На хвилях гойдаються невеликі рибальські човни, а вдалині, на мілководді, видніються кілька рибалок. Вони вміло однією рукою закидають важкі круглі сіті, діаметром від шести до восьми метрів. Ці сіті поволі опускаються на дно і наповнюються рибою. Відтак повні сіті рибалки тягнуть на берег або ж пірнають, аби забрати улов. Можливо, Симон і Андрій «закидали у воду сіті» подібним способом (Марка 1:16).

На березі інша група рибалок, щось жваво обговорюючи, готує невід. Цей невід, до обох кінців якого прив’язували буксирні мотузки, міг бути завдовжки до 300 метрів, і його встановлювали на глибині до 8 метрів. Вибравши підхоже місце, половина групи бере одну з мотузок невода і йде берегом. У той час човен пливе на середину озера, аби повністю розтягнути сітку. Потім повертає до берега, і сітка приймає форму півкола. Після цього рибалки сходять з човна, тягнучи другу мотузку. Обидві групи зближаються і разом витягують улов (Матвія 13:47, 48).

Смеркає. Але рибалки й не думають про відпочинок. Вони виплили на середину озера й до самого дна опускають сіткове полотно. Раптом вечірню тишу порушує голосний плескіт весел і тупотіння ніг по дну човна. Рибалки спеціально створюють такий шум, аби сполошити рибу. Оскільки вночі у воді цих сітей не видно, налякана риба відразу заплутується в них. Протягом ночі рибаки опускають сіті кілька раз, а ранком полощуть їх і сушать на сонці. Цікаво, чи учні Ісуса рибалили саме такими сітями, коли витягнули чудесний улов, про який ідеться в Луки 5:1—7?