Більші благословення через нову угоду

«[Ісус] посередник і кращого заповіту [«ліпшої угоди», НС]» (ЄВРЕЇВ 8:6).

1. Хто виявився обіцяним в Едемі ‘насінням жінки’ і як його було ‘вжалено в п’яту́’?

ПІСЛЯ того, як Адам і Єва згрішили, Єгова виніс вирок Сатані, котрий обманув Єву, такими словами: «Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п’яту» (Буття 3:15). Коли 29 року н. е. Ісус охрестився в річці Йордані, з’явилося обіцяне в Едемі Насіння. Коли він помер на стовпі мук у 33 році н. е., сповнилася одна частина цього стародавнього пророцтва. Сатана ‘вжалив п’яту́’ Насіння.

2. Згідно зі словами Ісуса, як його смерть іде на благо людству?

² На щастя, ця рана, хоча й надзвичайно болісна, не була довгочасною. Ісус був піднятий з мертвих як безсмертний дух і вознісся до свого Отця на небо, де приніс йому ціну своєї пролитої крові «на викуп за багатьох». Так збулись його слова: «Мусить піднесений бути й Син Людський, щоб кожен, хто вірує в Нього, мав вічне життя. Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Матвія 20:28; Івана 3:14—16; Євреїв 9:12—14). Нова угода відіграє головну роль у сповненні Ісусового пророцтва.

Нова угода

3. Коли вперше стала очевидною чинність нової угоди?

³ Незадовго до смерті Ісус сказав своїм послідовникам, що його пролита кров — це «кров... Нового Заповіту», або нової угоди (Матвія 26:28; Луки 22:20). Через десять днів після того, як він вознісся на небо, нова угода стала чинною, коли було вилито святий дух приблизно на 120 учнів, які зібралися в горішній кімнаті в Єрусалимі (Дії 1:15; 2:1—4). Залучення цих 120 учнів до нової угоди виявило, що ‘перша’ угода, Закон-угода, тепер втратила силу (Євреїв 8:13).

4. Чи стара угода була невдалою? Поясніть.

⁴ Чи стара угода була невдалою? Зовсім ні. Щоправда, оскільки тепер вона була замінена, тілесний Ізраїль уже не вважався Божим особливим народом (Матвія 23:38). Але це сталось тому, що Ізраїль виявив неслухняність і відкинув Помазанця Єгови (Вихід 19:5; Дії 2:22, 23). Проте Закон багато чого здійснив, перш ніж його було замінено. Сторіччями він допомагав людям приступати до Бога й охороняв від фальшивої релігії. У Законі були прообрази нової угоди, а також, вимагаючи постійних жертв, він показав крайню потребу людини у визволенні від гріха й смерті. Справді, Закон був «вихователем, який вів нас до Христа» (Галатів 3:19, 24, Дерк.; Римлян 3:20; 4:15; 5:12; Євреїв 10:1, 2). А втім, саме за посередництвом нової угоди обіцяні Аврааму благословення мали бути здійснені повністю.

Народи поблагословлені через Авраамове насіння

5, 6. Хто, в основному, духовному сповненні угоди з Авраамом, є Насінням Авраама і який народ мав першим отримати благословення через нього?

⁵ Єгова пообіцяв Авраамові: «Всі народи землі будуть потомством [«Насінням», Ог., 1988] твоїм благословляти себе» (Буття 22:18). Під дією старої угоди багато лагідних чужинців були поблагословлені завдяки пов’язаності з ізраїльтянами — народним насінням Авраама. Проте в основному, духовному сповненні, Насінням Авраама була одна досконала людина. Павло пояснив це словами: «Обітниці дані були Авраамові й насінню його. Не говориться: «і насінням», як про багатьох, але як про одного: «і Насінню твоєму», яке є Христос» (Галатів 3:16).

⁶ Так, Ісус є Насінням Авраама, і через нього народи отримують благословення, яке набагато перевершує все те, що міг отримувати тілесний Ізраїль. Безперечно, першим народом, який мав отримати це благословення, були самі ізраїльтяни. Незабаром після П’ятидесятниці 33 року н. е. апостол Петро звернувся до групи євреїв: «Сини ви пророків і того заповіту, що Бог вашим батькам заповів, промовляючи до Авраама: «І в насінні твоїм усі народи землі благословлені будуть!» Воскресивши Свого Отрока, Бог послав Його перше до вас, щоб вас поблагословити, щоб кожен із вас відвернувся від злих своїх учинків!» (Дії 3:25, 26).

7. Які народи були поблагословлені через Ісуса, Насіння Авраама?

⁷ Згодом це благословення поширилося на самарян, а потім і на поган (Дії 8:14—17; 10:34—48). Між 50 і 52 роками н. е. Павло написав християнам до Галатії в Малій Азії: «Писання, передбачивши, що вірою Бог виправдає поган, благовістило Авраамові: «Благословляться в тобі всі народи!» Тому ті, хто від віри, будуть поблагословлені з вірним Авраамом» (Галатів 3:8, 9; Буття 12:3). Хоча багато християн у Галатії були ‘поганами’, вони отримали благословення за свою віру через Ісуса. Як?

8. Що означало для християн за Павлових днів благословення через Авраамове Насіння і скільки в остаточному підсумку отримує таке благословення?

⁸ Павло сказав галатським християнам, хоч би якого походження вони були: «Коли ви Христові, то ви Авраамове насіння й за обітницею спадкоємці» (Галатів 3:29). Для галатів у благословення через Авраамове Насіння входило те, що вони були учасниками в новій угоді, а також співспадкоємцями з Ісусом, його спільниками у насінні Авраама. Ми не знаємо, яким великим було населення стародавнього Ізраїлю. Ми лише знаємо, що воно стало, «як пісок, що над морем, щодо многоти» (1 Царів 4:20). Однак нам точно відомо остаточне число Ісусових спільників у духовному насінні — 144 000 (Об’явлення 7:4; 14:1). Ці 144 000 з «усякого племени, і язика, і народу, і люду» виходять з-посеред людства й беруть участь у наділенні благословеннями угоди з Авраамом ще інших (Об’явлення 5:9).

Сповнене пророцтво

9. В якому розумінні залучені в нову угоду особи мають у собі закон Єгови?

⁹ Передрікаючи встановлення нової угоди, Єремія написав: «Це ось отой Заповіт [«угода», НС], що його по цих днях складу з домом Ізраїля,— каже Господь: Дам Закона Свого в середину їхню, і на їхньому серці його напишу» (Єремія 31:33). Характерною рисою залучених у нову угоду осіб є те, що вони служать Єгові з любові (Івана 13:35; Євреїв 1:9). Закон Єгови написаний в їхніх серцях, і вони палко бажають виконувати його волю. Звичайно, у стародавньому Ізраїлі декотрі вірні особи дуже любили закон Єгови (Псалом 119:97). Проте багато людей не любили закону. Але вони перебували серед цього народу. Ніхто не може залишатися в новій угоді, якщо Божий закон не написаний у нього в серці.

10, 11. Як Єгова ‘стає Богом’ для людей, залучених у нову угоду, і як усі вони знатимуть його?

¹⁰ Потім Єгова сказав про залучених у нову угоду людей: «Я стану їм Богом, вони ж Мені будуть народом» (Єремія 31:33). У стародавньому Ізраїлі багато людей поклонялися поганським богам, але залишалися ізраїльтянами. На основі нової угоди Єгова створив духовний народ ‘Ізраїль Божий’, щоб замінити тілесний Ізраїль (Галатів 6:16; Матвія 21:43; Римлян 9:6—8). А втім, ніхто не може бути частиною нового духовного народу, якщо він не служить Єгові, і тільки йому.

¹¹ Єгова також сказав: «Всі будуть знати Мене, від малого їхнього й аж до великого їхнього» (Єремія 31:34). В Ізраїлі багато людей просто ігнорували Єгову, насправді кажучи: «Господь не вчинить добра, і лиха не зробить» (Софонії 1:12). Ніхто не залишиться частиною Ізраїлю Божого, якщо він ігнорує Єгову або забруднює чисте поклоніння (Матвія 6:24; Колосян 3:5). Духовні ізраїльтяни — це «народ, що знає свого Бога» (Даниїла 11:32). Вони із задоволенням ‘пізнають єдиного Бога правдивого та Ісуса Христа’ (Івана 17:3). Знання про Ісуса поглиблює їхнє знання про Бога, оскільки Ісус, як ніхто інший, «Сам виявив [Бога]» (Івана 1:18; 14:9—11).

12, 13. а) На якій підставі Єгова прощає гріхи залучених у нову угоду осіб? б) У чому нова угода вища від старої щодо прощення гріхів?

¹² Зрештою, Єгова пообіцяв: «Їхню провину прощу, і не буду вже згадувати їм гріха!» (Єремія 31:34б). Закон Мойсея включав сотні письмових правил, яких ізраїльтяни мали слухатися (Повторення Закону 28:1, 2, 15). Усі, хто порушував Закон, складали жертви, щоб згладжувати свої гріхи (Левит 4:1—7; 16:1—31). Багато євреїв повірили, що вони можуть стати праведними через учинки на підставі Закону. Проте християни усвідомлюють, що вони ніколи не можуть заробити праведності своїми вчинками. Вони не можуть уникати гріха (Римлян 5:12). Під дією нової угоди мати праведне становище перед Богом можливо тільки на підставі Ісусової жертви. Проте таке становище — це дар, незаслужена Божа ласка (Римлян 3:20, 23, 24). Єгова, як і раніше, вимагає слухняності від своїх слуг. Павло говорить, що особи, залучені в нову угоду, ‘підзаконні Христу’ (1 Коринтян 9:21, Дерк.).

¹³ Отже, для християн також є жертва за гріх, але її цінність набагато вища, ніж цінність жертв під Закон-угодою. Павло написав: «Кожен священик [під Закон-угодою] щоденно стоїть, служачи, і часто приносить жертви ті самі, що ніколи не можуть зняти гріхів. А Він [Ісус] за гріхи світу приніс жертву один раз, і назавжди «по Божій правиці засів» (Євреїв 10:11, 12). Оскільки християни, з якими укладено нову угоду, вірять в Ісусову жертву, Єгова проголошує їх праведними, без гріха, і тому вони можуть бути помазаними на його духовних синів (Римлян 5:1; 8:33, 34; Євреїв 10:14—18). Коли вони грішать через людську недосконалість, то можуть благати Єгову про прощення й на підставі Ісусової жертви Єгова прощає їх (1 Івана 2:1, 2). А втім, якщо вони обирають свідомо грішити, то втрачають своє праведне становище й привілей бути учасниками в новій угоді (Євреїв 2:2, 3; 6:4—8; 10:26—31).

Стара угода й нова

14. Яке обрізання вимагалося під Закон-угодою? під новою угодою?

¹⁴ Чоловіки за старої угоди обрізалися на знак того, що вони є під Законом (Левит 12:2, 3; Галатів 5:3). Після закладення християнського збору декотрі вважали, що неєврейські християни також повинні обрізатися. Але апостоли й старійшини в Єрусалимі, проваджені Божим Словом і святим духом, зрозуміли, що цього не потрібно (Дії 15:1, 5, 28, 29). Через декілька років Павло сказав: «Не той юдей, що є ним назовні, і не то обрізання, що назовні на тілі, але той, що є юдей потаємно, духово, і обрізання — серця духом, а не за буквою» (Римлян 2:28, 29). Навіть для корінних євреїв буквальне обрізання уже не мало жодної духовної цінності в очах Єгови. У залучених у нову угоду осіб має бути обрізане серце, а не плоть. У своєму мисленні, бажаннях і спонуках вони повинні, так би мовити, відрізати все, що осуджує Єгова і що нечисте в його очахa. Багато людей сьогодні є живим свідченням здатності святого духу в цей спосіб змінювати мислення (1 Коринтян 6:9—11; Галатів 5:22—24; Ефесян 4:22—24).

15. Як можна порівняти тілесний Ізраїль та Ізраїль Божий щодо царського правління?

¹⁵ Під Закон-угодою Єгова був царем Ізраїлю, і з бігом часу він виявляв свій суверенітет через людських царів в Єрусалимі (Ісаї 33:22). Єгова також є царем Ізраїлю Божого, духовного Ізраїлю, і з 33 року н. е. він править через Ісуса Христа, який отримав ‘всяку владу на небі й на землі’ (Матвія 28:18; Ефесян 1:19—23; Колосян 1:13, 14). Сьогодні Ізраїль Божий визнає Ісуса Царем Божого небесного Царства, яке було засновано в 1914 році. Ісус є набагато ліпшим Царем, ніж навіть Єзекія, Йосія та інші вірні царі стародавнього Ізраїлю (Євреїв 1:8, 9; Об’явлення 11:15).

16. Яким священством є Ізраїль Божий?

¹⁶ Ізраїль був не тільки царством, але й мав помазане священство. У 33 році н. е. Ізраїль Божий замінив тілесний Ізраїль і став ‘рабом’ Єгови. Як духовні ізраїльтяни, вони стали його «свідками» (Ісаї 43:10). Слова Єгови до Ізраїля, записані в Ісаї 43:21 та Вихід 19:5, 6, відтепер стосувалися духовного Ізраїлю Божого. Новий духовний народ Бога тепер став ‘вибраним родом, священством царським, народом святим, людом власности Божої’, відповідальним за ‘звіщання чеснот Єгови’ (1 Петра 2:9). Усі члени Ізраїлю Божого, чоловіки й жінки, формують збірне священство (Галатів 3:28, 29). Як додаткова частина Авраамового насіння, вони тепер говорять: «Радійте, погани, з народом Його» (Повторення Закону 32:43). Члени духовного Ізраїлю, які все ще перебувають на землі, складають клас «вірного і мудрого раба» (Матвія 24:45—47). Виконувати прийнятне священне служіння Богу можна тільки разом з ними.

Остаточне сповнення — Боже Царство

17. Яке народження переживають залучені в нову угоду особи?

¹⁷ Ізраїльтяни, які народжувалися після 1513 року до н. е., відразу підпадали під Закон-угоду. Ті, кого Єгова залучає в нову угоду, також переживають народження, але в їхньому випадку воно є духовним. Ісус згадав про це фарисеєві Никодиму, кажучи: ««Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не народиться згори [«знову», СМ], то не може побачити Божого Царства» (Івана 3:3). У П’ятидесятницю 33 року н. е. 120 учнів були першими з недосконалих людей, які пережили це нове народження. Визнані праведними під дією нової угоди, вони отримали святий дух як «завдаток» їхнього царського спадку (Ефесян 1:14). Вони ‘вродилися з духу’, щоб бути усиновленими Богом, а це зробило їх Ісусовими братами й тому ‘співспадкоємцями Христовими’ (Івана 3:6; Римлян 8:16, 17). Те, що вони ‘народилися знову’, відкрило шлях до чудових перспектив.

18. Які чудові перспективи розкриваються для народжених знову осіб, залучених у нову угоду?

¹⁸ Як посередник нової угоди, Ісус уклав ще одну угоду зі своїми послідовниками, сказавши: «Я вам заповітую Царство, як Отець Мій Мені заповів» (Луки 22:29). Угода про Царство підготовляє сповнення дивовижного видіння, про яке записано в Даниїла 7:13, 14, 22, 27. Даниїл бачив, що хтось, «ніби Син Людський», отримав царську владу від «Старого днями», тобто Бога Єгови. Потім Даниїл бачив, що «царство взяли святі». «Ніби Син Людський» — це Ісус, який 1914 року отримав небесне Царство від Бога Єгови. Ісусові помазані духом учні — це «святі», спільники з ним у тому Царстві (1 Солунян 2:12). Як?

19, 20. а) Як остаточно й велично сповниться обітниця Єгови, дана Аврааму, для залучених у нову угоду осіб? б) Які додаткові питання потрібно розглянути?

¹⁹ Після смерті ці помазанці, подібно до Ісуса, піднімаються з мертвих як безсмертні духовні істоти, щоб служити з ним в небі царями й священиками (1 Коринтян 15:50—53; Об’явлення 20:4, 6). Наскільки ж велична надія! «Вони на землі [«над землею», НС] царюватимуть», а не просто в землі Ханаан (Об’явлення 5:10). Чи вони ‘внаслідують брами своїх ворогів’? (Буття 22:17). Так, і вони зроблять це рішуче, коли стануть свідками знищення ворожої релігійної повії, Вавилона великого й коли ці воскреслі помазанці з Ісусом пастимуть народи «залізним жезлом» й розтрощать голову Сатани. Таким способом вони братимуть участь у сповненні остаточної частини пророцтва з Буття 3:15 (Об’явлення 2:26, 27; 17:14; 18:20, 21; Римлян 16:20).

²⁰ Ми все-таки можемо запитати: чи угода з Авраамом і нова угода стосуються лише цих 144 000 вірних душ? Ні, інші, котрі безпосередньо не залучені в ці угоди, будуть поблагословлені через них. А про це ми дізнаємося з наступної статті.

Інші вівці й нова угода

«Тих чужинців... усіх, хто хоронить суботу, щоб її не збезчестити, і тих, що тримаються міцно Мого заповіту [«моєї угоди», НС],— їх спроваджу на гору святую Мою» (ІСАЇ 56:6, 7).

1. а) Що, згідно з Івановим видінням, виконується під час стримування вітрів судового вироку Єгови? б) Який незвичайний натовп побачив Іван?

У ЧЕТВЕРТОМУ видінні з книги Об’явлення апостол Іван бачив, що спустошливі вітри судового вироку Єгови були стримувані під час закінчення попечатання всіх членів «Ізраїля Божого». Вони мають першими отримати благословення через Ісуса, головну частину насіння Авраама (Галатів 6:16; Буття 22:18; Об’явлення 7:1—4). У тому ж видінні Іван бачив «натовп великий, що його зрахувати не може ніхто, з усякого люду, і племен, і народів, і язиків, ...[що] волали вони гучним голосом, кажучи: «Спасіння [«спасінням ми зобов’язані», НС] нашому Богові, що сидить на престолі, і Агнцеві!» (Об’явлення 7:9, 10). Словами «спасінням ми зобов’язані... Агнцеві» члени великого натовпу виявляють, що вони також поблагословлені через Авраамове Насіння.

2. Коли сформувався великий натовп і як його було визначено?

² Цей великий натовп було розпізнано в 1935 році, і сьогодні він налічує понад п’ять мільйонів чоловік. Його члени визначені для збереження у великій скорботі, і вони будуть відокремлені для вічного життя, коли Ісус відділятиме «овець» від «козлів». Християни з великого натовпу є серед «інших овець», що в Ісусовій притчі про кошари. Вони сподіваються жити вічно на райській землі (Матвія 25:31—46; Івана 10:16; Об’явлення 21:3, 4).

3. Яка різниця між помазаними християнами та іншими вівцями щодо нової угоди?

³ Для 144 000 благословення угоди з Авраамом здійснюється через нову угоду. Як учасники цієї угоди, вони є «під благодаттю» і «під законом Христовим» (Римлян 6:15; 1 Коринтян 9:21, Хом.). Отже, тільки 144 000 членів Ізраїлю Божого законно приймають від символів на Спомині Ісусової смерті й лише з ними Ісус уклав свою угоду про Царство (Луки 22:19, 20, 29). Члени великого натовпу не є учасниками нової угоди. А втім, вони перебувають у тісних стосунках з Ізраїлем Божим і живуть з ним у його ‘землі’ (Ісаї 66:8). Тому розсудливо говорити, що вони також є під благодаттю Єгови й під законом Христовим. Хоча вони і не є учасниками нової угоди, але тими, хто отримує з неї користь (бенефіціаріями).

«Чужинці» та «Ізраїль Божий»

4, 5. а) За словами Ісаї, яка група мала служити Єгові? б) Як сповняються на великому натовпі слова з Ісаї 56:6, 7?

⁴ Пророк Ісая написав: «Тих чужинців, що пристали до Господа, щоб служити Йому та любити Господнє Ім’я, щоб бути Йому за рабів, усіх, хто хоронить суботу, щоб її не збезчестити, і тих, що тримаються міцно Мого заповіту [«моєї угоди», НС],— їх спроваджу на гору святую Мою та потішу їх в домі молитви Моєї! Цілопалення їхні та їхні жертви будуть Мені до вподоби на Моїм жертівнику» (Ісаї 56:6, 7). В Ізраїлі це означало, що «чужинці», неізраїльтяни, мали поклонятись Єгові — любити його ім’я, слухатися умов Закон-угоди, дотримуватися суботи й приносити жертви в храмі, Божому ‘домі молитви’ (Матвія 21:13).

⁵ У наш час ‘чужинці, що пристали до Господа’,— це великий натовп. Вони служать Єгові разом з Ізраїлем Божим (Захарія 8:23). Вони приносять такі самі прийнятні жертви, як Ізраїль Божий (Євреїв 13:15, 16). Ці чужинці поклоняються в Божому духовному храмі, його ‘домі молитви’. (Порівняйте Об’явлення 7:15). Чи вони дотримуються щотижневої суботи? Ні помазанцям, ні іншим вівцям не наказано цього робити (Колосян 2:16, 17). Проте Павло сказав помазаним єврейським християнам: «Людові Божому залишається суботство, спочинок. Хто бо ввійшов був у Його відпочинок, то й той відпочив від учинків своїх, як і Бог від Своїх» (Євреїв 4:9, 10). Ті євреї входили в цей ‘суботній спочинок’, коли підкорялися ‘праведності Божій’ і відпочивали від намагань оправдатися вчинками Закону (Римлян 10:3, 4). Помазані язичницькі християни мають той самий спочинок, підкоряючись праведності Єгови. Великий натовп долучається до них у тому спочинку.

6. Як сьогодні інші вівці міцно тримаються нової угоди?

⁶ Крім того, інші вівці тримаються міцно нової угоди так само, як чужинці давнини підпорядковувалися Закон-угоді. Яким способом? Не стаючи її учасниками, але підкоряючись пов’язаним з нею законам і отримуючи користь з її розпорядків. (Порівняйте Єремії 31:33, 34). Подібно до своїх помазаних товаришів, інші вівці мають закон Єгови, написаний «на їхньому серці». Вони всім серцем люблять заповіді й принципи Єгови, а також слухаються їх (Псалом 37:31; 119:97). Як і помазані християни, вони знають Єгову (Івана 17:3). А що сказати про обрізання? Приблизно за 1500 років до укладення нової угоди Мойсей заохочував ізраїльтян: «Ви обріжете крайню плоть свого серця» (Повторення Закону 10:16; Єремії 4:4). Тимчасом як необхідність в обов’язковому тілесному обрізанні відпала разом із припиненням Закону, помазанці та інші вівці повинні ‘обрізати’ свої серця (Колосян 2:11). Зрештою, Єгова прощає хиби інших овець на основі Ісусової пролитої «крові угоди» (Матвія 26:28, НС; 1 Івана 1:9; 2:2). На відміну від 144 000, Бог не приймає їх за своїх духовних синів. Але він визнає інших овець праведними, подібно до Авраама, котрого було визнано праведним як Божого друга (Матвія 25:46; Римлян 4:2, 3; Якова 2:23).

7. Яка перспектива відкривається сьогодні перед іншими вівцями, котрих визнано праведними, подібно до Авраама?

⁷ Для 144 000 визнання їх праведними відкриває їм шлях до надії правити з Ісусом у небесному Царстві (Римлян 8:16, 17; Галатів 2:16). Для інших овець визнання їх праведними як Божих друзів дає їм надію жити вічно на райській землі — чи то переживши Армагеддон як частина великого натовпу, чи через «воскресення праведних» (Дії 24:15). Який же привілей мати таку надію і бути другом Суверена Всесвіту, «перебувати в наметі [його]»! (Псалом 15:1, 2). Дійсно, як помазанці, так і інші вівці в чудовий спосіб поблагословлені через Ісуса, Насіння Авраама.

Більший день Окуплення

8. Прообразом чого служили жертви дня Окуплення під Законом?

⁸ Обговорюючи нову угоду, Павло нагадав своїм читачам про щорічний день Окуплення, який відзначався під Закон-угодою. У той день приносили окремі жертви — одну за священиків з племені Левія, а іншу за 12 несвященицьких племен. Довгий час пояснювалось, що це служить прообразом Ісусової великої жертви, яка принесе користь 144 000 осіб з небесною надією і мільйонам людей, які мають надію жити на земліa. Павло показав, що користь з Ісусової жертви застосовуватиметься через більший день Окуплення під новою угодою. Будучи Первосвящеником того більшого дня, Ісус віддав своє досконале життя як жертву окуплення, щоб набути «вічне відкуплення» для людства (Євреїв 9:11—24).

9. Що могли прийняти єврейські помазані християни, будучи в новій угоді?

⁹ Багато єврейських християн першого століття все ще були «ревні оборонці [Мойсеєвого] Закону» (Дії 21:20). У той час Павло доречно нагадав їм: «[Ісус] — Посередник Нового Заповіту [«нової угоди», НС], щоб через смерть,— що була для відкуплення від переступів, учинених за першого заповіту [«попередньої угоди», НС],— покликані прийняли обітницю вічного спадку» (Євреїв 9:15). Нова угода визволила єврейських християн від старої угоди, яка виявляла їхню гріховність. Завдяки новій угоді вони могли прийняти «обітницю вічного [небесного] спадку».

10. За що помазанці та інші вівці дякують Богові?

¹⁰ «Кожен», хто «вірує в Сина», матиме користь від викупної жертви (Івана 3:16, 36). Павло сказав: «Христос один раз був у жертву принесений, щоб «понести гріхи багатьох», і не в справі гріха другий раз з’явитися тим, хто чекає Його на спасіння» (Євреїв 9:28). Сьогодні до тих, хто чекає Ісуса, належать ще живі помазані християни Ізраїлю Божого й мільйони людей, які складають великий натовп і також мають вічну спадщину. Обидва класи дякують Богові за нову угоду і за її життєдайні благословення, у тому числі більший день Окуплення та служіння Первосвященика, Ісуса, в небесному Святеє Святих.

Зайняті у священному служінні

11. Що з радістю виконують як помазанці, так і інші вівці, маючи очищене через Ісусову жертву сумління?

¹¹ У посланні до євреїв Павло зробив наголос на більшій цінності Ісусової жертви в розпорядку нової угоди в порівнянні з жертвами за гріх під старою угодою (Євреїв 9:13—15). Ліпша Ісусова жертва може ‘очистити наше сумління від мертвих учинків, щоб служити нам Богові Живому’. Для єврейських християн «мертві учинки» включали ‘переступи, учинені за попередньої угоди’. Для сьогоднішних християн ці вчинки включають гріхи, зроблені в минулому, в яких вони щиро розкаялись і які Бог їм простив (1 Коринтян 6:9—11). З очищеним сумлінням помазані християни ‘служать Богові Живому’. Так само роблять і члени великого натовпу. Очистивши своє сумління через ‘кров Агнця’, вони перебувають у величному духовному храмі Бога, «день і ніч Йому служать [«виконують для нього священне служіння», НС]» (Об’явлення 7:14, 15).

12. Як ми виявляємо, що в нас є ‘повнота віри’?

¹² Крім того, Павло сказав: «Приступімо з щирим серцем, у повноті віри, окропивши серця від сумління лукавого та обмивши тіла чистою водою!» (Євреїв 10:22). Як ми можемо виявити, що в нас є ‘повнота віри’? Павло заохочував єврейських християн: “Тримаймо непохитне визнання [небесної] надії, вірний бо Той, Хто обіцяв. І уважаймо один за одним для заохоти до любови й до добрих учинків. Не кидаймо збору свого, як то звичай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той» (Євреїв 10:23—25). Якщо наша віра жива, то ми також ‘не кинемо свого збору’. Ми із задоволенням підбадьорюватимемо своїх братів і будемо підбадьорені ними до любові й добрих діл, а також зміцнені для важливої праці — прилюдно звіщати про свою земну чи небесну надію (Івана 13:35).

«Вічна угода»

13, 14. В які способи нова угода є вічною?

¹³ Що станеться тоді, коли в останніх зі 144 000 здійсниться їхня небесна надія? Чи припиниться дія нової угоди? У той час не буде на землі жодного позосталого члена Ізраїлю Божого. Усі учасники в угоді будуть з Ісусом «в Царстві [його] Отця» (Матвія 26:29). Але ми пам’ятаємо Павлові слова в посланні до євреїв: «Бог же миру... з мертвих підняв великого Пастиря вівцям кров’ю вічного заповіту [«вічної угоди», НС]» (Євреїв 13:20; Ісаї 55:3). В якому розумінні нова угода є вічною?

¹⁴ По-перше, на відміну від Закон-угоди, вона ніколи не буде замінена. По-друге, результати її дії залишаться незмінними, як Ісусове царювання. (Порівняйте Луки 1:33 з 1 Коринтян 15:27, 28). Небесне Царство посідає вічне місце у намірах Єгови (Об’явлення 22:5). І по-третє, інші вівці й далі отримуватимуть користь від розпорядку нової угоди. Під час Тисячолітнього правління Христа вірні люди продовжуватимуть «день і ніч виконувати для нього [Єгови] священне служіння в його храмі» (НС), так само як вони роблять тепер. Єгова не згадуватиме знову їхніх минулих гріхів, які було прощено на основі Ісусової «крові угоди». Вони й далі матимуть праведне становище як друзі Єгови, і його закон буде все ще написаний на їхніх серцях.

15. Опишіть, які стосунки будуть у Єгови з його земними поклонниками в новому світі.

¹⁵ Чи тоді Єгова зможе сказати цим людським служителям: «Я є їхнім Богом, а вони є моїм народом»? Так, зможе. «Він житиме з ними! Вони будуть народом Його, і Сам Бог буде з ними» (Об’явлення 21:3). Вони становитимуть «табір святих», земних представників ‘улюбленого міста’ — небесної нареченої Ісуса Христа (Об’явлення 14:1; 20:9; 21:2). Усе це стане можливим їхній вірі в Ісусову пролиту «кров угоди» та їхньому підкоренню небесним царям і священикам, які на землі були Ізраїлем Божим (Об’явлення 5:10).

16. а) Які перспективи очікують тих, хто воскресне на землі? б) Які настануть благословення в кінці тисячі років?

¹⁶ А що сказати про померлих, які воскреснуть на землі? (Івана 5:28, 29). Їх також запросять «благословляти себе» через Ісуса, Насіння Авраама (Буття 22:18, Ог., 1988). Вони теж повинні будуть любити ім’я Єгови, служити йому, приносити прийнятні жертви та виконувати священне служіння в його домі молитви. Ті, хто так робитиме, увійдуть у Божий спочинок (Ісаї 56:6, 7). Наприкінці тисячі років усі вірні досягнуть людської досконалості через служіння Ісуса Христа і його 144 000 співсвящеників. Ті люди будуть праведними, а не просто визнані праведними як Божі друзі. Вони ‘оживуть’, повністю звільнившись від гріха й смерті, успадкованих від Адама (Об’явлення 20:5; 22:2). Яке ж то буде благословення! З нашого сьогоднішнього погляду здається, що священицька праця Ісуса та 144 000 буде тоді виконана. Благословення більшого дня Окуплення сповняться. Далі Ісус «передасть царство Богові й Отцеві» (1 Коринтян 15:24). Відбудеться остаточне випробування людства, і потім Сатана та його демони будуть знищені навіки (Об’явлення 20:7, 10).

17. Зважаючи на ту радість, яка очікує нас, що кожному з нас слід вирішити робити?

¹⁷ Чи в дивовижній ері, що почнеться тоді, «вічна угода відіграватиме» якусь роль, і якщо так, то яку? Це нам не відомо. На сьогодні достатньо того, що Єгова нам відкрив. Воно викликає в нас почуття благоговіння. Лише подумаймо: вічне життя як частина «неба нового й нової землі»! (2 Петра 3:13). Нехай ніщо не ослабить нашого прагнення вспадкувати обіцяне. Залишатися стійкими нелегко. Павло сказав: «Вам терпеливість потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю» (Євреїв 10:36). Але пам’ятаймо, що будь-яка проблема й будь-який опір, що треба долати, є зовсім незначними в порівнянні з тою радістю, яка очікує нас (2 Коринтян 4:17). Тож нехай жоден з нас не буде «з тих, хто хитається на загибіль». Доведімо ж, що ми «віруємо на спасіння душі» (Євреїв 10:39). Усі покладаймося на Єгову, Бога угод, для вічного благословення кожного з нас.