Стикнувшись із війною, яка лютувала по цілому світі, Дослідники Біблії не до кінця розуміли принцип християнського нейтралітету. Але вони були сповнені рішучості проголошувати добру новину. Вільгельм Хільдебрандт хотів брати участь у служінні Царству і тому замовив для розповсюдження «Щомісячник Дослідників Біблії» французькою мовою. Проте у Франції він був не колпортером (повночасним проповідником), а німецьким солдатом. Французи дуже дивувались, коли цей «ворог», одягнений у військову форму, ділився з ними звісткою миру.

Листи, надруковані у «Вартовій башті», показують, що багато інших Дослідників Біблії у Німеччині, служачи у війську, також прагнули поширювати добру новину про Царство. Брат Лемке, який служив у військово-морському флоті, повідомив, що п’ятеро членів його команди виявили зацікавлення. Він написав: «Навіть тут, на борту корабля, я збираю плоди на хвалу Єгові».

Хоча Дослідники Біблії не повністю розуміли питання нейтралітету, все ж їхнє мислення і поведінка разюче відрізнялися від поглядів та дій людей, які підтримували війну. Тимчасом як політичні й релігійні провідники стали на захист національних інтересів, Дослідники Біблії підтримували «Князя миру» (Ісаї 9:6). Хоча дехто не зайняв чіткої нейтральної позиції, всі трималися переконання, вираженого у словах Конрада Мерттера, одного з Дослідників Біблії, який сказав: «Я чітко зрозумів на основі Божого Слова, що християни не повинні вбивати» (Вих. 20:13)a.

У Німеччині, де закон не передбачав звільнення від військової служби з особистих переконань, понад 20 Дослідників Біблії відмовилися від будь-якої діяльності, пов’язаної з військом. Декого з них визнали психічно хворим. Наприклад, Густава Куята помістили в психіатричну лікарню і давали йому психотропні медикаменти. Ганса Гельтергоффа, який теж не погодився служити у війську, посадили у в’язницю, де він відмовився виконувати будь-яку роботу, пов’язану з війною. Охоронці надягли на нього гамівну сорочку і тримали зв’язаним доти, доки його руки не оніміли. Однак це не похитнуло його рішучості. Тоді охоронці інсценували його страту. Незважаючи на це, Ганс залишався стійким у вірі впродовж усієї війни.

Інші брати, яких призивали до війська, відмовлялися брати до рук зброю і просили дати їм роботу, не пов’язану з участю в бойових діяхb. Одним з них був Йоганнес Рауте, якого відправили працювати на залізниці. Конрада Мерттера призначили санітаром, а Райнгольд Вебер був медбратом. Август Крафціг радів, що через свою роботу не опинився на фронті. Ці та інші Дослідники Біблії з рішучістю служили Єгові і, відповідно до свого розуміння, виявляли йому любов і відданість.

Через позицію, яку Дослідники Біблії займали під час війни, вони потрапили під пильний нагляд влади. У післявоєнний період проти Дослідників Біблії в Німеччині було порушено тисячі судових справ у зв’язку з їхньою проповідницькою діяльністю. Щоб надати їм допомогу, німецький філіал створив юридичний відділ у Бетелі в Магдебурзі.