Як Ісус ставився до політики?

У ЄВАНГЕЛІЯХ розповідається про те, як Ісуса кілька разів намагалися втягнути в політику. Наприклад, невдовзі після його хрещення Диявол запропонував йому стати правителем світу. Пізніше натовп хотів зробити Ісуса царем. Згодом люди намагалися зробити з нього політичного діяча. Як поводився Ісус за всіх цих обставин?

Правитель світу. У Євангеліях сказано, що Диявол запропонував Ісусові правити над усіма царствами світу. Скільки ж добра Ісус міг би зробити для людей, якби погодився на цю пропозицію! Чи якийсь політичний діяч, котрий щиро бажає полегшити страждання людей, відмовився б від такої посади? Але Ісус відмовився, адже мав на це вагомі причини (Матвія 4:8—11).

Цар. Багато Ісусових сучасників бажали мати правителя, який би розв’язав їхні економічні та політичні проблеми. Люди бачили, що Ісус спроможний нести іншим добро, тому хотіли зробити його політиком. Як він зреагував? «Ісус, знаючи, що його збираються схопити і зробити царем, знову пішов сам на гору» (Івана 6:10—15). Отже, Ісус відмовився брати участь у політичних справах.

Політичний діяч. Ось що сталось за кілька днів до Ісусової смерті. Учні фарисеїв, які боролися за звільнення Ізраїлю від римського гніту, разом з іродіянами, котрі підтримували Рим, підійшли до Ісуса. Вони хотіли змусити його зайняти якусь політичну позицію, тому запитали його, чи треба платити податок римлянам.

Ісус відповів: «“Чому мене випробовуєте? Покажіть мені денарій”. Коли вони принесли, він запитав їх: “Чиє це зображення та ім’я?” Ті відповіли: “Кесареве”. Тоді Ісус сказав: “Тож віддавайте кесареве кесарю, а Боже — Богові”» (Марка 12:13—17). Про цю історію в одній книжці пояснювалось: «Ісус відмовився бути політичним месією і з великою обачністю пояснив, де проходить межа між тим, що́ є кесаревим, і тим, що є Божим» («Church and State—The Story of Two Kingdoms»).

Ісусові не були байдужі такі проблеми, як бідність, корупція і несправедливість. Біблія показує, що він проймався тим, в якому жалюгідному становищі перебували люди (Марка 6:33, 34). Ісус не брався самотужки боротися з несправедливістю світу, хоча дехто дуже намагався втягнути його у вирішення злободенних проблем того часу.

Усі ці приклади показують, що Ісус відмовлявся брати участь у політичних справах світу. Але чи повинні займатися політикою сучасні християни?

Християни і політика

ПРАВДИВІ християни не втручаються в політику. Чому? Бо вони наслідують Ісуса, який сказав, що не належить світу. Своїм послідовникам він пояснив: «Ви не належите світу» (Івана 15:19; 17:14). Розгляньмо кілька підстав того, чому християни не повинні брати участь у політичних справах.

1. Людські можливості обмежені. У Біблії сказано, що люди не мають ні здатності, ні права керувати самими собою: «Не в силі людини, коли вона ходить, кермувати своїм кроком» (Єремії 10:23).

Люди не були створені, щоб літати, наче птахи. Так само люди не були створені, щоб успішно правити собою. Обговорюючи обмеження урядів, американський історик Дейвід Фромкін написав: «Уряди складаються з людей, тому вони схильні помилятися і їхнє майбутнє нестабільне. Вони володіють певною, однак обмеженою владою» («The Question of Government»). Не дивно, що Біблія застерігає нас не покладатися на людину (Псалом 146:3).

2. На людей впливають злі духовні сили. Пригадаймо випадок, коли Сатана запропонував Ісусові бути правителем усього світу. Ісус не заперечив, що Сатана має змогу запропонувати йому всі царства світу. Пізніше Ісус назвав Сатану «правителем цього світу». Згодом апостол Павло пояснив, що Сатана є «богом цієї системи» (Івана 14:30; 2 Коринфян 4:4). Павло написав одновірцям: «Ми боремося... проти урядів, влади, світових правителів цієї темряви, проти злих духів у небесах» (Ефесян 6:12). Невидимо для людського ока світом насправді керують злі духовні сили. Як знання цієї істини повинне впливати на наше ставлення до політичних справ?

Подібно як потужна стихія в океані кидає в різні боки невеликим судном, злі духовні сили потрясають людською політичною системою. І, так само як моряки не можуть вплинути на морську стихію, політики не мають змоги впливати на могутні духовні сили. Ці сили намагаються розбещувати людей і завдавати «горя землі» (Об’явлення 12:12). Тому справжні зміни може зробити лише Той, хто сильніший від Сатани і його демонів,— Бог Єгова (Вихід 15:3; Єремії 10:7, 10).

3. Правдиві християни цілковито віддані лише Божому Царству. Ісус і його учні знали, що у визначений час Бог встановить уряд на небі, який правитиме над усією землею. Біблія називає цей уряд Божим Царством і показує, що Ісус Христос призначений у ньому Царем (Об’явлення 11:15). Оскільки діяльність Царства позначається на житті всіх людей, Ісус зробив «добру новину про Боже царство» головною темою своїх учень (Луки 4:43). Він також навчив своїх послідовників молитися: «Нехай прийде твоє царство». Чому? Тому що під правлінням Царства Божа воля буде виконуватися у небі й на землі (Матвія 6:9, 10).

А що станеться з людськими урядами? Біблія чітко показує, що уряди «усієї населеної землі» будуть знищені (Об’явлення 16:14; 19:19—21). Якщо хтось насправді переконаний, що Боже Царство невдовзі усуне всі створені людиною політичні системи, то він аж ніяк не захоче підтримувати ці системи. Якби він намагався підтримувати приречені на загибель людські уряди, то, фактично, став би противником Бога.