Першого січня 1949 року я розпочав піонерське служіння, і мене призначили в маленький збір у містечку Боркуло, що на сході Нідерландів. Аби дістатися туди, мені треба було подолати близько 130 кілометрів. Я вирішив поїхати велосипедом і думав, що доберуся до Боркуло приблизно за шість годин. Але через проливний дощ і сильний зустрічний вітер моя подорож тривала 12 годин, і це при тому, що останні 90 кілометрів я їхав поїздом. Лише пізно ввечері я дістався будинку однієї сім’ї Свідків, в якому жив упродовж свого служіння в цій місцевості.

У післявоєнні роки люди жили вбого. Все, що я мав,— це костюм і одні штани: костюм був великий, а штани — короткі. Як я згадував напочатку, перший місяць у Боркуло видався нелегким, але Єгова поблагословив мене кількома біблійними вивченнями. Через дев’ять місяців мене призначили в Амстердам.

З СЕЛА У ВЕЛИКЕ МІСТО

Я виростав у сільській місцевості, а тепер опинився в Амстердамі, найбільшому місті Нідерландів. Служіння тут було надзвичайно плідним. За перший місяць мені вдалося розповсюдити більше літератури, ніж за попередні дев’ять місяців. Невдовзі я проводив щонайменше вісім біблійних вивчень. Коли мене призначили слугою збору (нині це координатор ради старійшин), я отримав завдання виголосити свою першу промову. Мені було страшно виступати зі сцени, тому я з величезним полегшенням зітхнув, коли мене перевели в інший збір якраз перед тим, як надходив час виголосити промову. Я й не думав, що впродовж років виголошу понад 5000 промов.

У травні 1950 року мене призначили в Гарлем, а згодом запросили в районне служіння.

У 1952 році, після маминого одужання, я з трьома піонерками два місяці служила допоміжним піонером під час відпустки. Ми жили в плавучому будинку і проповідували у двох містах у провінції Дренте. В 1953 році я розпочала стале піонерське служіння. Через рік наш збір відвідував молодий районний наглядач. Це був Маркус. У травні 1955 року ми одружилися, адже вважали, що як подружжя зможемо ще ліпше служити Єгові (Еккл. 4:9—12).

Маркус. Після весілля нас призначили служити піонерами у Вендамі, що в провінції Гронінгем. Ми жили в малесенькій кімнаті (розміром приблизно 2 на 3 метри). Але Янні зробила її гарною і затишною. Кожного вечора нам доводилося забирати стіл і два стільчики, щоб розкласти ліжко, яке ховалося в стінній ніші.