хто то мій ближній?”

Ісус відповів на це запитання ілюстрацією про милосердного самарянина (євреї ненавиділи самарян, які по їхньому погляді були чужинцями).

„Один чоловік”, сказав Ісус, „ішов з Єрусалиму до Єрихону, і попався розбійникам, що обдерли його, і завдали йому рани, та й утекли, покинувши ледве живого його”. Священик побачив того чоловіка й проминув його. Левіт подивився на нього й теж проминув його. „Проходив же там якийсь самарянин, та й натрапив на нього, і, побачивши, змилосердився”. Він обв’язав йому рани, приставив його до гостиниці, та й сказав господареві, що коли вернеться заплатить йому додаткові витрати.

„Котрий же з цих трьох”, запитав Ісус законовчителя, „на думку твою — був ближній тому, хто попався розбійникам?” Законовчитель відповів: „Той, хто вчинив йому милість”. Отже, Ісус же сказав йому: „Іди,— і роби так і ти”.

Священик заявляв бути поклонником Єгови. Так само й левіт. Обидва не допомогли тому побитому чоловікові. Жоден з них не був добрим ближнім чоловікові в потребі. Самарянин, зневажений й відкинений священиком і левітом та їхньою релігією, допоміг йому. Він змилосердився над долею цього чоловіка, і поклопотався про нього. Він зробив себе ближнім тому чоловікові. Він поводився по-сусідському.

Хто сьогодні доказується бути вашим ближнім?

Сьогодні, коли думаємо про ближніх, то нам на думку спадають люди, які живуть у нашому сусідстві. Грецьке слово плі·сі·он, перекладене „ближній”, основно значить „близько”. Проте, Біблія, у Святому Єврейському, а також Грецькому Письмах, дивиться на ближнього в ширшому розумінні.

У книжників і фарисеїв за Ісусового часу „ближній” був тільки той, хто додержував усних традицій їхньої релігії, тому то вони любили тільки тих, які належали до їхньої релігії. Проте, Єгова й Ісус люблять усіх людей. (Матвія 5:43-48) Так само правдиві християни сьогодні мусять любити всіх людей. Щоб не бути християнами тільки по назві, вони мусять робити себе ближніми всім людям і любити їх по-сусідському.

Коли самарянин зробив себе ближнім жертві того випадку, то чи це збудило у нього любов до цього самарянина? Біблія нічого не каже про це, але так повинно бути. Подібно, коли Ісус зійшов на землю й помер за людство, то Він, в дійсності, зробив Себе ближнім усім людям. Чи це зворушило людей любити й приблизитись до Нього? Чи любов Єгови до всього людства, у тім що Він послав Свого Сина на землю стати викупом, спонукала людей приблизитись до Бога? Так, це зворушило, і ще досі зворушує багатьох людей робити це. „Ми любимо, бо Він перше полюбив нас”.— 1 Івана 4:19, Переклад Хоменко; Івана 3:16; Якова 4:8.

В який же спосіб виявляється ця любов? Не тільки по словах „Господи, Господи”, але виконуванням Божої волі, проповідуванням людям Царства Єгови. (Матвія 7:21; 1 Івана 5:3; Ісаї 43:10-12; Дії 1:8) Це єдиний, дійсний й тривалий порятунок для страждаючого людства сьогодні. Ті, котрі, так як сусідній самарянин, змилосерджуються над жалюгідним і небезпечним становищем людства, і які приносять їм зціляючу добру новину Царства Єгови — це вони роблять себе ближніми всім людям. Усі — чоловіки чи жінки, молоді чи старі, заможні чи бідні, якого-небудь національного походження, якої-небудь раси, якої-небудь релігії, кольору шкіри — всі ближні, яким слід допомагати доброю новиною про Царство.

З любові до своїх ближніх, Свідки Єгови вже протягом багатьох років слухались наказу до Ефесян 4:25: „Говоріть кожен правду до свого ближнього”. Мільйони людей віднеслись до тієї правди й вже самі проповідують її. Це правда про Царство Єгови під Його Князем миру, Ісусом Христом. Це правда, яка приносить мир між ближніми. Головно, це правда, яка приносить „мир Божий, що вищий від усякого розуму”.— Филип’ян 4:7.