Куди поділись усі сусіди?

«Сучасне суспільство не визнає такого поняття, як сусід» (Бенджамін Дізраелі, англійський державний діяч XIX століття).

СТАРЕНЬКІ кубинці сприяють зміцненню здоров’я незвичайним способом: вони мають об’єднання сусідів, або сı́ркульос де абульос (групи дідусів та бабусь), як вони їх називають. Згідно з одним повідомленням за 1997 рік, до таких груп належить приблизно кожен п’ятий кубинець похилого віку. У них старенькі знаходять товариство, підтримку та практичну допомогу, завдяки чому можуть вести здоровий спосіб життя. «Якщо дільничним лікарям потрібна допомога у проведенні вакцинації,— зазначається в журналі «Здоров’я світу» (англ.),— то охочих та здібних помічників вони знайдуть саме в сı́ркульос де абульос».

Проте, на жаль, у багатьох частинах світу більше немає таких общин, які дбали б про своїх сусідів. Ось яка трагічна історія сталася у Західній Європі з Вольфгангом Дірксом, який жив у багатоквартирному будинку. Декілька років тому газета «Канберра таймс» повідомила, що, хоча 17 сімей з того будинку помітили відсутність Вольфганга, «ніхто навіть не подумав задзвонити до нього в квартиру». Коли власник будинку зрештою ввійшов у помешкання, «він знайшов скелет людини, яка сиділа перед телевізором». На колінах скелета лежала телепрограма за 5 грудня 1993 року. Вольфганг вже п’ять років був мертвий. Цей випадок свідчить про те, що люди перестали цікавитися своїми сусідами та дбати про них. Який жаль! Тому не дивно, що один автор статей у виданні «Нью-Йорк таймс меґезін» зауважив, що його околиця, як і багато інших, перетворилась на «громаду чужинців». Чи те саме сталось у вашій околиці?

Слід зазначити, що в деяких сільських місцевостях досі можна побачити щире, добросусідське ставлення. Також у декотрих містах жителі намагаються більше турбуватися про своїх сусідів. Але багато городян почуваються у своєму місті самотніми та беззахисними. Вони мучаться від того, що інші відгородили себе мурами неприступності. У чому ж причина?

За мурами неприступності

Звичайно, більшість з нас має сусідів. Ми бачимо, як у когось мерехтить екран телевізора, рухаються тіні у вікні, як вмикається та вимикається світло, також чуємо, як заводиться та глушиться мотор сусідського автомобіля, як відлунюються чиїсь кроки в коридорі або як хтось відчиняє та зачиняє ключем двері. Усе це свідчить про те, що в нашій околиці ще є життя. Але будь-які ознаки добросусідського ставлення зникають, коли люди, що живуть поруч, відгороджуються мурами неприступності або не зважають на інших через постійну «біганину» та зайнятість. Вони не хочуть мати з сусідами нічого спільного чи у чомусь бути перед ними в боргу. В австралійській газеті «Геральд сан» зазначається: «Люди тепер ізолюються від тих, хто живе поблизу, і тому їх менше зв’язує почуття обов’язку перед громадськістю. У наш час легше уникати й нехтувати осіб, з якими спілкуватися не престижно».

Подібне явище не дивує. Ми живемо у світі «самолюбних» людей, тому егоцентричний спосіб життя таких осіб негативно позначився на стосунках між сусідами (2 Тимофія 3:2). У результаті скрізь поширилися самотність та відчуженість. А відчуженість породжує недовір’я, особливо коли в околиці панують насилля та злочинність. Недовір’я ж у свою чергу позбавляє людей співчуття.

Хоч би якою була ситуація у вашій околиці, ви, безперечно, погодитеся, що добрі сусіди — це для всіх надбання. Коли люди мають спільну мету, можна багато здійснити. Також добрі сусіди є справжнім скарбом. З наступної статті ви довідаєтесь чому.

Добрі сусіди — справжнє надбання

«Ліпший сусід близький, аніж брат далекий» (Приповістей 27:10, Хом.).

ОДИН вчений першого століття н. е. запитав Ісуса: «А хто то мій ближній?» У відповідь Ісус не сказав, хто був ближнім для того чоловіка, а що саме робить когось ближнім. Мабуть, ви знаєте притчу, яку розповів Ісус. Багато людей знають її як притчу про милосердного самарянина. Вона записана в Євангелії від Луки. Ось що розповів Ісус:

«Один чоловік ішов з Єрусалиму до Єрихону, і попався розбійникам, що обдерли його, і завдали йому рани, та й утекли, покинувши ледве живого його. Проходив випадком тією дорогою священик один, побачив його,— і проминув. Так само й Левит надійшов на те місце, поглянув,— і теж проминув. Проходив же там якийсь самарянин, та й натрапив на нього, і, побачивши, змилосердився. І він підійшов, і обв’язав йому рани, наливши оливи й вина. Потому його посадив на худобину власну, і приставив його до гостиниці, та й клопотався про нього. А другого дня, від’їжджавши, вийняв він два динарії, та й дав їх господареві й проказав: «Заопікуйся ним, а як більше що витратиш,— заплачу тобі, як вернуся». Котрий же з цих трьох — на думку твою — був ближній тому, хто попався розбійникам?» (Луки 10:29—36).

Очевидно, вчений зрозумів суть розповіді. На запитання, хто був ближнім для пораненого чоловіка, він, не задумуючись, дав правильну відповідь: «Той, хто вчинив йому милість». Тоді Ісус сказав йому: «Іди,— і роби так і ти» (Луки 10:37). Яка ж яскрава притча про те, що́ означає бути справжнім ближнім для інших! Ця ілюстрація стосується і того, що означає бути добрим сусідом. Вона може спонукати нас запитати себе: «А яким сусідом є я? Чи расове або національне походження впливає на те, кого я вважаю своїми ближніми? Чи з огляду на такі фактори я стримуюсь надавати допомогу кожному, хто потрапив у біду? Чи я докладаю всіх зусиль, аби бути добрим ближнім та добрим сусідом?»

З чого почати?

Якщо відчуваємо, що нам слід поліпшитися в цьому питанні, потрібно почати зі свого способу мислення. Слід турбуватися про те, щоб самому бути добрим сусідом. Завдяки цьому ми також матимемо добрих сусідів. Майже дві тисячі років тому цей важливий принцип у людських стосунках наголосив Ісус у своїй відомій Нагірній проповіді. Він сказав: «Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви» (Матвія 7:12). Якщо ставимось до людей з повагою, шаною та добротою, це заохочує їх так само ставитись до нас.

У статті «Люби свою околицю», що з’явилась у журналі «Нація з 1865 року» (англ.), журналіст і автор статей Ліз Фандербург згадує декотрі прості речі, які можуть заохотити виявляти добросусідське ставлення. Вона написала: «Хочу... щоб, контактуючи між собою, сусіди робили одні одним сотні тисяч різних маленьких послуг: забирали пошту, доглядали за дітьми, щось купували в магазині. Хочу, аби такі стосунки існували в щораз відчуженішому світі, де через страх та злочинність зв’язки між членами громади слабшають». Далі вона додає: «Треба з чогось почати. Чому б тоді не з сусідньої квартири?»

Також у журналі «Кенейдіан джіоґрефік» дається добра порада, яка може допомогти сусідам розвивати добре ставлення одні до одних. Письменниця Марні Джексон зауважила: «Як і члени сім’ї, сусіди — це люди, котрих ми не завжди вибираємо. Розвивати з ними стосунки допоможе тактовність, ввічливість та терпимість».

Добрі сусіди щедрі у даванні

Щоправда, багатьом з нас незручно звертатися до сусідів. Здається, що набагато легше — уникати контакту та ізолюватися. Але Біблія говорить, що «блаженніше давати, ніж брати» (Дії 20:35). Тому добрий сусід докладає зусиль, щоб познайомитися з людьми, які оточують його. Хоча він, можливо, не ставить за ціль зав’язати міцну дружбу, але намагається час від часу перекинутися кількома словами, можливо, починаючи все з приязної усмішки чи жесту.

Як зазначалося раніше, аби мати та зберігати добросусідські стосунки, важливо робити одні одним «сотні тисяч різних маленьких послуг». Тому варто шукати нагод, щоб виявляти сусіду маленькі знаки уваги, бо це сприятиме духу співпраці та взаємоповаги. Крім того, так ми дотримуватимемося біблійного застереження: «Не стримуй добра потребуючому, коли в силі твоєї руки це вчинити» (Приповістей 3:27; Якова 2:14—17).

Добрі сусіди виявляють вдячність

Хіба не було б чудово, якби усі люди з вдячністю приймали допомогу та дарунки? На жаль, це не завжди так. Багато пропозицій допомогти та доброзичливі дарунки приймаються з такою невдячністю, що щира людина може подумати: «Я більше ніколи цього не зроблю!» Буває так, що ви докладаєте зусиль — привітно вітаєтеся з сусідами, махаєте їм рукою, а у відповідь вам лише неохоче кивають головою.

Але в багатьох випадках люди вдячні за таку увагу, хоча на перший погляд здається, що це не так. Можливо, через своє культурне походження сусід виявляє стриманість або ніяковіє, і тому виглядає, що він реагує байдуже та неприязно. Також у цьому невдячному світі хтось може сприйняти вашу дружелюбність як щось незвичайне або навіть у чомусь вас підозрюватиме. Можливо, потрібно буде розвіяти такі сумніви. Тому, щоб зав’язати приязні стосунки, доведеться почекати та виявити терпіння. Але сусіди, які навчаться щедро давати та приймати з вдячністю, посприяють добросусідським стосункам, котрі приносять мир та задоволення.

Коли приходить біда

Добрий сусід стає в пригоді особливо тоді, коли ми потрапляємо в біду. У скрутних обставинах можна побачити справжній добросусідський дух. Вже не раз траплялось, що під час лиха сусіди саможертовно допомагали одні одним. Скидається на те, що спільне лихо просто змушує сусідів співпрацювати та з усіх сил допомагати одні одним. Нерідко разом працюють навіть ті люди, які не сходяться у поглядах.

Наприклад, у газеті «Нью-Йорк таймс» повідомлялось, що, коли 1999 року в Туреччині стався спустошливий землетрус, вікодавні вороги продемонстрували сусідську солідарність. «Нас роками вчили ненавидіти турків,— написала в афінській газеті кореспондент Анна Стериію.— Але їхній невимовний біль не приносив нам радості. Ми були засмучені; коли побачили мертвих дітей, плакали; здавалось, уся вікодавня ненависть зникла». Коли рятувальні операції офіційно припинились, грецькі рятувальні групи не опустили рук, а далі шукали тих, хто лишився живим.

Участь у рятувальній роботі після стихійного лиха — безперечно, благородна і героїчна справа, пов’язана з допомогою ближньому. Проте врятувати життя ближнього, застерігши його перед лихом,— це, звичайно, ще важливіша добросусідська справа. На жаль, історія виявляє, що часто до тих, хто застерігає про лихо, не ставляться привітно, оскільки у час попередження біду не відразу видно. Не раз осіб, які проголошують застереження, сприймають з недовірою. Коли намагаємось допомогти тим, хто не усвідомлює своєї небезпечної ситуації, необхідно великої наполегливості та саможертовності.

Найбільший добросусідський вчинок

Сьогодні над людством нависло щось набагато страшніше, ніж стихійне лихо. Це передречений чин Всемогутнього Бога. Тоді земля буде очищена від злочинів, зла та різних пов’язаних з цим проблем (Об’явлення 16:16; 21:3, 4). Ця визначна подія — не якась там вигадка, вона обов’язково відбудеться! Свідки Єгови охоче діляться знанням, необхідним для того, аби пережити цю неминучу подію, що потрясе світ. Вони розповідають про неї якомога більшій кількості людей і саме тому так наполегливо займаються своєю відомою проповідницькою діяльністю по всьому світі (Матвія 24:14). Вони роблять це охоче, з любові до Бога та ближніх.

Тож не виявляйте упередженості чи роздратування і послухайте Свідків, які підійдуть до ваших дверей чи звернуться до вас деінде. Вони намагаються бути добрими сусідами та ближніми. Тому погодьтесь вивчати з ними Біблію. Довідайтесь, як Боже Слово запевняє нас, що час, коли усі сусіди житимуть разом у щасті, вже близький. Тоді расова, релігійна чи класова дискримінація більше ніколи не руйнуватиме близьких стосунків, яких усі ми так прагнемо.

[Ілюстрації на сторінках 6, 7]

Потрібно робити сусідам добро.

[Відомості про джерело]

Глобус: Mountain High Maps® Copyright © 1997 Digital Wisdom, Inc.