Непал.

Пурнамайї, яка живе в маленькому містечку, шістнадцять років. Рідний дядько познайомив її з доброю новиною, і вона почала вивчати Біблію. Тепер Пурнамайя раз на тиждень їздить на зібрання, хоча дорога автобусом займає дві з половиною години в один бік. Дівчині доводиться дуже нелегко. Її батьки хворіють на проказу, і через це вони дуже бідні. Пурнамайя встає рано-вранці та подрібнює каміння на щебінь, щоб заробити грошей для сім’ї. Ще їй доводиться прати, готувати та виконувати іншу хатню роботу. Крім того, вона ходить до школи. Поїздка автобусом на зібрання коштує стільки, скільки в Непалі заробляють за день. Іноді батьки кажуть Пурнамайї, що ліпше б вона ходила до місцевої церкви. Але дівчина знає: про Єгову можна навчитися лише в Залі Царства, тому попри все відвідує зібрання. Недавно, щоб мати гроші на автобус, вона навіть продала годинник, який їй подарувала бабуся. Пурнамайя дає чудові коментарі на зібраннях, а також ділиться знаннями з мешканцями свого містечка. Приклад цієї дівчини дуже підбадьорює усіх, хто її знає.

[Ілюстрація на сторінці 53]

Пурнамайя подрібнює каміння на щебінь, щоб заробити грошей для сім’ї